Структурна схема пейджера подана на рис. 8.1. Основними його компонентами є приймач, детектор, декодер, пристрій цифрової обробки та збереження інформації, а також дисплей відображення інформації. Приймач будується за супергетеродинною схемою з подвійним перетворенням частоти (перша проміжна частота – 10,7 або 21,4 МГц, а друга – 30 кГц)
Рисунок 8.1 - Спрощена структурна схема пейджера
Подвійне перетворення частоти використовується для того, щоб
поліпшити чутливість приймача, тому що цей параметр істотно
впливає на якість роботи всієї системи. Друга особливість роботи
пейджера – режим економії енергії батарей. Основна потужність
елементів живлення витрачається у високочастотних каскадах і
каскадах звукової сигналізації. Тому, якщо вони будуть працювати
не постійно, а в імпульсному режимі, це значно збільшить термін
служби батарей. Здійснити такий режим дозволяє в структурі
пейджингового протоколу його преамбула. Щоб визначити,
приймається преамбула чи ні, пейджеру достатньо вмикатися
приблизно на 100 мс щосекунди. При цьому, якщо преамбула не
виявлена, приймач знову відключається. Особливої уваги
заслуговує антена пейджера. Ефективність дії будь-якої антени
залежить від того, наскільки добре вона виділяє електромагнітну
енергію з навколишнього простору. У пейджерах використовуються
рамкові антени. Розміри пейджера для зручності користування
невеликі і при цьому, природно, малі і розміри антен.
Операторам пейджингових систем у різних країнах виділяються
різноманітні робочі діапазони частот. Тому при майже однакових
розмірах (60 ×
Чутливість пейджера визначається як рівень електромагнітного поля, виражений у мкВ/м, при якому пейджер приймає повідомлення з достовірністю 50% при його довільному обертанні навколо вертикальної осі. Слід також пам'ятати, що різні типи пейджерів (тональні, цифрові і буквенно-цифрові) мають відповідну чутливість. Наприклад, буквено-цифрові пейджери потребують приблизно в 2 рази вищу чутливість та більш потужні пейджингові передавачі, чим тональні пейджери.