6 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ
6.1 Загальні правила
Креслення і схеми необхідно виконувати у відповідності до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах простим олівцем середньої твердості, а демонстраційні плакати – тушшю або олівцем (ГОСТ 2.701–2008 і ГОСТ 2.702–2011). При використанні комп'ютерних графічних редакторів дозволяється друкувати креслення і схеми на аркушах принтерного формату, а потім закріплювати на відповідних форматах.
Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні написи. На плакатах основний напис розміщують з тильної сторони у відповідному місці (справа – вниз).
Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і типу, наприклад, Схема електрична принципова.
Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після назви виробу, для якого розроблена схема, шрифтом меншого розміру. Назву виробу слід записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник. Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.
Всі надписи на схемах повинні виконуватися креслярськими шрифтами згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304–81.
Посилання на графічну частину виконують за формою:
"... наведено на схемі 08–30.БДР. 015.00.000 ЕЗ".
Нижченаведені основні правила виконання деяких типів схем, які найчастіше подаються в графічній частині.
6.2 Типи схем
Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв'язки.
Функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використовуються при вивчені принципів роботи виробів, при налагоджуванні, контролі та ремонті.
Схема електрична принципова визначає повний склад елементів та зв'язки між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших конструкторських документів, в тому числі креслень.
При розробці конструкторських документів, які визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а також для здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті пристроїв використовують схему з'єднань.
Для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлуатації використовують схеми підключення.
Складові частини комплексу, а також з'єднання їх між собою на місці експлуатації визначає загальна схема.
Відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності) проводів, джгутів, кабелів показують на схемі розташування.
Коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми двох або декількох типів на один і той же виріб, оформляють об'єднану схему.
Вид та тип схеми визначають її найменування та код.
6.3 Правила виконання креслення
6.3.1 Складальне креслення пристрою
Складальне креслення пристрою або вузла виконується згідно з вимогами міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях. Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та встановлювальні розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в десятковій системі.
Масштаби зображень на кресленнях за ГОСТ 2.302 - 68 :
– масштаби зменшення – 1 : 2; 1 : 2,5; 1 : 4; 1 : 5; 1 : 10; 1 : 20; 1 : 25; 1 : 40; 1 : 50; 1 : 75; 1 : 100; 1 : 200; 1 : 400; 1 : 500; 1 : 800; 1 : 1000;
– масштаби збільшення – 2 : 1; 2,5 : 1; 4 : 1; 5 : 1; 10 : 1.
Якщо необхідно будь-яку деталь або вузол зобразити в масштабі, що відрізняється від наведеного в штампі, тоді необхідний масштаб проставляється на кресленнях, наприклад масштаб креслення вигляду:
А (М1:10)
Лист можна розташувати горизонтально або вертикально. Компонування графічної частини проекту узгоджується з керівником.
Основний надпис (див. додаток В) розташовується в правому нижньому куту креслення відповідно до ГОСТ 2.104 – 2006. Заповнюють штамп основного надпису відповідно до прикладу, наведеного в додатку В.
Принципові електричні, гідравлічні та кінематичні схеми розроблюваного устаткування можуть бути об'єднані зі схемою автоматизації. Перелік основних складових частин (апаратів) та елементів для принципової схеми подається у вигляді таблиць (експлікацій), які заповнюються зверху донизу. Апарати та елементи схеми устаткування або систем повинні бути показані умовно, відповідно до стандартів ЄСКД.
Креслення загального вигляду виконують відповідно до основних вимог ГОСТ 2.316 – 2008, 2.307 – 2011 ЕСКД. Вони повинні вміщувати зображення виробу, його розміри - конструктивні та приєднувальні з необхідними допусками, які забезпечуються при встановленні, монтажі, а також граничні відхилення рухомих частин; перелік складових частин виробу, технічну характеристику, технічні вимоги.
Таблиці, технічну характеристику та технічні вимоги необхідно розташовувати над основним надписом креслення. Додаткові зображення (вигляди, розрізи, перерізи) потрібно розташовувати, за можливістю, ближче до пояснювального елементу.
В технічній характеристиці вказують його основні технічні параметри.
