10.5 Економічна політика стимулювання сукупної пропозиції
Однієї з теоретичних основ програм подолання високої інфляції і супутнього їй безробіття (поєднання, особливо характерне для країн із перехідною економікою) є концепція “економіки пропозиції”.
Прихильники цієї концепції вважають, що економічна політика, спрямована на стимулювання сукупного попиту, неефективна. Вона не змогла справитися зі стагфляцією, що уразила розвиті країни в 70-х роках, а тому повинна бути замінена більш ефективною економічною політикою. “Активною силою”, що впливає на рівень безробіття й інфляції, є, на їхню думку, зміни в сукупній пропозиції (зсуви довгострокової кривої AS). Економічна політика, що стимулює пропозицію, може включати програми підтримки зайнятості, перепідготовки робітників, стимулювання конкуренції, податкові реформи і т.п.
Одним із діючих чинників збільшення сукупної пропозиції прихильники даної концепції вважають зниження податків. При цьому вони спираються на криву Лаффера.
Зниження податкових ставок, на думку Лаффера і його прихильників, може створити додаткові стимули до праці, інвестицій, заощаджень, розширення виробництва і, відповідно, податкової бази. Скоротиться і ухиляння від сплати податків. Все це сприятливо відіб'ється на стані бюджету: ріст зайнятості знизить виплати по безробіттю, а ріст прибутку збільшить сумарні податкові надходження в бюджет навіть при більш низькій податковій ставці.
Критики даного підходу вказують на той факт, що податкові стимули зможуть привести до зростання виробництва лише в довгостроковому періоді. Багато в чому це залежить від чутливості економіки до зміни податкових ставок. Не можна, наприклад, однозначно стверджувати, що при зниженні подоходних податків люди стануть працювати більше, а не віддадуть перевагу відпочинку, якщо тепер той же доход після виплати податків (використовуваний доход) можна буде одержати, витрачаючи менше праці.
Віддача від додаткових інвестицій буде отримана не відразу, а збільшення споживання при зниженні податків розширить сукупний попит. Ріст попиту випередить збільшення пропозиції, що може призвести до інфляції і бюджетного дефіциту.
Проблема ліквідації “податкового клинця” стала в останні роки особливо актуальною для України. Одним із чинників спаду в економіці стало поєднання високої ресурсомісткості виробництва і росту цін на ресурси, причому головним чином за рахунок збільшення їх податкової складової. Зменшення податкового пресу дозволить знизити ціни на ресурси, скоротити витрати виробництва в багатьох галузях і в такий спосіб не тільки послабити інфляцію, але і створити умови для зростання виробництва і зниження дефіциту бюджету.
Серед заходів економічної політики, спрямованих на стимулювання сукупної пропозиції, нерідко виділяють:
1) заходи для стимулювання поточного обсягу виробництва;
2) заходи, що спрямовані на довгострокове підвищення темпів зростання виробництва. До першої групи звичайно відносять заходи для підвищення ефективності використання чинників виробництва, підвищення ефективності розподілу ресурсів між конкуруючими сферами їхнього застосування через реформу фінансової системи, державного сектора, ринку праці і т.д., заходи для скорочення “податкового клинця” через реформу податкової системи, скорочення дотацій, зняття торгових обмежень і інші заходи, що сприяють розвитку конкуренції і т.д. До другої групи відносять стимулювання заощаджень і інвестицій, а також удосконалювання механізму переведення перших у другі; стимулювання нововведень в області освіти і створення нових технологій; стимулювання притоку іноземних інвестицій і інші структурні перетворення.
Теорія раціональних очікувань
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Яким чином теорії адаптивних і раціональних чекань доводять, що політика управління попитом не в змозі вплинути на рівень випуску і зайнятості в довгостроковій перспективі?
2. У чому полягає розходження між адаптивними і раціональними чеканнями? Чи можна стверджувати, що в даний час раціональний тип чекань став переважним?
3. Знайдіть аргументи ”за” і “проти” твердження прихильників концепції “економіки пропозиції” про те, що зниження податкових ставок веде до росту економічної активності і збільшення обсягу виробництва.
4. У чому полягає явище “інфляційної інерції”? Як наявність інфляційної інерції може відбитися на антиінфляційній чи стабілізаційній політиці?
5. Як можна мінімізувати витрати боротьби з інфляцією?
6. Чому прихильники економіки пропозиції при проведенні стимулюючої фіскальної політики більшою мірою орієнтуються на зниження податків, ніж прихильники економіки попиту (кейнсіанці)? Як, із погляду цих двох економічних шкіл, зниження податків вплине на бюджетний дефіцит?
ОЦІНІТЬ ПРАВИЛЬНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК, НІ)
1. Кейнсіанці вважають, що для сучасного капіталізму характерним є внутрішня нестабільність.
2. Монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність.
3. Ідею про необхідність державного втручання в економіку відстоюють прихильники теорії раціональних чекань.
4. Кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат:
Y = С + I + G + NX.
5. В основі теорії економіки пропозиції лежить рівняння обміну:
М•V = Р•Y.
6. Теорія раціональних чекань Р.Лукаса грунтується на такій формулі:
p = pe - Ч(u – u*) + E .
7. Крива Філліпса відбиває зв'язок безробіття й інфляції в короткостроковому періоді.
8. Класична і кейнсіанська криві сукупної пропозиції мають однакову модель.
1. За 5 років рівень інфляції вдалося знизити на 5 %. Накопичений показник циклічного безробіття склав за цей час 10 %. Відомо, що 1% перевищення рівня безробіття над природним відповідає зниженню ВВП на 3 %. Розрахуйте коефіцієнт утрат від боротьби з інфляцією.
