11.4 Причини боргової кризи і стратегія управління зовнішнім боргом
Зовнішнє запозичення виникає при перевищенні імпорту товарів та послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, обумовлений несприятливим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого притоку капіталу. Чистий притік капіталу виникає внаслідок міжнародних позик (від іноземних урядів та комерційних банків, від міжнародних валютно-фінансових організацій), продажу довгострокових фінансових активів іноземним інвесторам, прямих іноземних інвестицій у дану країну, нарешті, використання валютних резервів держави.
Прямі іноземні інвестиції передбачають ввезення до країни капіталу (в грошовій або товарній формі) і є фінансовим потоком, який не створює боргових зобов'язань. Відповідно, коли держава витрачає частину власних резервів іноземної валюти, це супроводжується скороченням обсягу чистих іноземних активів, але не створює боргових зобов'язань.
Зовнішній борг складається із зобов'язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон. Притік зовнішніх приватних та державних фінансових ресурсів, який створює боргові зобов'язання перед нерезидентами, призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє її економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що економічні агенти (фірми, уряди) країн, де існує дефіцит капіталу, можуть залучати заощадження тих країн, де є надлишок капіталу і ринкова процентна ставка нижча.
Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати проценти по боргу. Зростання боргу супроводжується зростанням процентних платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між внутрішніми заощадженнями й інвестиціями та державними доходами і видатками, але й проценти по боргу.
Обсяг залучення зовнішніх позик визначається, по-перше, тим, скільки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути, так щоб прибуток від інвестицій перевищував вартість залучення капіталу; по-друге, тим, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення проблем із зовнішніми платежами.
Темпи зростання боргу залежать від:
Ефективне використання запозичених ресурсів для фінансування інвестицій дає змогу прискорити економічне зростання в країні. Нераціональність і збитковість використання зовнішніх ресурсів створює такі боргові зобов'язання країни, які в майбутньому суттєво обмежують можливості держави з проведення економічної політики. Тому виникає потреба в управлінні зовнішнім боргом.
Довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає в утриманні зростання зовнішніх зобов'язань країни у межах її спроможності обслуговувати борг. Реалізація цієї мети потребує ефективного використання позичених ресурсів. Короткострокова мета управління зовнішнім боргом – регулювання обсягів зовнішніх запозичень таким чином, щоб сукупний попит відповідав станові внутрішніх та зовнішніх розрахунків країни. Реалізація цієї мети дозволяє забезпечити відповідність зовнішніх запозичень загальним цілям макроекономічної політики.
Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:
З цією метою використовуються показники заборгованості – індекси заборгованості, які вимірюють різні складові зовнішнього боргу. До стандартних показників заборгованості належать:
Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх позик безпосередньо залежать від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.
Боргова криза – це криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричиняє падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну структури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення.
Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.
Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках “Паризького клубу”. Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами “Паризького клубу”. Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов'язань; зниження відсотків на обслуговування боргу.
Сьогодні загальноприйнятним методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм:
Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов'язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає остаточне погашення її зобов'язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягаря мають певні недоліки, що пов'язані, насамперед, зі скороченням валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій.
Циклічний дефіцит
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Опишіть категорії державних видатків і способи їх фінансування. Як збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок підвищення податків, буде впливати на інвестиції приватного сектора?
2. Державний бюджет об'єднує державні закупки товарів та послуг і трансфертні платежі в загальну категорію державних видатків. Чому при виборі інструментів фіскальної політики необхідно розрізняти державні закупки і трансферти?
3. Поясніть, чому курс на постійну збалансованість державного бюджету є надто жорсткою вимогою щодо фіскальної політики? Які проблеми виникають при спрямованості фіскальної політики на щорічну збалансованість бюджету?
4. Назвіть основні концепції бюджетного дефіциту.
5. Яким чином може зростати державний борг? Чому державний борг є тягарем для економіки? Які основні напрями впливу державного боргу на економіку Вам відомі?
6. Поясніть, чому уряд намагається фінансувати державні видатки повністю за рахунок податків, хоча існує можливість з цією метою позичати кошти у населення? Які існують методи фінансування бюджетного дефіциту? Що такс монетизація дефіциту?
