ВСТУП
Постійна незабезпеченість ремонтного виробництва запасними частинами є серйозним чинником зниження технічної готовності автомобільного парку. Розширення ж виробництва нових запасних частин пов’язане із збільшенням матеріальних і трудових витрат. Разом з тим близько 75 % деталей, які вибраковуються при першому капітальному ремонті автомобілів, є ремонтопридатними або можуть бути використані взагалі без відновлення. Тому доцільною альтернативою розширенню виробництва запасних частин є вторинне використання зношених деталей, відновлюваних в процесі ремонту автомобілів і його агрегатів.
З ремонтної практики відомо, що більшість вибракованих через зношування деталей втрачають не більше 1-2 % початкової маси. При цьому міцність деталей практично зберігається. Наприклад, 95 % деталей двигунів внутрішнього згоряння вибраковують при зносі, що не перевищує 0,3 мм, і більшість з них можуть бути повторно використані після відновлення.
З позиції матеріаломісткості відтворення машин економічна доцільність ремонту обумовлена можливістю повторного використання більшості деталей як придатних, так і гранично зношених після відновлення. Це дозволяє здійснювати ремонт в коротші терміни з меншими витратами металу і інших матеріалів порівняно з витратами при виготовленні нових машин.
Висока якість відремонтованих автомобілів і агрегатів пред’являє підвищені вимоги до ресурсу відновлених деталей. Відомо, що в автомобілях і агрегатах після капітального ремонту деталі працюють, як правило, в значно гірших умовах, ніж в нових, що пов’язано із зміною базисних розмірів, зсувом осей в корпусних деталях, зміною умов подачі мастила і ін. В зв’язку з цим технології відновлення деталей повинні базуватися на таких способах нанесення покриттів і подальшої обробки, які дозволили б не тільки зберегти, але і збільшити ресурс відремонтованих деталей. Наприклад, при відновленні деталей хромуванням, плазмовим і детонаційним напиленням, індукційним і лазерним наплавленням, контактним приварюванням металевого шару зносостійкість їх значно вища, ніж нових.
Відновлення автомобільних деталей стало одним з найважливіших показників господарської діяльності крупних ремонтних, спеціалізованих малих підприємств і кооперативів. Створена фактично нова галузь виробництва – відновлення зношених деталей. По ряду найменувань найважливіших найбільш металоємних і дорогих деталей вторинне споживання відновлених деталей значно більше, чим споживання нових запасних частин. Так, наприклад, відновлених блоків двигунів використовується в 2,5 рази більше, ніж одержуваних нових, колінчастих валів – в 1,9 рази, картерів коробок передач – в 2,1 рази більше, ніж нових. Собівартість відновлення для більшості відновлюваних деталей не перевищує 75 % вартості нових, а витрата матеріалів в 15-20 разів нижча, ніж на їх виготовлення. Висока економічна ефективність підприємств, що спеціалізуються на відновленні автомобільних деталей, забезпечує їм конкурентоспроможність в умовах ринкового виробництва.
