2.5 Маршрутизатори
Маршрутизатори призначені для забезпечення зв'язку між великою кількістю мереж. Такий зв'язок дає можливість комп'ютерам з різних мереж обмінюватися між собою інформацією. Зв'язані мережі можуть належати одній компанії або ж бути географічно розосереджені і належати кому завгодно. Зазвичай мережі, розділені великими відстанями, зв'язуються за допомогою розподільних мереж. Розподільні мережі засновані на великій кількості різних технологій, включаючи маршрутизатори, засоби передавання і різних типів ліній. Маршрутизатори створювалися лише для об’єднання розподільних ме-реж в єдину глобальну мережу [1, 5, 12, 16].
Маршрутизатор є інтелектуальним пристроєм, який працює переважно на перших трьох рівнях еталонної моделі OSI. Проте подібно до будь-якого іншого вузла мережі, маршрутизатор здатний до взаємодії на будь-якому з семи рівнів моделі OSI. Необхідність використання перших трьох рівнів існує практично завжди. Для зв'язку з локальною мережею маршрутизатор використовує перші два рівні еталонної моделі (конструкції канального рівня). Найбільш важливою функцією є здатність маршрутизаторів ідентифікувати мережеві маршрути на основі адрес третього рівня. Цей механізм дозволяє маршрутизаторам взаємодіяти з численними мережами, використовуючи адресацію мережевого рівня незалежно від місця розта-шування і технології роботи мереж.
Для того, щоб зрозуміти принципи маршрутизації і розібратися в роботі маршрутизаторів, необхідно розуміти два аспекти їх роботи: фізичний і логічний. З фізичної точки зору маршрутизатор складається з величезної кількості компонентів, кожен з яких виконує строго задану функцію. З логічної точки зору маршрутизатор виконує певні дії, включаючи виявлення інших маршрутизаторів, здобуття інформації про потенційно досяжні мережі і вузли, визначення і відстежування потенційних маршрутів і передавання дейтаграм одержувачам. Це дозволяє формувати і використовувати міжнародні мережі, включаючи розподільні.