5.6 Клеї на основі акрилатів
Акрилати – група термопластичних смол, що утворюються при полімеризації ефірів або амідів| акрилової кислоти. Як правило, це прозорі малов’язкі рідини, що полімеризуються, спочатку застосовувалися для контрення гайок. В даний час їх використовують як клеї, але найбільш важлива сфера їх застосування – виробництво органічного скла (плексигласу і люситу).
Акрилатні клеї мають необмежену придатність при зберіганні в звичайних умовах з доступом кисню. Якщо клей нанести у вигляді тонкої плівки між двома зв’язаними поверхнями, щоб виключити доступ кисню, то при кімнатній температурі він загусне за декілька хвилин. Щоб запобігти затвердінню полімеру до нанесення, рідину зберігають в поліетиленовій тарі малої щільності, проникної для кисню. Затвердіння можна прискорити нагріванням за допомогою термостатів, нагрівальних ламп або преса. При склеюванні невеликих деталей акрилати з успіхом піддаються твердінню в установках для знежирення в парах розчинника. При нагріванні клей твердне раніше, ніж встигне перейти з шва в розчинник. Перхлоретілен з температурою кипіння 120 °С твердне і з меншим вилуговуванням, чим трихлоретилен, який кипить при 90° С. До того ж в установці для знежирення в парах розчинників віддаляється і тонка плівка, яка утворюється на поверхні рідини при контакті з повітрям і оберігає її від затвердіння.
Якщо рідкі клеї наносять на чутливі електромеханічні пристрої, то необхідно видаляти поверхневий шар, що не полімеризується. Газовідділення і конденсація летючих продуктів в герметичних системах здатні заподіювати труднощі при експлуатації і зберіганні.
Деякі метали, наприклад цинк, кадмій і золото, не сприяють затвердінню акрилатних клеїв. На поверхню цих металів прийнято наносити розчин органометалевого активатора в хлорованому розчиннику і висушувати, після чого акрилатні клеї добре тверднуть. Кадмійовані і оцинковані поверхні можна перед склеюванням активувати також шляхом обробки в розчині хромової кислоти.
Міцність акрилатів дуже низка для того, щоб їх можна було застосовувати як конструкційні клеї для нахлесточних з’єднань, де вони піддаються вигину, але їх міцність на зрушення при крученні цілком достатня, щоб муфти, шківи з валиками і тому подібне кріпити ними, а не звичайними затискними пристосуваннями. В цій ролі вони перевершують навіть епоксидні клеї, до того ж вони технологічніші за останні, але їх робоча температура обмежена зверху рівнем 90°С. Акрилатними клеями можна з успіхом приклеювати плівкові матеріали до металів, якщо від таких з'єднань не потрібна підвищена теплостійкість.