16.4. Демографічна ситуація в сучасній Україні та її вплив на політичні відносини
СИТУАЦІЯ – за чисельністю населення Україна займає 5 місце в Європі після Німеччини, Італії, Великобританії та Франції.
Водночас впродовж останніх 30 років середньорічні темпи приросту населення в державі систематично скорочувались. Якщо в 1959–1969 pp. приріст населення становив 478 тис. чол. на рік, то в 1970–1979 pp. – 292 тис. чол. , а в 1979–1990 – 195 тис. чол.
Починаючи з 1991 року спостерігається процес природного скорочення населення. Лише з 1996 по 2008 рік наявне населення України зменшилося з 51,3 млн. до 46,4 млн. осіб.
Станом на 1 січня 2009 року в Україні проживало 46, 1 млн. осіб, з них 24,8 – жінки, 21,2 – чоловіки. За віковим складом 15,2% становлять особи, молодші за працездатний вік (чоловіки – 16-59 років, жінки – 16- 54 років включно), 60,6% – працездатного віку та 24,2% – старші за працездатний вік.
Кількість населення в розрізі регіонів України виглядає так:
Україна відрізняється досить високою щільністю населення. В цілому по державі вона становила 76 осіб на квадратний кілометр, на Чернігівщині цей показник найнижчий – 39, а в Донецькій області найвищий – 183. Співвідношення міського і сільського населення в Україні становить 68,5% до 31,5%. Найбільшими містами є:
Київ – 2765,5 тис. жителів;
Харків – 1456 тис.;
Дніпропетровськ – 1017,5 тис.;
Одеса – 1008,6 тис.;
Донецьк – 974,6 тис.;
Запоріжжя – 781,6 тис.;
Львів – 734,5 тис.;
Кривий Ріг – 675,6 тис.;
Миколаїв – 504,3 тис.;
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ПРИРОДНИХ ЗМІН НАСЕЛЕННЯ – статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення — народжуваності, смертності, природного приросту – Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6%) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4%) – друге місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності (14,4 дитини на 1000 новонароджених) її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) – 109 місце у світі, коли ще у 1994 році посідала 87.
Частка осіб похилого віку в Україні становить понад 20%, а в селах – понад 33%. Відсоток осіб непрацездатного віку, що збільшується, зростання безробіття вимагають уваги до системи захисту населення, прогресу в області охорони здоров'я і т. п. Утім, необхідні соціальні програми в останнє десятиліття не отримували належної підтримки.
Вже протягом 20 років в Україні забезпечується лише проста репродукція населення, особливо у місті, де середня цифра народжуваних дітей на одну сім’ю становить 1,2-1,9 дитини, при потребі 2,2.
Низька народжуваність обумовлена насамперед:
а) високим рівнем зайнятості жінок суспільною працею;
б) відставанням у розвитку соціальної інфраструктури;
в) падінням життєвого рівня;
Цікаво, що кількість шлюбів і розлучень в Україні залишається практично незмінною впродовж багатьох років. У 2008 році в розрахунку на 1000 жителів країни було зареєстровано 7 шлюбів і 3,6 розлучення (у 1990 році – відповідно 9,3 і 3,7, у 2005 році – 7,1 і 3,9, у 2007 році – 9 і 3,8).
Головною причиною природного скорочення населення в Україні залишається невпинне падіння народжуваності: з 13,3% у 1998 році до 7,8% у 1999 році. При цьому смертність немовлят становить 12,6%, при світовому еталоні – 8%. Перед нами негативний приклад демографічного регулювання. Відомо, що немало країн горді довголіттям своїх громадян (до слова, категорія людей, старших 50 років, становить нині 17% населення світу - понад 1 млрд. чоловік). В Україні людей похилого віку понад 25%. Але більшість людей похилого віку страждає тими чи іншими хронічними недугами. За даними ВОЗ, середній рівень хронічної захворюваності людей, старших 60 років, становить близько 80%.
СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ – постійне спостереження за показниками здоров’я населення України свідчить про його постійне погіршення. Кількість вперше встановлених випадків захворювань у 2008 році становила понад 70 тис. у розрахунку на 100 тис. населення і, порівняно із минулими роками, демонструє тенденцію до зростання. Найчастіше реєструються хвороби органів дихання, системи кровообігу, травми, отруєння. Дедалі більшого розповсюдження набувають стани та хвороби, що зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Впродовж 2008 року кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, що перебували на обліку в медичних закладах, збільшилася на 10 тис. або на 12,2% і склала на початок 2009 року 91,8 тис. осіб.
