12.2. Політична участь і політичне функціонування як особливі сфери політичної діяльності людини

ПОЛІТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ – забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.

Персоніфікований рівень

ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ – добровільна діяльність, завдяки якій члени суспільства беруть участь у виборі правителів і, прямо чи опосередковано, у формуванні державної політики.

РІВНІ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ.

1 – реакція (позитивна або негативна) на імпульси, що надходять із політичної системи чи з її інституцій, не пов’язана з необхідністю високої активності людини; епізодична участь у політиці;

2 – діяльність, пов’язана з делегуванням повноважень участь у виборах (місцевих або державного рівня), референдумах тощо;

3 – участь у діяльності політичних і громадських організацій (партій, груп тиску, профспілок, молодіжних політичних об'єднань тощо);

4 – виконання політичних функцій у межах державних інституцій, у т.ч. із засобами масової інформації.

5 – професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність

6 – участь у позаінституціональних політичних рухах і акціях (спрямованих на докорінну перебудову існуючої політичної системи).

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ (за американським соціологом Л. Мілбретом):

– демонстрація плакатів і афіш, оформлення політичних стендів, епізодична участь у політичних дискусіях (навчальна діяльність);

– участь у політичних зборах або мітингах, підтримка грошовими пожертвами, контакти з офіційними особами або політичними лідерами (проміжна діяльність);

– керівництво державними або партійними закладами, забезпечення партійних фондів;

– участь у закритих або таких, що виробляють стратегію, засіданнях;

– постійна участь у проведенні політичних кампаній і виборів (активна діяльність).

Розрізняють також індивідуальну й колективну, добровільну і примусову, активну й пасивну, традиційну й альтернативну, революційну та охоронну політичну участь.

ПОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ – одна з форм соціальної активності соціальних суб’єктів, яка має на меті впливати на прийняття політичних рішень, реалізацію своїх інтересів. Політична діяльність, політична поведінка, політична участь – це прояви, якісні характеристики, зовнішній (поведінковий) рівень політичної активності.

Внутрішній рівень політичної активності складають інтереси, мотиви, потреби, установки, переконання, цінності. Політична активність обумовлюється ступенем інтересу до політичних подій, їх усвідомленням і, відповідно, може обмежуватися простим виконанням законів і правил, а може бути спрямованою на мобілізацію та солідаризацію навколо певної мети чи ідеї.

МЕХАНІЗМ ПОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ – пов’язаний із багатьма системоутворюючими факторами, зумовленими людською потребою належати до соціуму, ідентифікувати себе та свою націю з певною соціальною групою, партією, організацією тощо.

Р и с . 1 2 . 2 .   М е х а н і з м   п о л і т и ч н о ї   а к т и в н о с т і   л ю д и н и

Разом з тим нині простежується тенденція, пов’язана зі зростанням політичної іммобільності, індиферентності людей, станом політичного відчуження, або аномії.

ПОЛІТИЧНЕ ВІДЧУЖЕННЯ – процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.

1. Політичне відчуження виявляється в безсиллі індивіда впливати на перебіг політичних подій, відчутті ізоляції, у сприйманні індивідом соціальних і політичних інститутів, встановлених ними норм, як ворожих інтересам людини.

2. Відчуження може бути наслідком впливу об'єктивних умов політичного життя, політичної системи, політичного режиму.

3. Політичне відчуження зумовлене й такими причинами, як втрата соціальних ідеалів, зневіра в будь-яких владних структурах, психологічна втома від нескінченного потоку політичної демагогії, непродуманих рішень та відверто цинічної брехні.