4.1 Передумови створення HDSL
Незважаючи на популярність у виробників і абонентів, Т1 і Е1 мають деякі недоліки. Протягом багатьох років ці технології поліпшувалися, але багато в чому Т1 і Е1 залишаються технологіями 80-х.
Більшість з обмежень пов’язані з повторювачами. Часто в реалізаціях Т1 і Е1 повторювачі використовуються для регенерації сигналу через кожен кілометр. Це прийшло з того часу, коли пристрої для відновлення слабких сигналів не були такими досконалими, як сьогодні.
Саме повторювачі роблять установлення Т1 або Е1 таким трудомістким при розробці, реалізації й узгодженні з параметрами ліній. Потрібно видалити навантажувальні котушки, поставити повторювачі і, по можливості, забрати рівнобіжні відводи. Варто уникати і змішування провідників різних номерів для одержання максимальної продуктивності.
Без уважного ставлення до характеристик лінії і до електричних параметрів Т1 або Е1 не буде працювати, тому процес встановлення може зайняти кілька тижнів. Не дивно, що можливі тривалі затримки через недопустимість з’єднань між новими точками.
Найбільше занепокоєння в провайдерів викликали повторювачі через свою численність (більшості ліній необхідно принаймні два повторювачі: по одному в кожному напрямку і для кожної пари) і простоту (пристрої повинні бути дешевими). Крім того, їх важко було діагностувати (на жодному не працювало мережеве керувальне програмне забезпечення) і обслуговувати (більшість з них були прокладені в кабельних тунелях або траншеях).
Обидві технології вважалися цілком сучасними. Проблема полягала в тому, що основні принципи Т1 і Е1 були закладені на початку 60-х років. Сучасна телекомунікаційна електроніка може скористатися новітніми обчислювальними потужностями, меншою вартістю устаткування і великими об’ємами пам’яті, а досягнення в мікросхемах цифрової обробки сигналів (DSP, Digital Signal Processing) дозволяють пересилати біти даних практично будь-яким способом.
Основна теза телекомунікаційної філософії 80-х років минулого сторіччя – "потрібно не адаптувати параметри ліній до використовуваного устаткування, а підлаштовувати пристрої до умов на лінії". Зрештою, аналогові модеми працювали на основі цієї концепції протягом багатьох років, особливо після 1982 р. Сучасні модеми здійснюють самопідлаштовування до діапазону частот (самоузгодження), тепер не потрібно чекати, поки фахівець виконає це для всієї лінії (що важко реалізується для ліній, які комутуються). Було додане лунопридушення для мінімізації в колах власних перехресних завад (завад, приведених до кінця провідника – NEXT). Результатом застосування "розумних" кінцевих пристроїв у Т1 і Е1 стала HDSL. Цій технології не потрібні ні повторювачі, ні спеціальне узгодження ліній передавання. Навіть рівнобіжні відводи не заважають з’єднанням НDSL (у багатьох випадках), якщо їх не більше двох і вони мають обмежену довжину.
Крім низької вартості встановлення, HDSL змушує мідь "виглядати" подібно оптоволокну у сенсі продуктивності, тобто показники надійності з’єднання і рівня помилок набагато кращі, ніж для мідних кабелів у Т1 або Е1. Надійність є реальною перевагою, коли існують великі волоконно-оптичні ділянки мережі, але їх дуже мало в абонентів.