7. Чому виникає таке явище, як квазіфіскальні витрати і квазіфіскальний дефіцит? Яким чином квазіфіскальна діяльність держави впливає на оцінку бюджетно-податкової політики?
8. Розкажіть про методи скорочення зовнішньої заборгованості. Якому з методів Ви віддали б перевагу і чому саме?
9. Якщо ми спостерігаємо бюджетний дефіцит в умовах повної зайнятості, то про який бюджетний дефіцит ми говоримо: про структурний або про циклічний? Що являє собою фактичний бюджетний дефіцит?
10. Чи можна сказати, що існування бюджетного дефіциту завжди завдає шкоди економічному розвитку країни?
11. Який вид бюджетного дефіциту чисто залежить від діяльності уряду у фіскальній області: структурний дефіцит чи циклічний дефіцит? Поясніть свою відповідь.
12. В умовах економічного спаду існує бюджетний дефіцит. Який засіб фінансування бюджетного дефіциту буде більш стимулювальних: створення нових грошей або позики в населення? Чому?
ОЦІНІТЬ ПРАВИЛЬНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК, НІ)
1. Інфляція збільшує реальну вартість номінального державного боргу.
2. Продаючи державні облігації іноземцям для фінансування державних витрат, що ростуть, уряд накладає борговий тягар на майбутні покоління.
3. Найменш ймовірним наслідком великого державного боргу може бути банкрутство уряду.
4. Внутрішній борг , що зростає, призводить до перерозподілу доходів.
5. Відношення суми обслуговування боргу до розміру податкових надходжень у бюджет характеризує мінімальний рівень оподатковування, необхідний для своєчасної виплати відсотків по державному боргу.
6. Погашення внутрішнього державного боргу є антиінфляційним чинником.
7. Значний державний борг може сприяти розгортанню кризи платіжного балансу.
8. Ріст державного боргу може супроводжуватися притоком капіталу.
9. Значний державний борг може сприяти накопиченню більшого запасу приватного капіталу для майбутніх поколінь.
10. Збільшення зовнішнього боргу може елімінувати ефект витиснення.
1. Все вказане може розглядатися як автоматичний стабілізатор, за винятком:
а) подоходного податку;
б) інвестиційного податкового кредиту;
в) корпоративного податку;
г) податку на продаж. Поясніть свою відповідь.
2. Уряд може погіршити ситуацію з інфляцією в тому випадку, коли буде:
а) підвищувати податки;
б) збільшувати державні витрати і фінансувати бюджетний дефіцит за рахунок позик па внутрішньому відкритому ринку;
в) продавати центральному банкові державні цінні папери з метою фінансування власних витрат;
г) використовувати зовнішні позики для фінансування бюджетного дефіциту.
3. У періоди інфляції, що росте, офіційна оцінка розміру дефіциту державного бюджету:
а) завищує розмір зміни реальної державної заборгованості;
б) занижує цей розмір;
в) дорівнює цьому розміру;
г) дорівнює очікуваному рівню інфляції;
д) дорівнює номінальному розміру податкових надходжень у державний бюджет.
4. Номінальний розмір дефіциту держбюджету є незадовільним вимірювачем розміру загальної державної заборгованості, тому що:
а) враховує зміни номінального, а не реального розміру державного боргу;
б) не бере до уваги зміни вартості державних активів;
в) виключає наростання майбутніх пенсійних виплат зайнятим у державному секторі економіки;
г) усе перераховане вище вірно;
д) нічого їх перерахованого вище не вірно.
5. Значний державний борг є небажаним тому, що:
а) створює очевидну погрозу банкрутства держави;
б) темп росту державної заборгованості завжди перевищує темп росту ВНП;
в) ріст державного боргу завжди супроводжується ростом рівня безробіття;
г) довгострокове боргове фінансування бюджетного дефіциту може нівелювати антиінфляційний ефект жорсткої кредитно-грошової політики;
д) усе перераховане вище вірно.