І світовий, і український досвід свідчить, що з погляду еволюційної екології людини якість людей за критеріями здоров'я дуже низька і продовжує знижуватися. Людство стає все залежнішим від медичної допомоги і застосування, по суті, протиприродних засобів підтримання і продовження життя, які, на жаль, не в змозі зменшити загальну захворюваність людей. І, певно, недалекі від істини ті автори, які стверджують, “що ми, Homo sapiens, – хворий вид і потребуємо тотальної диспансеризації”.
ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ.
Перший з них пов'язаний зі стратегією планування, у рамках якої з різним ступенем жорсткості регулюються кількісні показники дітонароджуваності (приклад Китаю, Індії). Його ефективність очевидна, однак, це суперечить основним нормам демократичної держави, правам людини, волі її вибору.
Другий шлях виходить із уявлень, згідно з якими економічне зростання автоматично приведе до зниження демографічних показників, як це притаманне розвинутому світу. На жаль, цей варіант не може бути прийнятий через його довготривалість і, особливо, через його неекологічність. Адже існуючий індустріальний тип виробництва є ресурсовитратним і екологоруйнівним. Якщо його візьмуть на озброєння слаборозвинуті країни і спробують досягти існуючого нині рівня виробництва і статків в індустріальне розвинутих країнах, то киснева оболонка планети, не кажучи вже про вичерпність ресурсів, буде спалена за наступні півстоліття.
Третій шлях конкретизує попередній: розвинутий світ повинен сприяти економічному прогресу “третього світу” через розповсюдження і запровадження нових ресурсо- і енергоємних, біосумісних технологій. Шлях цей досить прогресивний, але поки що дорогий для втілення.
На початок ХХІ тисячоліття стало зрозумілим, людство не може розраховувати на автоматичну регуляцію світових демографічних процесів. Чекання демографічної стабільності “природним шляхом” загрожує безпеці цивілізації.
ДО МОДУЛЮ ІV
Контрольні запитання та завдання:
1. Чим можна пояснити багатоманітність підходів до розуміння сутності демократії?
2. Порівняйте основні сучасні теорії демократії та виділіть їх позитивні і негативні риси.
3. Назвіть особливості формування і функціонування демократії у Західній Європі, США та Україні.
4. В чому суть основних критеріїв та принципів демократії?
5. Які, на вашу думку, загрози приховує в собі демократія?
6. Назвіть основних теоретиків кожного з етапів розвитку теорії модернізації.
7. Які норми й цінності є визначальними для нинішнього етапу суспільно-політичного розвитку України?
8. Виходячи з того, що політична модернізація розвивається у двох основних вимірах (стихійно й цілеспрямовано), спробуйте визначити, який з них був домінуючим в Україні від часу здобуття нею національно-державної самостійності дотепер.
9. Яка з основних характеристик політичної модернізації є найважливішою?
10. В чому полягає сутність поняття “конфлікт”?
11. З’ясуйте внесок найбільш відомих постатей у теорію конфлікту.
12. Охарактеризуйте основні стадії розвитку політичного конфлікту.
13. На вашу думку, функції політичного конфлікту відіграють негативну чи позитивну роль у суспільстві?
14. В чому полягає сутність політичної кризи? Обґрунтуйте своє бачення.
15. Які типи політичних криз Вам відомі? Охарактеризуйте їх сутність.
16. Розкрийте своє бачення причин соціально-політичних катастроф.
17. Які шляхи виходу з кризового стану здаються Вам найбільш прийнятними
18. Які основні види та типи міжнародних конфліктів Вам відомі? Які, на Ваш погляд, є особливо небезпечними?
19. Що таке світовий політичний процес? Які його складові?
20. У чому полягає сутність міжнародних відносин та міжнародної політики?
21. Як ви розумієте поняття народної дипломатії. Визначте її роль у міжнародних відносинах.
22. Дайте визначення поняття «геополітика». Охарактеризуйте основні ідеї сучасної геополітичної теорії.
23. Розкрийте зміст географічних чинників у політиці української держави.
24. Визначте критерії нової якості сучасного міжнародного співробітництва.
25. Що таке глобалізація? Як цей процес пов’язаний з поширенням глобальних проблем сучасності?
26. Чим зумовлений рух антиглобалістів в сучасному світі? З чим Ви погоджуєтесь, а що заперечуєте у їхньому баченні перспектив міжнародних відносин.
27. Які міжнародні організації ви знаєте? Проаналізуйте ефективність їх діяльності.
28. Відомою є формула війни Клаузевіца К. «Війна є політика, що змінила перо на меч, але від цього не перестала мислити за своїми власними законами». Який зворотній бік війни відкрив прусський генерал у цій фразі?
29. Чи можливий загальний нейтралітет як спосіб організації зовнішньої політики держави? Чи могли б Ви такий нейтралітет ототожнити з поняттям «мир»?
30. Як впливають глобальні проблеми сучасності на зовнішню політику?
