8.1 Етапи розвитку пейджингового зв’язку

 

Пейджинговий зв'язок спочатку використовувася для персонального радіовиклику. Зараз пейджинговий зв'язок має досить широкі можливості, перетворившись у самостійну сферу послуг і надаючи  абонентам широкий спектр можливостей щодо забезпечення різноманітною інформацією.

Рівень розвитку мереж операторів пейджингового зв'язку в наш час такий, що дозволяє охоплювати практично всі регіони України. Найбільшого поширення ринок пейджингового зв'язку одержав у Києві.

Застосування пейджера можна віднести до 1921 року, коли принцип  радіопошуку був використаний поліцією Детройта. Вже в  30-х роках подібні системи почали широко використовуватися в США урядом і збройними силами. Правда, тоді вони не були персональними і служили для передавання через диспетчера голосових повідомлень мобільним підрозділам. При цьому потрібно було прослухувати всі повідомлення, щоб не пропустити своєї інформації. Така система була незручна, потребувала постійної уваги, а про конфіденційність не могло бути і мови. Розробником першої у світі системи персонального радіовиклику стала англійська фірма MULTI-TONE. Відбулося це в 1956 році, коли в одній з лікарень Лондона була розгорнута перша мережа персонального радіопошуку. До складу мережі входив малопотужний радіопередавач, потужності якого вистачало для обслуговування декількох корпусів. Кожний лікар мав при собі невеличкий приймач. Коли необхідно було викликати або знайти лікаря, з центрального передавача посилався індивідуальний сигнал на відповідний приймач. Лікарю залишалося тільки подзвонити в диспетчерську з найближчого телефону та з'ясувати, кому і навіщо він потрібен. До речі, саме англійці й дали своєму кишеньковому приймачу назву – пейджер.

Пейджер завдяки своїй мініатюрності, простоті та мобільності став популярним у багатьох країнах. Але справжній успіх очікував його в країнах з низьким рівнем розвитку традиційних і рухомих засобів зв'язку. Наприклад, у Китаї в окремих містах до 80% населення мають пейджери.

На початку 90-х років на фоні бурхливого розвитку транкінгового та стільникового зв'язку пророкували падіння популярності пейджингу. Але цього не відбулося. На користь пейджингового зв'язку говорить висока ефективність використання частотного ресурсу та низька вартість наданих послуг. У табл. 8.1 наведено число власників пейджерів у різних регіонах та динаміка їхнього росту.

На початку 1998 року вихід із ладу зв'язкового супутника, що обслуговує пейджинговий зв'язок у США призвів майже до національної трагедії - мільйони користувачів і тисячі відповідних служб вмить позбавилися оперативного зв'язку. Про цю катастрофу повідомило телебачення більшості країн світу. Це говорить про важливу роль пейджингового зв'язку в сучасному суспільстві.

Таблиця 8.1 - Число пейджерів в різних регіонах (млн. шт.)