Підвищення популярності портативних телефонів протягом останніх десяти років переконливо доказує, що існує величезний попит на мобільний, а ще більше на персональний зв’язок. І в цьому плані стільниковий телефонний зв’язок – один з найбільш конкурентноздатних. Стільникова телефонія переживає зараз справжній бум, а стільникові телефони стали одними з найбільш поширених в США та Європі. Число абонентів стільникових мереж збільшується кожний місяць на 100 тисяч, а в 2005 році вже кожний п’ятий житель Землі користується таким телефоном.

Переваги стільникового зв’язку в Україні очевидні. По-перше, в більшості українських міст гостра нехватка телефонних ліній, по-друге, якщо раніше плата за встановлення телефону була невелика, то тепер вона складає декілька сотень долларів. Якщо піти на трохи більші витрати, багато українців зможуть скористатися перевагами стільникового телефону.

Після другої світової війни багато промислових компаній, що спеціалізувались на виробництві військової техніки, почали адаптувати свою продукцію та технології для громадського використання. Не залишився осторонь і радіозв’язок. В 1946 році американська компанія АТ&Т отримала дозвіл Федеральної комісії  зв’язку на організацію першої мережі мобільного зв’язку в Сент-Луїсі штат Міссурі. Це була дуже проста шестиканальна система з однією базовою станцією. Вона функціонувала настільки вдало, що через рік АТ&Т почала надавати послуги мобільного зв’язку в 25 інших містах. Перші мережі будувалися за таким принципом: знайти найвищу будівлю, встановити найвищу антену, яка зможе там втриматись, видати найбільшу потужність – та охопити максимальну територію. При цьому виникло декілька проблем: по-перше, для двостороннього зв’язку потужність центральної базової та мобільних станцій повинні бути однаковими. Отже, для мобільного передавача були потрібні акумулятори великої ємності та потужний генератор. Ця система була неефективною внаслідок низького ресерсу безперевної роботи мобільних станцій.

В 1947 році BELL LABORATORIES запропонувала стільникову концепцію, яка дозволяє повторно використовувати частоти. Вся  територія розбивалась на невеликі ділянки – стільники, в кожній з яких встановлювалася базова станція з власним набором частот, які були достатніми для обслуговування заданого трафіка. У суміжних стільниках використовуються різні частоти, щоб уникнути взаємних завад. Стільникова концепція включає ідею “перекидання” сигналу (hang off) від стільника до стільника. Завдяки цьому абонент може вільно перетинати їх границі, перемикаючись з однієї базової станції на іншу. Оскільки базовій станції необхідно було обслуговувати меншу територію, ніж раніше, то її потужність (так як і потужність мобільних станцій) може бути значно меншою. Це дозволяє обходитися акумуляторами відносно невеликої ємності.