2.3. Політика та соціальні відносини
Будучи суспільним явищем, політика прямо пов’язана із типом та характером соціальних відносин. З одного боку, вона залежить від останніх, з іншого – на них впливає.
СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ – взаємовідносини, які виникають між соціальними спільнотами, між спільнотами і державними установами.
Вони можуть бути:
- формальні і неформальні;
- відкриті і приховані (латентні);
- легітимні й нелегітимні,
- продуктивні і контрпродуктивні.
За інтенсивністю, силою зв’язку, ступенем спільної участі виділяють такі типи відносин:
1. Ділові відносини – це такі, завдяки яким персоніфіковані соціальні спільноти (через профспілки, політичні партії, суспільні рухи тощо) і державні установи здійснюють обмін і контролюють процесс забезпечення потреб людини. Формами ділових відносин може бути ділове спілкування, переговори, укладення договорів, суспільний контроль за дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Ознаками ділових відносин є позитивізм, раціоналізм, прагматизм, тобто досвід, цілеспрямованість та успіх. Указані ознаки відрізняють ділові стосунки від непродуктивних. Другою ознакою ділових відносин може бути рефлексійність, тобто усвідомлення з боку державних установ і громадських формувань ступеня актуальності тих чи інших потреб, прав і свобод людини для країни, регіону або для конкретної спільноти та готовності до їх забезпечення.
2. Комунікативні взаємовідносини характеризують зв’язки між суб’єктами громадянського суспільства і державними установами, які слугують каналами передачі інформації. Досвід, наприклад, Франції показує, що в разі правильної організації комунікативних зв’язків можна добитися високого рівня довіри між державними установами та громадськістю. При цьому використовуються дві основні форми.
Перша полягає в тому, щоб звертатися безпосередньо до громадськості.
Друга – це коли представники адміністрації звертаються до громадськості не прямо, а опосередковано, наприклад через пресу, телебачення, інші засоби масової комунікації.
3. Інструментальні відносини – це відносини стосовно забезпечення потреб і прав окремих соціальних груп (дітей, жінок, етнічних меншин тощо) необхідними ресурсами, такими як продукти, послуги, інформація.
4. Морально-психологічні відносини характеризують ставлення, відносини, зв’язки між представниками державних установ і громадських об’єднань під час взаємних дій, або протистоянь, або пошуку прийнятних рішень.
Прикладом нелегітимних, непродуктивних, неконструктивних відносин можуть бути відносини, при яких сторони відчувають і виявляють стосовно одне одного такі почуття і відчуття, як вплив, зверхність, відмінність, відразу, ворожість тощо. Це особливо має прояв з боку громадськості під час мітингів, демонстрацій, пікетів тощо.
5. Відносини влади – авторитету мають місце під час взаємин державних установ і впливових громадських рухів.
СОЦІАЛЬНІ НОРМИ – це основні правила поведінки людей на роботі і в повсякденному житті. Вони створюються як органами держави, так і громадськими об’єднаннями на основі архетипів, традицій, звичаїв поколінь. Соціальні норми у формі правил, традицій, звичаїв регулюють відносини по вертикалі та горизонталі суспільного буття.
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА – це такий спосіб спільної діяльності людей, при якому вона набуває форми жорстко упорядкованого, регульованого, скоординованого цілого, спрямованого на досягнення конкретних цілей суспільства або окремих його груп.
Загалом соціальна структура тлумачилася як певна множинність соціальних груп, які розрізняються функціями в суспільстві і розмірами багатства (на основі цих відмінностей складаються досить жорсткі відносини між групами в сфері влади (одні керують, інші підкоряються) і багатства (одні присвоюють працю інших). У міру розвитку вони змінюються: влада одних слабшає, влада інших посилюється. Проте самі відносини досить тривкі і залишаються незмінними протягом тривалого історичного часу.
Аналіз соціальної структури включає вивчення соціального складу, соціальних зв’язків і відносин, соціальних норм, усталеності, стабільності організації, режиму керування, системи мотивації, символіки, традицій, способу життя.
СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ – важливий елемент соціальної
структури, що виражає відносини соціальної нерівності в суспільстві, інституті, організації в залежності від обсягу влади, економічного становища, рівня освіти, престижу професії.
На рівні соціальної групи стратифікація виявляється через постійне відтворення ієрархічно розташованих соціальних позицій (статусів), соціальних ролей (функціональне становище людини у відповідності з її статусом), форми діяльності (офіційні і неофіційні), правила взаємовідносин, лідерство, престиж, службову кар’єру, систему винагород, стиль поведінки, спосіб життя і т. п.
СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ – це переміщення людей із однієї соціальної групи до іншої.
Недостатній розвиток соціальних груп – одна з важливих умов для розвитку тоталітарних та авторитарних режимів. І навпаки – урізноманітнення соціальної структури є важливою передумовою демократизації суспільства, що пориває з тоталітаризмом. Посилення соціального плюралізму виступає важливим об'єктивним фактором демократизації життя в усіх його сферах. Історичний досвід засвідчує, що установка на соціально однорідне суспільство не відповідає потребам прогресу цивілізації.