13.3. Школа та її роль у процесі політичної соціалізації сучасної української молоді
Трансформація суспільних цінностей та моральних орієнтирів у сучасному українському суспільстві викликає нові форми взаємовідносин людини з політичною сферою і призводить до значних змін у становленні політичної культури особистості, і молодої зокрема.
Сьогодні в молодіжному середовищі спостерігається переоцінка суспільних та культурних цінностей попередніх поколінь, що актуалізує необхідність створення нових моделей політичної поведінки та висуває підвищені вимоги до молодої людини як до суб’єкта соціально- політичного життя. Особливого значення набуває проблема формування політичної позиції молоді в умовах багатопартійності та політичного плюралізму, адже в молодому віці формується когнітивне, емоційне та оціночне ставлення до політичного життя суспільства, а також усвідомлення змістовних аспектів політичної діяльності, функціонування соціальних та політичних інститутів зі спробою визначення власної позиції стосовно них. До того ж спостерігається спрощене уявлення громадян про політичне виховання, політичну соціалізацію як однобічно зорієнтовані процеси, де молодь виступає в ролі пасивного об’єкта, а не в якості активної сили, спроможної не тільки відтворювати суспільно-політичні відносини, а й виявляти політичну активність та інновації.
Молодь і студенти завжди виступали силою, яка не тільки мріє про позитивні зрушення, але й своєю практичної участю здатна наблизити її у параметрах, визначених конкретною ситуацією, обставинами місця і часу. Досить згадати події української революції 1917–1920 рр., щоб пересвідчитись в активній політичній позиції і діяльності студентів – героїв Крут – захисників молодої української державності. Не менш показовими є буремні роки політичного протистояння молоді і студентів у Франції 60-х років минулого сторіччя. Саме студенти виступили в якості тієї політичної сили, яка збуджувала маси, здійснювала практичні політичні акції, згуртовувала і вела за собою інші верстви населення. Практичним повторенням французької ситуації стали кількамісячне голодування і виступи українських студентів протии українського уряду, очолюваного у свій час В. Масолом, протии Верховної Ради України, що працювала в той час під керівництвом Л. Кравчука. Вагомим було слово українського студентства і в часи “Помаранчевої революції”. Щоправда, серед молоді і студентів зустрічаються непоодинокі явища не тільки байдужого ставлення до можливих політичних змін, але й прямого пристосовництва до ситуації, “політичної активності на спродаж”, “перекупленого переходу” від однієї політичної сили до іншої. Усе це актуалізує дослідження природи, сутності, форм та ролі політичної активності студентської молоді в умовах сучасного розвитку України.
Необхідність політичної соціалізації підростаючого покоління в контексті суспільних інтересів сьогодні неможливо заперечити. Для забезпечення стабільності розвитку держави та її політичної системи молоде покоління має пройти соціалізацію на основі базових соціальних і політичних пріоритетів, норм і цінностей демократичного суспільства і держави. Інструментом соціалізації, здатним виконати замовлення суспільства у необхідному масштабі та ракурсі, може бути, в силу своєї специфіки і характеру своїх функцій, перш за все школа.
ШКОЛА – найважливіший інститут політичної соціалізації, що обумовлено її місцем в державній структурі, а також можливістю поєднання максимальної кількості чинників спрямованого, латентного (прихованого) і стихійного впливу на формування політичної свідомості і політичних пріоритетів молоді.
РОЛЬ школи у процесі політичної соціалізації – формування умов для засвоєння підростаючим поколінням базових політичних норм і установок політичної поведінки в суспільстві задля забезпечення стабільності політичної системи та її відтворення.
МЕТА процесу політичної соціалізації в школі –не тільки засвоєння учнями політичних норм і цінностей суспільства, але й формування активних громадян, здатних виконувати певні функції у політичній системі (виборчі, громадські і т.ін.). Тим самим школа, формуючи політичну свідомість, справляє безпосередній вплив на політичну систему суспільства.
Формування моделі політичної соціалізації в школі прямо залежить передусім від сутності політичного режиму та характеру політичної культури у конкретній країні.
Так, для радянської школи була характерною жорстка цілеспрямованість процесу політичної соціалізації, соціально-ідеологічна обумовленість, системна маніпулятивність. Легітимність влади у радянській країні забезпечувалася виробленням в учнів за допомоги усіх наявних методів й інструментів уявлень про неї як про єдино справедливою й таку, що відповідає інтересам трудящих.
Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття попередню систему було зруйновано без заміщення новим наповненням, що призвело до практично повної втрати школою функцій політичної соціалізації.
Із здобуття державної незалежності України політична соціалізація молоді почала набувати принципово нового змісту. Динамічному розвиткові процесів політичної соціалізації в сучасній українській школі сприяє повернення інтересу держави до проблем громадянського й національно-патріотичного виховання молоді.
Складовими цього процессу є:
1. Підготовка до суспільного життя. Йдеться про формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.
2. Оволодіння загальнолюдською і національною культурою.
Мається на увазі опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.
3. Соціально-політична адаптація, розвиток навичок політичного спілкування, культури політичних комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу політичного, політичної ситуації, власної політичної позиції, політичної участі.
4. Соціально-професійна орієнтація як усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і рівність можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, схильностей, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку.
Модель політичної соціалізації в школі включає широкий арсенал методів, що дозволяють соціалізувати дітей серез механізми орієнтації, ідентифікації, комунікації, засвоєння ролей і стереотипів поведінки, контроль тощо.
