ВСТУП
Об’єктивні умови розвитку економіки України зумовлюють її націленість на динамічне входження у світову економічну систему та, насамперед, – на економічну інтеграцію до ЄС. Цей процес, безумовно, приведе до зростання товарообмінних процесів між Україною та країнами-членами ЄС. З іншого боку, геостратегічне розташування України дає змогу їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії і Близького Сходу. Однією з систем, які забезпечують вантажні та пасажирські перевезення територією України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах висуваються високі вимоги щодо якості, регулярності та надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів і безпеки перевезень пасажирів, швидкості та вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України має відповідати вимогам європейської інтеграції.
Автомобільний транспорт посідає чільне місце у пасажирських і вантажних перевезеннях.
Стабільна робота усіх видів транспорту є невід’ємною умовою нормального функціонування економіки України. Тим часом, в останні роки, становище в транспортно-дорожньому комплексі країни значно погіршилося. Внаслідок спаду обсягів перевезень у 90-ті роки ХХ та у перші роки ХХІ століття різко скоротилися прибутки транспортних підприємств, хронічною стала криза неплатежів, граничного рівня досягла спрацьованість як активної, так і пасивної частин основних виробничих фондів транспортних підприємств, модернізації виробничо-технічної бази. Незадовільно вирішуються питання технічних інновацій і технологічної модернізації виробництва, не забезпечуються необхідні соціальні умови працівників галузі.
Основними причинами зниження обсягів перевезень стала загальна криза економіки України; скорочення обсягів виробництва основних вантажоутворювальних галузей; скорочення експортно-імпортних перевезень; неподання вантажів для перевезення у заявлених обсягах; нестача транспортних засобів, незадовільний їх стан; недостатня спеціалізація; обмеження можливості оновлення техніки; відносно висока вартість забезпечення транспорту пальним і запчастинами. Стан галузі погіршується також у зв’язку з незадовільною виробничо-технічною базою, неможливістю її оновлення через відсутність коштів, що, в ряді випадків, обумовлено збитковістю транспортних підприємств.
Темпи оновлення основних фондів на транспорті в кілька разів нижчі, ніж в інших галузях. При цьому, як відомо, питомі витрати пального й енергії на транспорт в Україні на 30-50 % вищі, ніж у індустріально розвинених зарубіжних країнах.
Створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, здатної подолати наслідки світової фінансової кризи в Україні, потребує проведення активної структурної та інноваційної політики.
Для виходу з кризового стану всіх галузей економіки України, в тому числі й найважливіших базових галузей промисловості, необхідно здійснити технічну та організаційну реконструкцію вітчизняних підприємств, результатом якої було б підвищення якісного рівня стану виробничо-технічної бази і досягнення такого рівня техніки й технології, котрий дав би змогу національним виробникам випускати продукцію високої якості та забезпечити її конкурентоспроможність на світових ринках.
Проблема раціонального розвитку виробничо-технічної бази підприємств автомобільного транспорту – одна з найактуальніших проблем у забезпеченні ефективності експлуатації рухомого складу.
Завдання технічного розвитку автотранспортних підприємств полягає в удосконаленні технології та устаткування з метою підвищення ефективності виробництва і якості технічного обслуговування та ремонту рухомого складу.
Основними факторами, що зумовлюють необхідність технічного розвитку підприємств, є подолання морального застаріння техніки і технології, здійснення переходу до ресурсозберігаючих і безвідходних технологій, впровадження заходів охорони навколишнього середовища, зміни в організації виробництва, обслуговування та ремонту автомобілів, розв’язання завдань соціального розвитку колективів автотранспортних підприємств.
Домогтися істотного підвищення технічного рівня виробництва можна, насамперед, за рахунок перебудови інвестиційної й структурної політики, концентрації ресурсів на найважливіших напрямах науково-технічного прогресу. Для технічної політики на сучасному етапі важливим є технічне переозброєння і реконструкція підприємств. При цьому на перший план висуваються питання вибору форм розвитку виробничо-технічної бази підприємства.
Ефективність і якість капітального будівництва безпосередньо пов’язані з якістю проектно-кошторисної справи. У зв’язку з цим проекти на будівництво нових і реконструкцію існуючих об’єктів мають не тільки відповідати сучасним вимогам, а й враховувати основні тенденції розвитку автомобільного парку країни. Тому великого значення в розв’язанні завдань технічного розвитку автотранспортних підприємств слід надавати поліпшенню планування, проектування та організації робіт з удосконалення виробничо-технічної бази.
