<-На зміст->
4.2 Використання НDSL для El
НDSL, використана для E1, подається абонентові як Е1 зі швидкістю 2,0 Мбіт/с. Так само, як і для Т1, усередині може застосовуватися технологія НDSL, але зовні з’єднання виглядає аналогічно Е1.
Ha рис. 4.1 (заснована на вихідній специфікації HDSL Європейського інституту стандартів – ETSI) показана внутрішня структура "HDSL для Е1". Е1 під’єднується до устаткування HDSL в офісі провайдера і розміщується на території споживача для з’єднання з устаткуванням користувача. Версії Е1 на трьох парах сьогодні поетапно віддаляються.
Рисунок 4.1 – НDSL для El
Компоненти HDSL поєднуються в термінальному пристрої лінії (LTU, Line Termination Unit) в провайдера або в мережевому термінальному пристрої (NТU Network Termination Unit) у абонента. Кожен термінальний пристрій складається з чотирьох основних компонентів:
- приймачі-передавачі HDSL;
- загальні для усіх версій HDSL кола (у системах на одній, двох і трьох парах);
- модуль відображення, що перетворює біти кадру Е1 у структуру кадру HDSL і назад;
- інтерфейсний модуль узгодження зі стандартним роз’ємом Е1.
Компоненти HDSL, від загальних кіл до приймача-передавача на кожному кінці, формують основу HDSL для системи в цілому.
Виділені приватні лінії Е1, як і в Т1, не проходять через комутатор кіл провайдера. Приватні лінії маршрутизуються через цифрову перемичку (DCS або DACS) у магістральну мережу. Це не показано на рис. 3.1 і не є загальноприйнятою практикою, так само як і об’єднання LTU у загальному стояку.
У своїй найпростішій формі з’єднання HDSL між LTU і NTU реалізується на одній мідній парі. Проводка може мати деяке змішування кабелів з різними номерами або рівнобіжні відводи, але повинна задовольняти міжнародний стандарт CSA на локальні лінії. Викори-стовується кодування 2B1Q з ISDN (як у HDSL для ліній Т1), а сумарна швидкість між приймачами-передавачами HDSL складає 2,320 Мбіт/с. "Зайві" біти (швидкістю понад 2,01 Мбіт/с у E1) використовуються для внутрішніх цілей і для сумісності з форматом сигналів SDH.
Більш поширені системи HDSL E1 на декількох парах. У варіанті з двома парами кожна пара працює в повнодуплексному режимі на швидкості 1,168 Мбіт/с для вхідного і вихідного потоків. Сумарна швидкість не набагато вища (2×1,168 Мбіт/с = 2,336 Мбіт/с) у силу скоро-чення накладних витрат. Розглянута схема відрізняється від традиційної Е1, де кожна пара переносить біти тільки в одному напрямку (як у Т1). Як і в Т1 це було зроблено для спрощення проектування передавачів, приймачів і повторювачів. Коли використовуються три пари, кожна працює на швидкості 784 кбіт/с у повнодуплексному режимі для вхідного і вихідного потоків. Загальна продуктивність збільшується (3×784 кбіт/с = = 2,352 Мбіт/с), але кожна пара працює на меншій швидкості і, відповідно, забезпечує більшу відстань передавання. Спочатку системи HDSL для швидкостей Е1 використовували три пари, оскільки вважалося, що застосування існуючих мікросхем на швидкості 784 кбіт/с врівноважить вартість третьої пари. Виявилося, що виготовити швидкісніші мікросхеми порівняно легко, і кількість реалізацій HDSL для Е1 на трьох парах стала зменшуватися порівняно з варіантами на двох парах і удосконалених мікросхемах.
Існують системи E1 HDSL, що використовують на лінії кодування CAP, але вони залишаються скоріше екзотичними варіантами. Яким би не було кодування між сумісними LTU і NTU, все устаткування користувача і провайдера продовжує працювати так само, як і колись.