16.3. Сімейна політика – ключова складова демографічної політики держави
СІМ’Я – важливий осередок суспільства, заснований на шлюбі чи кровному родстві, члени якого зв’язані побутом та взаємною відповідальністю.
ЕВОЛЮЦІЯ СІМ’Ї – сім’я – продукт довготривалого історичного розвитку суспільства. Ф. Енгельс у роботі “Походження сім’ї, приватної власності та держави” визначає три головні форми шлюбу: “Дикості відповідав груповий шлюб, варварству – парний, цивілізації – моногамія”.
Сім’я XX сторіччя – моногамна (від “монос” – один, “гамос” – шлюб) при якому кожний чоловік одружений тільки на одній жінці, а жінка заміжня тільки за одним чоловіком. Однак, існує і полігамія, але як виключення. Моногамна сім’я пройшла тривалий шлях розвитку.
В 60-ті роки XX ст. у багатьох державах створилася нуклеарна сім’я (від лат. “нуклеус” – ядро). Така сім’я сформована тільки із самих необхідних для її утворення членів - чоловіка, жінки, дітей.
Нуклеарна сім’я може бути і без дітей, але в ній, як правило, інших родичів не існує. Така сім’я найкращим чином пристосована до сучасного індустріального суспільства. Це обумовлено цілим рядом обставин:
а) сім’я у своїй більшості перестала бути продуктивною одиницею;
б) члени сім’ї здобули можливість мати різні професії;
в) розвиток системи соціального забезпечення, сфери послуг знижують необхідність у літніх людей шукати підтримку у дітей, знижують потребу у близьких стосунках з великою кількістю родичів;
г) суспільне виробництво все більше виставляє на перший план особисті заслуги людини, а не сподівання на допомогу родичів. Все це обумовлює доцільність саме нуклеарної сім’ї.
СТРУКТУРА СІМ’Ї – за своєю структурою сім’ї можуть бути авторитарними та демократичними.
Авторитарна сім’я характерна суворим, безперечним підпорядкуванням жінки чоловіку, чи чоловіка – жінці і дітей – батькам.
Демократична сім’я характерна взаємною повагою членів сім’ї один до одного, розподіленням сімейних ролей відповідно потребам конкретних обставин. В авторитарній сім’ї жінка, або чоловік є монопольним хазяїном. В демократичній є лідер, авторитет.
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СІМ’Ї – можна визначити такі закономірності у розвитку сім’ї у XXІ сторіччі:
І в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси еволюції сім’ї та її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від “закритого” до “відкритого” типу суспільств. Сім’я все більше унезалежнюється від держави і суспільства в цілому. Ставлення держави до сім’ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та їх членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей, особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо).
В західній соціології існує спеціальний напрямок – історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім’ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж. Голдторп, вважає, що сім'ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:
– сім’я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);
– сім’я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);
– сім’я в індустріальному суспільстві (з початком в кінці XVIII ст. промислового перевороту відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т.ін.).
Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім’ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:
– зростання економічної незалежності жінок та їх активнее включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівно прав’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо.
Недарма німецькому філософу Ф. Ніцше належать слова: “Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине”);
– утворення двох центрів життя – праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї);
– еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом’якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);
– винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення(вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).
Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:
• зростання розлучень (абсолютне і відносне);
• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
• зменшення середньої тривалості шлюбу;
• відтермінування часу вступу до шлюбу;
• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;
• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;
• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;
• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.
ФУНКЦІЇ СІМ’Ї.
Репродуктивна функція
Однією з соціальних функцій сім’ї є дітонародження, чи репродукція населення як один з головних процесів відтворення суспільства. В цьому процесі сім"я виконує головну роль.
Дослідники виділяють три типи репродуктивності сім’ї:
– багатодітна (п’ять та більше дітей),
– середньодітна (від трьох до п’яти),
– малодітна ( до двох дітей).
Чим характерна ця функція в нашому суспільстві? Намітилась стійка тенденція до малодітного типу відтворення населення, у тому числі в Україні, що було вже зазначено. Наприклад, сьогодні в кожному п’ятому селі в Україні не народилося жодної дитини, бо до того ж і молоді залишилося там дуже мало.
Господарсько-економічна функція
Вона виявляється у виробничій діяльності сім’ї (власно-трудова діяльність, аренда, фермерське господарство, приготування їжі, придбання продуктів , господарських речей та інш.)
Головними моментами, що обумовлюють господарсько-економічну функцію є: час, витрачений на домашню працю, поділ цієї праці між членами сім’ї та міра використання сім’ями суспільних побутових закладів / пралень, перукарень тощо/.
Домашнє господарство завжди вважалось “природним” заняттям тільки жінки. 1 сьогодні, не зважаючи на великі зміни, котрі відбулися у суспільстві, левова доля домашніх турбот лежить на плечах жінки.
Так, за даними дослідження бюджету часу, ведення домашнього господарства в робочий час займають у чоловіків в середньому біля 1 години 44 хвилин, у жінки – 3 години 13 хвилин. У вихідний день у чоловіків – 2 години 44 хвилини, у жінок – 6 годин 18 хвилин.
Подвійне навантаження, що несе жінка на виробництві та в побуті обмежує її можливості у культурному розвитку, виховній діяльності. В Україні працююча жінка в день має 2 години 16 хвилин вільного часу.
Виховна функція сім’ї
Виявляється, насамперед, в емоційній формі відношень міх батьками та дітьми, в відношеннях любові.
Сімейне виховання засновано на прикладі дорослих, в першу чергу батьків. Важливе значення у формуванні соціальної поведінки та установок моралі грає мотивація батьків, що виявляється у ставленні до людей, речей, власної діяльності та інш.
Дитина, що отримала у сім’ї правильне виховання, і надалі з великим успіхом буде проводити і свою спеціальну підготовку. Діти, що не придбали у сім’ї трудового досвіду, не можуть отримати і високої кваліфікації, з них виходять погані працівники.
Вплив сім’ї на дитину – багатоплановий. Він формує моральні та політичні якості дитини, виховує громадянина. Формує такі риси характеру як чесність, працелюбство, сумлінність та інш.
Сімейна політика сьогодні повинна бути направленою на визначення того, яку сім’ю – однодітну, дводітну, чи трьохдітну вибере собі людина. Сімейна політика повинна яскравіше підкреслювати бажаність другого, третього і т.д. новонародженого. Це повинно виявлятися:
– в підвищенні престижу сімейних відносин в суспільній свідомості;
– у рості престижу сім’ї, що повинно знайти своє відображення і в державних документах. Сьогодні створені комісії по сім’ї при парламентах держав;
– в складанні особливого напрямку соціальної політики, завдання якої полягає в підтримці, укріпленні інституту сім’ї та шлюбу;
– у сфері практичної діяльності - у розширенні допомоги сім’ям – економічної, правової та інш.