2. Коефіцієнт утрат від зниження інфляції дорівнює 4,5. Один процентний пункт перевищення рівня безробіття його природного значення означає втрату 2-х відсотків ВВП. За розглянутий період накопичений показник циклічного безробіття склав 9%. На скількох процентних пунктів був знижений за цей період рівень інфляції?
3. Рівняння кривої Філліпса представлено як
p = pe - Ч(u – u*) + E ,
де и*=5% або 0,05, =0,4, pe=8% чи 0,08, Е=0. З метою боротьби з інфляцією уряд вирішив знизити сукупний попит шляхом скорочення державних закупівель. Дана політика привела до збільшення рівня безробіття до 10%, чи 0,1. Яким виявився в підсумку рівень інфляції?
4. Крива Філліпса показує:
а) обернений зв'язок між реальною і номінальною заробітною платою;
б) обернений зв'язок між темпом інфляції і рівнем безробіття;
в) прямий зв'язок між номінальною заробітною платою і темпом інфляції;
г) прямий зв'язок між реальною заробітною платою і рівнем безробіття.
5. Політика управління попитом, спрямована на зниження інфляції:
а) приводить у короткостроковому періоді до зниження темпів інфляції без скорочення рівня випуску;
б) скорочує рівень випуску, не роблячи впливу на темп інфляції;
в) вимагає збільшення державних витрат;
г) здійснюється шляхом скорочення темпів росту номінальної пропозиції грошей.
6. Короткострокова крива Філліпса зрушується нагору, якщо:
а) ОПЕК різко збільшує ціни на нафту;
б) знижуються інфляційні чекання економічних агентів;
в) Центральний банк скорочує пропозицію грошей;
г) зростають державні закупівлі товарів і послуг.
7. Крива Лаффера описує:
а) співвідношення між дефіцитом держбюджету і безробіттям;
б) податковими ставками й інфляцією;
в) рівнем цін і податкових надходжень у бюджет;
г) податковими ставками і доходами держави від податкових надходжень.
8. Підвищення податкових ставок розглядається як:
а) протиінфляційний захід економічної політики прихильниками концепції “економіки пропозиції”, оскільки приводить до зрушення вліво кривої AS;
б) антиінфляційний захід прихильниками концепції “економіки пропозиції”, тому що зрушує вправо криву AS;
в) антиінфляційний захід прихильниками кейнсіанства, оскільки зрушує вправо криву AD;
г) протиінфляційний захід прихильниками кейнсіанства, тому що приводить до зрушення вліво кривої AD.
1. Нехай крива Філліпса задана таким рівнянням p = p-1 - 0,6{u - 0,06}
а) Яким повинно бути циклічне безробіття в поточному році, щоб рівень інфляції знизився в порівнянні з попереднім роком на 6 процентних пунктів?
б) Якщо відповідно до закону Оукена відхилення безробіття від природного рівня на 1% відповідає зміні рівня ВВП на 2 %, то яким буде коефіцієнт втрат від боротьби з інфляцією?
2. Припустимо, що короткострокова крива AS задана рівнянням
Y – Y*) + E,
де а = 10, Е – шоки пропозиції, у вихідному стані Е = 0. Р= Ре = 100;
Y* = 1000 ( потенційний обсяг випуску). Крива сукупного попиту AD задана рівнянням: Y=2000 – 10 P.
а) Знайдіть координати вихідної рівноваги в економіці, описаної даними рівняннями при відсутності шоків. Чи є ця рівновага довгостроковою?
б) Припустимо, шок пропозиції привів до росту цін на 10 пунктів для кожного можливого рівня випуску, тобто Е=10. Знайдіть координати нової короткострокової рівноваги.
3. Рівняння кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді представлено як: Y=Y*+600(P–Pе). Крива сукупного попиту задана рівнянням: Y=1300 – 300P. Потенційний обсяг випуску дорівнює 1000. У вихідному рівноважному стані Р=Ре=1. Проводячи політику скорочення рівня безробіття, Національний банк збільшив пропозицію грошей, і рівняння кривої AD набуло вигляду: Y=1390–300P. Які будуть координати нової короткострокової рівноваги в економіці після проведення даної політики за умови, що цінові чекання економічних агентів залишаться колишніми?
4. Природний рівень безробіття в економіці дорівнює 6%. Фактичний рівень безробіття протягом 4-х років склав 7,5%, 9,5%, 8,5%, 7,5%. Кожен процентний пункт перевищення фактичним рівнем безробіття його природного значення відповідає двом з половиною відсоткам відхилення униз від потенціалу рівня ВВП. За цей період інфляція знизилася на 6 процентних пунктів. Чому дорівнює коефіцієнт утрат від боротьби з інфляцією ?
1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Сидоровича А.В.–М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, Издательство “Дело и Сервис”, 1999. – С.202-222.
2. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1 – М.: Республика, 1992, гл. 17, 19.
3. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. За заг. ред. С. Будаговської.– К.: Основи, 1998.– С.288-297.
4. Мороз О.В., Небава М.І. Екскурс в антологію макроекономічної думки. В.: ВДТУ, 2000.– С.12-44, 96-105.
5. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. – М.: Дело, 1994, гл. 11.
6. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. – Вінниця: ВДТУ, 2000.– С.74-81, 95-105.
7. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О.,Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник.– К.:Либідь, 1999.–С.148-160.
8. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с анг. со 2-го изд.– М.:Дело,1999, гл. 30, 31, 33.
9. Хейне П. Экономический образ мышления.– М.: Новости, 1991, гл. 20.
