ГЛОСАРІЙ

Адаптивна антена (adaptive aerial) (від лат. adapto – пристосовую, приладжую) – різновид антени з обробленням сигналів, призначена для максимізації відношення сигнал/шум.

Адаптивне дзеркало (adaptive mirror) – це виконавчий пристрій адаптивної оптичної системи, що має відбивальну поверхню з деформуючим профілем і задовольняє за амплітудою деформації, числом ступенів свободи і смугою пропускання частот керуючого сигналу вимоги, що забезпечують задану ефективність компенсації фазових збурень оптичного випромінювання.

Адаптивна оптика (adaptive optics) – це оптика, яка адаптується до спотворень хвильового фронту, що виникають та змінюються випадково в процесі функціонування оптичної системи.

Адаптивна оптика в астрономії (adaptive optics in astronomy) – автоматична оптико-механічна система, призначена для виправлення в реальному часі атмосферних спотворень зображення, яке дає телескоп.

Атмосферні завади (atmospherics). Ті промені світла, що йдуть від космічних джерел, проходячи крізь неоднорідну атмосферу Землі зазнають сильних спотворень. Наприклад, хвильовий фронт світла, що приходить від далекої зірки (яку можна вважати нескінченно віддаленою точкою), на зовнішній межі атмосфери має ідеально плоску форму. Але пройшовши крізь турбулентність повітряної оболонки і досягнувши поверхні Землі, плоский хвильовий фронт втрачає свою форму і стає схожий на хвилю морської поверхні. Це призводить до того, що зображення зірки перетворюється з «точки» в неперервно миготливу і бурхливу пляму. При спостереженні неозброєним оком ми сприймаємо це як швидке миготіння зірок. При спостереженні в телескоп замість «точкової» зірки ми бачимо миготливу пляму, що переливається; зображення близьких одна до одної зірок зливаються і стають невиразні окремо; протяжні об'єкти – Місяць і Сонце, планети, туманності і галактики – втрачають різкість, у них зникають дрібні деталі.

Випрямні призми (straightening prisms). Астрономічні телескопи отримують зображення перевернутим і зі зміненими правою і лівою сторонами. Це не має особливого значення для дослідження астрономічних світил, але для спостереження наземних об'єктів правильне їхнє положення було б бажаним. Випрямні лінзи телескопів дозволяють скоректувати орієнтацію об'єктів і спостерігати їх під зручним кутом в 45°.

Гартманограма (hartmanogram) – картина зсуву парціальних пучків.

Деформуючі дзеркала (deforming mirrors) дозволяють користувачу здійснювати контроль за формою хвильового фронту оптичного випромінювання і компенсувати її перекручування в різних оптичних системах і приладах.

Дзеркала із суцільною поверхнею (mirrors with a continuous surface) – під впливом спеціальних приводів зазнають складних деформацій.

Діагональні дзеркала (diagonal mirrors). Якщо спостережуваний об'єкт знаходиться практично над головою дослідника, то діагональне дзеркало (в деяких випадках діагональна призма) заломлюючого або дзеркально-лінзового телескопа, дозволяє зайняти зручне для спостережень положення. Воно відхиляє світло під прямим кутом до головної труби приладу.

Інтерферометрія (interferometry) – один з найбільш розроблених напрямків прикладної оптики. Інтерференційна картина, що отримується у результаті накладання двох пучків, дає можливість аналізувати розташування світлих і темних смуг, що утворюються при накладанні променів відповідно у фазі і протифазі, визначити фазовий розподіл пучка.

Когерентність (cogerention) (від латинського cohaerentia – зв'язок) – властивість збереження фазових співвідношень між точками простору.

Монохроматичне джерело (monochromatic sourse) – джерело, в якому довжина хвилі випромінювання або частота світлових коливань фіксована.

Обернення хвильового фронту (returning of wave front) – самостійна концепція керування фазою оптичного випромінювання, що базується на нелінійних ефектах впливу світла на речовину.

Пасивний метод боротьби з атмосферними спотвореннями (passive method of the struggle with atmospherics) полягає в тому, що обсерваторії будують на вершинах гір, зазвичай на висоті 2-3 км, вибираючи при цьому місця з найбільш прозорою і спокійною атмосферою. Але будувати обсерваторії і працювати на висоті більше 4,5 км практично неможливо. Тому навіть на найкращих високогірних обсерваторіях більша частина атмосфери розташовується все-таки вище телескопа і суттєво псує зображення.

Повітряна яма (air hole) – зона високої турбулентності в цивільній авіації.

Радіальні ґратки (radial lattices) (ґратки Ронкі) – виконані з круглих пластин в яких чергуються прозорі і непрозорі сектори.

Cамофокусуюча антенна ґратка (focused antenna lattice). У режимі приймання вона обробляє прийняту хвилю з будь-яким фазовим фронтом так, що сигнали від всіх елементів підсумовуються синфазно. Завдяки цьому при ізотропних зовнішніх шумах забезпечується максимум відношення сигнал/шум на виході адаптивної антени.

Сенсори хвильового фронту (sensors of wave front) – є одними з головних елементів адаптивної оптичної системи, адже за складністю структури та принципом дії вони не поступаються іншим елементам адаптивних оптичних систем, наприклад таким, як адаптивні дзеркала.

Туманності (fog) – ці об'єкти також поділяються на два типи: планетарні туманності, які спостерігаються у вигляді маленьких округлих хмарин, що залишаються після смерті зірки, і дифузні туманності, які не мають певної форми і складаються з пилу і газу.

Турбулентний потік (turbulent stream) – явище, яке заключається в тому, що при збільшенні інтенсивності потоку рідини чи газу в середовищі довільно створюються багаточисельні фрактальні чи звичайні хвилі різних лінійних розмірів, без наявності зовнішніх, випадкових, збурюючих середовище сил, і/або при їх присутності.

Хвильовий фронт (wave front) – гіпотетична поверхня, для якої виконується умова постійності фази коливань S (r) =const.