В технічних вимогах на кресленні вказують: позначення гостів або технічних умов, згідно з якими повинен бути виготовлений та випробуваний даний виріб, вимоги до випробувань, міцність та щільність зварювальних швів та інших видів з'єднань, відомості про необхідність теплової та шумової ізоляції, антикорозійного покриття.
До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі "№п/п" проставляється порядковий номер, в графі "Позначення" - десятковий номер креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих) деталей, в графі "Найменування" – назва деталей.
6.3.2 Робочі креслення деталей
Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форматах, які об'єднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в необхідній кількості проекцій.
На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготовлення розміри, допуски, види обробки і т. д., в основному написі - матеріал і сортамент згідно зі стандартом.
6.3.3 Ремонтні креслення деталей
Ремонтними вважаються креслення, які призначені для:
– ремонту деталей;
– ремонту збірних одиниць;
– складання і контролю відремонтованого виробу;
– нових виготовлюваних додаткових деталей і деталей з ремонтними розмірами. (ГОСТ 2.604-2000).
На ремонтних кресленнях вказують тіки розміри, граничні відхилення, зазори та інші дані, які повинні бути виконані та перевірені у процесі ремонту та складання виробу.
На ремонтних кресленнях виконують лише ті види, розрізи та перерізи, які необхідні для проведення ремонту деталі або складальної одиниці.
На ремонтних кресленнях граничні відхилення лінійних розмірів вказують числовими значеннями, наприклад: 
, або умовними буквеними позначеннями з наступним вказуванням у дужках їх цифрового значення, наприклад 18Н7, 12е8 .
На ремонтних кресленнях поверхні, які піддаються обробці при ремонті, виконують основною суцільною товстою лінією, залишкова частина відображення – суцільною тонкою лінією.
6.4 Правила виконання схем програми
Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в загальному випадку складається з відповідної кількості умовних графічних позначень (символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та з'єднувальних ліній.
Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою робочого поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою № 26.
Схеми розміщують в додатках пояснювальної записки.
Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку даних або керування – тонкою.
Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установленим у міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.
Розмір символів по вертикалі повинен вибиратися із ряду чисел кратних 5, починаючи з 10. Розмір по горизонталі повинен дорівнювати 1,5 або 2 рази більшим. В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох суміжних розмірів ряду чисел кратних 5.
Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.
Текст в середині символів розміщують паралельно до основного надпису, незалежно від напрямку потоку. Текст виконується креслярським шрифтом або машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається, крім загальноприйнятих.
Для пояснень, або коли в середині символу не вистачає місця для тексту, використовують символ коментарію.
Лінії потоку повинні бути паралельними лініям рамки робочого поля або перпендикулярними до цих же ліній і підходити до символів чи відходити від них – зліва направо, зверху вниз в напрямку до центра символу.
Відстань між паралельними лініями потоку – не менше 3 мм, між іншими символами – не менше 5 мм.
Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів, до яких вони приходять. Дозволяється стрілки не вказувати, якщо напрямок потоку йде зверху вниз, зліва направо. В інших напрямках стрілки вказують обов'язково.
Дві або більше вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну вихідну лінію. При цьому місце з'єднання необхідно зміщувати:
Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під кутом 90°. Зміна напрямку в точках перетину не допускається.
Для того, щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, використовують символ з'єднання. В електричних схемах для цього використовують стрілочку, в схемах програм – коло діаметром 0,5 розміра символа по вертикалі, в середині якого вказують номер з'єднання.
Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші сторінки виконується символом з'єднання разом із символом коментарію:
Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обов'язковим символом "Термінатор", в якому на вході в програму пишуть слово "Початок", а на виході з програми слово "Кінець". В схемах підпрорам в початковому символі "Термінатор" вказують її "Найменування", а на виході - "Оператор виходу" з підпрограми.
Текст програми (лістинг) алгоритмічною мовою, як правило, розміщують в додатках пояснювальної записки на аркушах формату А4 без рамки робочого поля і без основного напису за формою:
Додаток В
(обов'язковий)
Текст програми "Найменування програми"
або "Найменування підпрограми "
