8.1 Огляд існуючих проводових СД України
Основним типом проводових СД (ПСД) в Україні є системи абонентського доступу (САД) у складі телефонних мереж (САД-Тф). Загальна ємність САД-Тф в Україні становить близько 11 млн мережевих закінчень (МЗ). Значного поширення набули САД-Тф і в усьому світі – їхня загальна ємність перевищує 1 млрд МЗ. Технологія САД-Тф вдосконалюється вже протягом багатьох десятків років. Основні складові цієї технології такі:
Зі сказаного випливає, що технологія САД-Тф є вельми трудомісткою і матеріаловитратною. Як наслідок, середня вартість АЛ у великих містах становить близько 300 грн., а в малих містах, селищах і селах – 500 грн. і більше. Проте до позитиву САД-Тф слід віднести простоту, зручність і високу надійність телефонного зв'язку, який не залежить від системи електроживлення у приміщеннях користувачів.
Другими за масовістю (близько 5 млн МЗ) СД в Україні є системи проводового мовлення (СПМ). У світовому масштабі ці мережі не набули поширення, вони існують тільки у країнах СНД. Свого часу за допомогою СПМ у короткий термін було розв'язано проблему суцільного покриття території колишнього СРСР державним мовленням, яке спочатку здійснювалося з недостатнім охопленням населення країни через радіостанції в діапазонах довгих і середніх радіохвиль. Побудова великої кількості радіостанцій для суцільного покриття території населених пунктів СРСР і масовий випуск недорогих радіоприймачів були непідйомним завданням для слабкої економіки СРСР у довоєнні та післявоєнні роки минулого сторіччя. І тільки СПМ дали змогу розв'язати цю проблему в СРСР. Розвинені країни вдавалися натомість до побудови великої кількості радіопередавачів і випуску масових порівняно недорогих радіоприймачів.
Сьогодні, після більш ніж піввікового існування, СПМ поступово згортаються, поступаючись місцем сучаснішим засобам мовлення – багатопрограмному телевізійному та звуковому стереофонічному мовленню в діапазонах метрових і дециметрових радіохвиль. Безумовно, технологія СПМ є морально застарілою, попри численні спроби її модернізації на сучасній електронній базі введенням багатопрограмності та стереофонічності. Однак принципи побудови СПМ і процес їх розгортання варті уваги й сьогодні як приклад економічно доцільного розв'язання суспільно важливого завдання – масової радіофікації (точніше «звукофікації») стаціонарних місць перебування людей. Саме економічність такого підходу зумовила прискорене розгортання масових СПМ.
Основу економічності СПМ становили три головні принципи її побудови:
Важливою позитивною якістю СПМ, як і САД-Тф є те, що надійне живлення кінцевого інфоприладу (гучномовця) здійснюється централізовано, від радіовузлів, які мають необхідне резервування електроживлення. Завдяки цьому відтворення звуку в приміщеннях користувачів не залежить від наявності там електроживлення. Принципи дистанційного живлення кінцевих інфоприладів заслуговують на увагу і сьогодні, оскільки інформатизація стає основою багатьох виробничих і соціальних процесів у суспільстві, зокрема й життєво важливих, а дистанційне живлення через СПМД забезпечує високу надійність функціонування кінцевих інфоприладів, а отже, і надійність системи в цілому.
Третю за масовістю СМД в Україні (близько 3 млн. МЗ) становлять системи кабельного телебачення (СKT), які в Законі України «Про телекомунікації» названо чомусь надто узагальнено «телемережами». За рубежем їх названо ще загадковіше – «кабельні мережі» (cable networks). Ці мережі виникли як альтернатива мережам ефірного телебачення і характеризуються більш сталим і незалежним від розташування приміщення користувача сигналом та багатопрограмністю, що не залежить від системи розподілу і ліцензування радіочастотного ресурсу країни.
Принципи побудови СKT дещо нагадують принципи побудови СПМ, однак мають і суттєві відмінності. Як і в СПМ, у СKT використовується принцип групового формування і підсилення телевізійних сигналів на так званих головних станціях кабельного телебачення (ГСКТ), а також застосовуються економічні повітряні розподільні лінії деревоподібно-лінійної топології з абонентськими відгалуженнями. Проте на відміну від СМПМ, беруться не спеціалізовані під мережу приймачі сигналів, а стандартні телевізійні приймачі, електроживлення яких здійснюється від електромереж у приміщеннях користувачів. Крім того, з огляду на значну широкосмуговість (300 МГц і більше) багатопрограмного телевізійного сигналу підсилення сигналів ведеться не тільки в ГСКТ, а й у вузлах розгалуження СKT – районних, мікрорайонних і будинкових. У разі припинення електроживлення в цих вузлах пропадають телевізійні сигнали і у приміщеннях користувачів відповідної частини СKT. Істотною особливістю СKT є також і використання на повітряних лініях радіочастотних коаксіальних і волоконно-оптичних кабелів, котрі забезпечують як необхідну смугу пропускання для багатопрограмного телевізійного сигналу, так і необхідний ступінь ізолювання цього сигналу від зовнішнього електромагнітного середовища. Волоконно-оптичні кабелі прокладаються передусім на магістральних ділянках, прилеглих до ГСКТ, та на мікрорайонних ділянках. Останнім часом вони дедалі частіше використовуються в нових офісних житлових будівлях для будинкової та абонентської частин СKT.
Деякого поширення у великих містах України останніми роками набувають проводові системи передавання даних (ПСПД) – для доступу до Інтернету, а також для взаємозв'язку комп'ютерів різних користувачів. ПСПД будуються, як правило, на порівняно дешевому обладнанні системи локальних комп'ютерних мереж Ethernet (концентратори, комутатори, маршрутизатори). ПСПД використовують стандартні для Ethernet чотирипарні симетричні і волоконно-оптичні кабелі, що їх протягують між будинками або стовпами електричних мереж так само, як і кабелі СKT. Великі оператори прокладають волоконно-оптичні кабелі для ПСПД у каналах існуючої кабельної каналізації або в траншеях як звичайні кабелі зв’язку.
Високі швидкості передавання (від 10 до 1000 Мбіт/с) в таких мережах дають змогу передавати в них за допомогою стека протоколів мережі Інтернет не тільки трафік електронної пошти, файлового обміну, Інтернету, а й трафік багатопрограмного телебачення (за системою IP-TV). Використання в ПСПД міського масштабу механізму віртуальних локальних мереж (VPN) дозволяє застосовувати їх для організації багатьох ізольованих одна від одної мереж доступу для окремих корпоративних мереж.
Найбільш перспективною формою ПСПД слід вважати так звані пасивні оптичні мережі (ПОМ, PON), які поряд із класичною Ethernet-системою ПСПД також уже починають упроваджуватись в Україні.
Широке впровадження ПСПД тільки починається, і тому немає надійних статистичних даних щодо їхньої масовості. Для України її можна оцінити приблизно в 50 тис. квартирних користувачів і в 300 тис. користувачів корпоративного сектора. Для всього світу відповідні оцінки становлять 100 і 500 млн. користувачів.