4.6 Обмеження HDSL та передумови створення HDLS2
Незважаючи на велику привабливість HDSL і вигоди для провайдерів і абонентів, HDSL усе ще має певні обмеження, що робить цю технологію менш придатною в ряді ситуацій.
Один з найбільших недоліків пов’язаний з відображенням у специфікаціях Веllсоrе і ETSI тільки основних положень, що веде до безлічі окремих реалізацій HDSL з різними особливостями, які не забезпечують сумісність між виробниками. Таке положення турбує провайдерів, яким необхідна більш висока сумісність пропонованих продуктів, що надасть повну незалежність від конкретного виробника.
Технічні переваги HDSL непомітні абонентам. Можливо, підвищується продуктивність у сенсі швидкості і трохи зменшується вартість, але для абонента як і раніше залишається Т1 або Е1. Споживачі завжди очікують збільшення продуктивності і спаду цін. У випадку застосування користувацького устаткування HDSL абонентам, можливо, потрібні прямі вигоди.
На лініях довжиною більше ніж 3,6 км HDSL усе ще є потреба в повторювачах. Існують виключення для спеціалізованих номерів кабелів і розмірів, і деякі варіанти HDSL забезпечують роботу на 5,49 км, хоча Bellcore припускає застосування повторювачів на цих лініях. Повторювачі HDSL набагато складніші, ніж перші моделі повторювачів для Т1/Е1, але вони все-таки залишаються повторювачами і їхнє використання небажане.
Незалежно від того чи застосовується технологія HDSL для Т1 або Е1, вона використовує кодування 2B1Q, що має власні реальні обмеження за ефективністю смуги пропускання і за відстанями.
Необхідність використання декількох пар зменшує доступність послуг Т1 і Е1 в окремих регіонах, принаймні, на половину, а в ряді випадків і на дві третини. Якби HDSL була стандартизована тільки для однієї пари, як у деяких перших ліцензованих варіантах, то можна було б максимально використовувати вже існуючі кабельні мережі.
Ціна на устаткування HDSL знизилась на стільки, що вартість двох мідних пар стає істотним фактором у загальній сумі.
Незважаючи на ефективність технології, поширення HDSL може бути повільним. Після виділення для системи двох або трьох пар інший процес упровадження може зайняти лише кілька годин. У деяких регіонах недостатньо вільних мідних пар, і необхідно прокладати додаткові проводи між пунктами, що з’єднуються. Однак одна пара між тими ж кінцевими точками завжди є в наявності.
Всі обмеження сучасних продуктів HDSL повинні бути усунуті в наступному поколінні HDSL – HDSL2. Цифра 2 вказує на "друге покоління". Ця назва прижилася.
Завершення специфікації HDSL2 заплановано таким чином, щоб перші реалізації з’явилися в 1998 р. Закінчений стандарт буде результатом великої роботи цілого ряду організацій, хоча основний її обсяг уже опрацьований комітетом ANSI T1E1.4. Очікується підтримка з боку комітету ETSI.
HDSL2 переслідує три основні цілі.
Як і HDSL, HDSL2 повинна мати затримку передавання від кінця до кінця менше 500 мкс. Комбінація смуги пропускання і загальної затримки передавання (від затримок поширення сигналу по проводах і затримок на формування кадрів HDSL) повинна бути менше 0,5 мс. Це дозволить мінімізувати вплив луно-сигналу на далекому кінці провідника, коли НDSL2 використовується для телефонного трафіку.
Розвиток технологій, особливо нових, тісно пов’язаний з інженерними розробками, що допомагають впроваджувати теорію на практиці. Для технології HDSL2 буде потрібно втілення електричних формул і наукових досягнень у реальному устаткуванні, що буде надійно функціонувати. Це легше сказати, ніж зробити. HDSL2 уже зіткнулися з деякими компромісними ситуаціями.
Наприклад, вищі швидкості означають менші інтервали між бітами, що пересилаються, отже, більший рівень помилок за інших однакових умов. Але специфікації Т1 і Е1 обмежують рівень помилок у бітах даних, а органи державного регулювання або абоненти можуть потребувати знижки через зростаючу кількість помилок. Якщо в базовому HDSL для швидкостей Т1 і Е1 необхідна тільки одна пара провідників, то знизити рівень помилок можна, додавши до кадру HDSL певний механізм керування, випереджальний контроль помилок (FEC, forward error control). Додаткові біти здатні як виявляти, так і виправляти деякі помилки в кадрі HDSL. Цього, можливо, буде досить. Однак додання FEC до HDSL2 збільшить затримку передавання від кінця до кінця.
Інший момент – необхідність підтримки в HDSL2 інших сигналів (можливо аналогового голосу як у ADSL) на тій же самій парі провідників. Виходить, у HDSL2 не потрібно застосовувати кодування 2B1Q (також назване "4-рівневим РАМ"), оскільки ISDN 2B1Q не залишає місця для смуги пропускання голосу.
Використання інших методів кодування в HDSL2 може означати збільшення завад від 2B1Q, який застосовується в Т1, Е1 або навіть HDSL у Т1 і Е1, з тим самим кабелем. Окрім цього існує ще ряд невирішених проблем.