МЕТОДИ:
– вивчення соціально-політичних дисциплін;
– проведення свят і конкурсів політичного спрямування;
– вибори органів шкільного самоврядування (шкільні парламенти, учнівські президенти і т.ін.);
– організація військово-спортивних ігор;
– проведення політінформації.
ІНСТРУМЕНТИ:
– шкільні підручники, передусім з історії, основ права, суспільствознавства;
– засоби пропаганди державної символіки;
– дитячі громадські організації;
– історико-патріотичні клуби, гуртки.
Особливість процесу політичної соціалізації в сучасній Україні полягає розбалансованості та неузгодженості його чинників, а також у нестійкості й розмитості політичних орієнтацій громадян, передусім молоді. Нині процес політичної соціалізації молоді в нашій країні є багатовекторним. Велика частина молодих людей сповідує політичний нігілізм, аполітизм, розчарування, що спричинене складною ситуацією зміни соціальної структури суспільства та руйнуванням усталених традицій. Відтак в ієрархії пріоритетів української молоді політика перебуває на останньому місці, після сімї, друзів, роботи, хобі, власного бізнесу, розваг, релігії. Сучасна молода людина не завжди спроможна осмислити той величезний масив інформації, який отримує.
Перспектива залучення до української політики представників нового покоління, що виросло у період незалежності та демократії, є гранично актуальною для суспільства. Це тим більше важливо тому, що сьогодні, в епоху глобалізації, трансформаційні процеси, які відбуваються всередині країни, співвідносяться із загальносвітовими напрямками й тенденціями розвитку постіндустріального інформаційного суспільства. А це, в свою чергу, передбачає бурхливий розвиток інформаційних технологогій, зокрема соціальних, за домомогою яких стає можливим моделювання політичної поведінки молодих громадян.
Одним із важливих факторів політичної соціалізації сучасної молоді є Інтернет, що має і позитивний потенціал, і можливі ускладнення в духовному розвитку та політичній соціалізації особистості. Останнім часом світова та вітчизняна практика виборчих кампаній довела величезні можливості використання Інтернету як фактора залучення молоді до політичного життя, зокрема, до політичних виборів, масштабних політичних перформенсів, акцій громадянської непокори та ін. Попри майже безмежні можливості Інтернет-мережі та її полі функціональність, серед головних функцій виділяють функції, що мають “соціалізаційне” призначення:
– загальна доступність та відкритість інформаційних контактів, їх зворотній зв’язок,
– створення особливих форм комунікативної активності у специфічному середовищі без територіальних, ієрархічних та часових меж,
– здатність надефективного впливу на глобальні інфраструктури, зокрема на політику.
Це дало поштовх політичним менеджерам до використання мережі з метою формування політичних цінностей, установок користувачів та населення в цілому. Як і інші медіа, Інтернет спонукає людей до переосмислення індивідуального та колективного досвіду, провокує нові потреби та очікування, змінює структуру інтересів та цінності, впливає на соціальне розшарування суспільства. Політичні сайти та форуми, можливість зустрічатися з політиками та висловлювати свої ідеї в чатах, у режимі он-лайн, участь у віртуальних політичних дискусіях, – усе це є якісно новою формою політичної активності – віртуальною політичною активністю. Природно, що такий вплив не може бути лише позитивним: неперевірена інформація сумнівної якості; анонімна, неконтрольована інформація створює можливості для маніпулювання. При цьому часто активність залишається теж віртуальною, ніби витісняючи справжню, викликаючи «лінивість» у реальних діях. Не випадково ряд розвинених демократичних країн навіть запровадило голосування в режимі он-лайн.
Важливим чинником залучення молоді до участі в суспільних процесах є функціонування громадських молодіжних організацій, які реалізують внутрішню готовність до політичної активності. Тому для підвищення рівня політичної активності молоді держава має створити дієву демократичну інфраструктуру, систему демократичної політичної освіти, пропаганди національної та соціальної толерантності, утвердження свободи як абсолютної цінносі. На особливу увагу заслуговує політичне виховання населення. Реалізація завдань політичного виховання передбачає:
– оновлення змісту, форм і методів вивчення соціально-гуманітарних дисциплін на основі перепідготовки викладачів;
– запроваддення широкої політичної освіти населення, вивчення норм поведінки, культури відносин, правового статусу особи;
– створення державної системи політичної освіти, що розпочинається із загальноосвітньої школи, з ефективним використанням потенціалу політичної науки.
Необхідність формування в Україні політично свідомого суспільства вимагає засвоєння з раннього віку знань про політичну символіку держави, про історію країни з найдавніших часів, про принципи державного устрою. Усе це має сприяти формуванню у молодого покоління патріотизму, політичної толерантності та критичного ставлення до будь-яких форм політичної пропаганди.
Для ефективної взаємодії держави та молоді у державотворчому процесі необхідно усвідомити, що держава має визначати молодь активним суб’єктом процесу, а не лише об’єктом ідеологічного та виховного впливу. Тому держава повинна сприяти розкриттю, реалізації різноманітних інтересів, запитів і потреб молоді, проте не у вигляді надання пільг, а, перш за все, шляхом підтримки й розвитку ініціативи, діяльності самої молоді, її організацій, об’єднань як у власних, так і суспільних інтересах.