<-На зміст->
5.2 Мережа ADSL
ADSL є частиною цілої мережевої архітектури, потенційно призначеної для забезпечення домашніх користувачів і домашніх офісів усіма типами нових широкосмугових служб. У цьому контексті широкосмугові служби означають послуги, що потребують більш швидких з’єднань, ніж з’єднання зі швидкістю 1 або 2 Мбіт/с.
Рисунок 5.2 – Мережа ADSL
Рисунок 5.2 показує, як буде виглядати широкосмугова мережа на основі ADSL. У найпростішій версії цієї архітектури абоненти бачили б тільки новий модем ADSL. Цей пристрій є роз’ємом RJ-11, що підтримує існуючі аналогові телефони у домашньому/малому офісі (SOHO). Інші порти, можливо 10BASE-T Ethernet, з’єднували б персональний комп’ютер або телевізійні приставки з набором служб, подібних до високошвидкісного доступу до Інтернету або відео за вимогою. Розподільник служить для виділення POTS з цифрових служб. У багатьох випадках може знадобитися додаткова проводка в будинку абонента, але це перебуває за межами мережі ADSL, оскільки внутрішня проводка належить власникові приміщення, це характерно для США і багатьох інших країн.
На центральній або місцевій станції за допомогою іншого розподільника аналогова телефонна служба передається телефонному комутатору. Локальні лінії ADSL тепер закінчуються на вузлі доступу ADSL, а не йдуть безпосередньо до комутатора центральної станції. Вузол доступу (який є типом мультиплексора доступу DSL або DSLAM), поєднує безліч ліній ADSL. На зворотній до мережевого вузла стороні може підтримуватися з’єднання з маршрутизатором TCP/IP або комутатором ATM.
Ці пристрої надають користувачеві доступ до обраних служб. Служби можуть розташовуватися в центральній станції і забезпечуватися компанією місцевого доступу (LEC) або конкуруючою організацією відповідно до договору про співробітництво. У багатьох випадках служби можуть знаходитися поза будинком центральної станції і з’єднуватися з нею коротким кабелем.
До служб відносять доступ до Інтернету, сервер роботи вдома (або корпоративний сервер інтранет), відео за вимогою і навіть сервери інформації й оголошень (фінансові новини і т. д.). Доступ до цих служб може виконуватися за протоколом TCP/IP або ATM – ADSL допускає використання кожного з них.
Технологія ADSL формує єдину мережеву архітектуру. ADSL – не просто спосіб перегляду Web, а засіб доставки домашнім користувачам і домашнім офісам усіх типів нових широкосмугових служб на конкурентній основі і від різних джерел (від освітніх і до фінансових).
На рис. 5.3 більш докладно зображена структура віддаленого термінального пристрою ADSL (ADSL ATU-R), який застосовується для підтримки доступу до абонентів. Фізичним пристроєм може бути телевізійна приставка або персональний комп’ютер. Не виключаються і нестандартні пристрої. Проводка від ATU-R до кінцевого пристрою може бути простою (локальна мережа 10BASE-T), складною (приватна мережа ATM) або виконуватися по споживчій шині електронного устаткування (CEBus), що використовує електричну проводку для передавання інформації.
У кожному з варіантів широкосмугового доступу не потрібні зміни в проводці до існуючих аналогових телефонів, оскільки сигнали до них виділяються спеціальним пристроєм (розподільником). З’єднання ADSL дає можливість під’єднуватись до пристрою цифрових перемичок DACS, до входу в магістральну мережу провайдера.
Якщо провайдер забезпечує з’єднання ADSL, то цілком можливо, що всі служби будуть розміщатися безпосередньо на центральній станції. Однак більш ймовірне забезпечення показаних на рисунку служб двома іншими способами.
Рисунок 5.3 – Основні компоненти мережі ADSL
По-перше, з’єднання ADSL можуть об’єднуватися мультиплексором і вводитися в устаткування DACS. DACS забезпечує зв’язок з магістральною системою, можливо з не розділеним на канали Т-3, що працює на швидкості 45 Мбіт/с, і далі з провайдером Інтернету. У провайдера всі з’єднання закінчуються на маршрутизаторі IP, а пакети направляються з/в Інтернет. Корпоративна мережа інтранет може бути під’єднана аналогічним чином. Це найпростіший метод, при якому сумарна смуга пропускання всіх з’єднань ADSL не зможе перевищувати 45 Мбіт/с у кожному з напрямків.
По-друге, вузол доступу може бути з’єднаний безпосередньо з маршрутизатором IP або комутатором ATM, розташованим у декількох метрах (можливо, кімнатою нижче) від вузла доступу. Трафік об’єднується, оскільки існує тільки одне фізичне з’єднання від вузла доступу до комутатора/маршрутизатора. Однак як тільки пакети потрапляють у маршрутизатор IТ або комутовану мережу ATM, напрямок трафіку в точку призначення стає аналогічним першому випадку. Такий сценарій має сенс, коли провайдер ADSL одночасно є провайдером Інтернету. Можливе надання ADSL незалежними провайдерами, навіть у тому випадку, коли місцева телефонна компанія не пропонує і не підтримує ADSL (див. нижче). Це не тільки характерна риса ADSL, але й одна з основних причин підвищеного інтересу до даної технології.
При роботі над стандартом ADSL основна увага приділяється вузлу доступу. Зараз більшість вузлів доступу виконує тільки просте об’єднання трафіку (тобто всі біти і пакети в/з вузлів доступу переносяться до служб по простих колах). Якщо 10 абонентів ADSL будуть приймати вхідний потік 2 Мбіт/с і вихідний потік 64 кбіт/с (що типово), то з’єднання між вузлом доступу і мережею служб (наприклад, Інтернет) повинно
забезпечувати 20 Мбіт/с (10×2 Мбіт/с) в обох напрямках, щоб уникнути заторів і відкидання пакетів. Така ж швидкість повинна забезпечуватися для вихідного потоку навіть при об’єднаному трафіку в 640 кбіт/с (10×64 кбіт/с). Це пояснюється дуплексною природою з’єднань з Т-несучою – єдиного поки способу переносу такого трафіку.
Поліпшенням систем ADSL було б виконання статистичного мультиплексування в самих вузлах доступу ADSL або безпосередня реалізація можливостей комутації в мультиплексорі ADSL. У випадку статистичного мультиплексування, заснованого на обліку пульсуючої природи пакетів, можливі менші швидкості з’єднань, оскільки більшість користувачів не будуть працювати одночасно.