31. У чому полягають особливості зовнішньої політики сучасної України?
32. Яке місце займає Україна як суб’єкт міжнародних відносин?
33. Чи погоджуєтесь ви з думкою відомого американського політолога С. Хантінгтона про те, що розвиток людства у ХХІ столітті буде характеризуватися як “зіткнення цивілізацій” – західної (християнської) та східної (ісламської)? Яке місце у такому “зіткненні” буде займати Україна?
34. В чому полягають особливості зовнішньої політики держави?
35. Які рівні зовнішньополітичних інтересів існують?
36. Назвіть універсальні для всіх держав основні цілі зовнішньої політики.
37. Які з функцій зовнішньої політики держави Ви вважаєте основними?
38. Які форми дипломатичної діяльності Вам відомі? Розкрийте їх зміст.
39. Охарактеризуйте відомі Вам засоби здійснення зовнішньої політики держави?
40. Якими основними документами визначаються напрями зовнішньої політики України ?
41. Які сфери зовнішньополітичної діяльності є головними для України сьогодні?
42. Назвіть найбільш актуальні питання, які, на Ваш погляд, вимагають особливої уваги з боку української держави?
43. Що являють собою глобальні проблеми і яки причини їх виникнення?
44. Дайте характеристику основним глобальним проблемам сучасності.
45. Які шляхи виходу з глобальних проблем Ви вважаєте найбільш дієвими?
46. Чому тероризм став глобальною проблемою? Обґрунтуйте відповідь.
47. Які методи, на Ваш погляд, можуть бути найбільш ефективними щодо розв’язання проблеми тероризму?
Теми для рефератів та доповідей:
1. Сучасні концепції демократії.
2. Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні.
3. Безпосередня та представницька демократія: світовий досвід та українські реалії.
4. Плюси та мінуси сучасної демократії.
5. Становлення та розвиток афінської демократії.
6. Основні параметри “навздопнної моделі” політичної модернізації.
7. Політична модернізація і проблема вироблення консенсусної політичної культури.
8. Конфліктна модель суспільства Р. Дарендорфа.
9. Шляхи нейтралізації політичних конфліктів.
10. Конфлікт як фактор стабільності суспільства.
11. Типи та специфіка міждержавних конфліктів.
12. Механізми розвитку політичних конфліктів.
13. Місце і роль середньої школи у формуванні культури попередження й подолання конфліктів
14. Корупція як фактор конфліктності українського суспільства.
15. Поняття «політична криза» в політологічній науці.
16. Геополітичні пріоритети сучасної України.
17. Характерні риси й основні шляхи розв’язання глобальних проблем сучасності.
18. Основні суб’єкти міжнародних відносин: порівняльний аналіз.
19. Сучасний міжнародний порядок: етапи становлення, підходи та моделі.
20. Класичні та новітні геополітичні теорії: порівняльний аналіз.
21. Війна у поглядах філософів і державних діячів.
22. Застосування сили в міжнародних відносинах: історія і сучасність.
23. Поняття зовнішньої політики держави: її принципи, засоби, форми.
24. Глобальні проблеми людства.
25. Напрями і методи формування знань про зовнішню політику Української держави у загальноосвітній школі.
Список літератури:
1. Асиметрія міжнародних відносин / О. М. Субтельний (ред.). – К., 2005.
2. Бжезинський З. Вибір: світове $zшэО_В__панування чи світове лідерство. – К., 2006.
3. Гелд Дейвід. Демократія та глобальний устрій. – К., 2005.
4. Гірник А., Бобро А. Конфлікт: структура, ескалація, залагодження. – К., 2004.
5. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна І світ на зламі тисячоліть : монографія. – К., 1999.
6. Даль Р. Демократія та її критики. – Х., 2002.
7. Демократія. Антологія. – К., 2005.
8. Когут О. В., Циганчук А. С. Геополітичний вибір України: сучасний стан і перспективи розвитку : навчальний посібник. – Рівне, 2008.
9. Конфліктологія : підручник / Г. Васильєв, Л. Герасіна, Н. Осіпова та ін.; за ред. Л. Герасіноїта М. Панова. – Харків, 2002.
10. Личко Б. Т., Назаренко С. І. Демократія в контексті еволюції суспільства. – Харків, 2000.
11. Мадісон В. В., Шахов В. А. Політологія міжнародних відносин. – К.,1997.
12. Міщенко М. Д. Соціальна напруженість в суспільстві: проблеми виявлення та аналізу. – К., 1995.
13. Небоженко B. C. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. – К., 1994.
14. Пірен M. I. Конфліктологія : підручник. – К. : МАУП, 2003
15. Україна в системі міжнародної безпеки : монографія / Я. Б. Базилюк, О. С. Бодрук, Д. Ю. Венцковський. – К., 2009.s