6. Сума обслуговування державного боргу вимірюється:
а) загальним розміром державного боргу;
б) співвідношенням борг/ВНП;
в) співвідношенням борг/експорт товарів і послуг;
г) відношенням процентних виплат по боргу до ВНП;
д) загальним розміром процентних виплат по боргу плюс амортизація його основної суми;
е) загальним розміром процентних виплат по боргу мінус амортизація його основної суми.
7. Які з нищеперерахованих тверджень вірні:
а) значний державний борг є інструментом повного усунення інфляційної напруги в економіці;
б) значний державний борг може знизити економічні стимули до інновацій і інвестицій;
в) при значному державному боргу чисті закордонні активи завжди зростають;
г) ріст державного боргу ніколи не супроводжується подорожчанням національної валюти;
д) твердження б) і в) вірні.
8. Зовнішній попит, що росте на державні облігації даної країни, викликаний більш високим рівнем внутрішньої ринкової процентної ставки:
а) збільшує зовнішній борг даної країни й знецінює її валюту;
б) скорочує зовнішній борг даної країни й підвищує курс її валюти;
в) скорочує зовнішній борг даної країни й знецінює її валюту;
г) збільшує зовнішній борг даної країни й підвищує курс її валюти;
д) між динамікою зовнішнього боргу країни і динамікою обмінного курсу її валюти немає ніякого взаємозв'язку.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Припустимо, що Державне Казначейство випустило облігації державної позики на 1 млрд. грн. Вони були продані населенню. Потім Національний банк викупив облігації на відкритому ринку на суму 300 млн. грн. Який у цьому випадку був застосований засіб фінансування дефіциту держбюджету? Яка можлива динаміка рівня інфляції?
2. Поясніть, яким способом істотне скорочення дефіциту державного бюджету може сприяти:
а) зниженню розміру торгового дефіциту;
б) скороченню загальної суми зовнішнього боргу;
в) скороченню числа покупок іноземцями вітчизняних підприємств, ферм і інших активів.
3. Припустимо, що державний борг на початку поточного року становив 1000 грн., а номінальний бюджетний дефіцит, створений протягом цього року, – 200 грн. Рівень інфляції в країні складає 5%. Визначити операційний дефіцит.
4. Розгляньте причини кризи заборгованості і поясніть, чому країнам-боржникам важко обслуговувати свій борг:
а) якщо країни порушують графік обслуговування боргу, то чому знаходяться кредитори, що продовжують видавати їм позики?
б) чи виникають подібні проблеми боргів усередині країни? Якщо так, то що відбувається в таких випадках? Наскільки ефективний заставний механізм у системі міжнародного кредиту?
в) чи є реструктуризація зовнішнього боргу України довгостроковим чинником зниження боргового навантаження?
5. Припустимо, що уряд зіткнувся з дефіцитом державного бюджету в розмірі 30 млн. грн., а Центральний банк не має наміру збільшувати грошову пропозицію більш ніж на 40 млн.грн. При ставці резервних вимог у 20% податкові надходження в державний бюджет стабільні. На скільки в цьому випадку повинний зрости державний борг?
6. У ситуації, описаній в задачі №5, уряд одержав зовнішню позику із розрахунку 5% річних при обов'язковій сплаті 0,4 млн. грн. щорічно в рахунок амортизації основної суми боргу. Позикові засоби інвестуються в експортні галузі, що дозволяє одержати щорічний приріст ВВП у розмірі 6 млн. дол. протягом декількох наступних років. Через скільки років країна зможе погасити отриману зовнішню позику?
7. Після проведення заходів стимулювальної фіскальної політики рівень інфляції склав 10%, номінальна ставка відсотка дорівнює 12%, частка первинного бюджетного дефіциту у ВВП склала 3%, а частка боргу у ВВП збільшилася на 2,04% при темпі росту реального ВВП у 5%. Яким було співвідношення борг/ВВП до проведення в економіці бюджетно-податкової експансії?
1. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
2. Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (основы экономической политики): Учебник. – М.: Издательство “Дис”, 1997.
3. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ. Контекст/Пер. з анг. – К.:Основи, 1998 – 682 с.
4. Зянько В.В., Небава М.І., Сірко А.В. Основи економіки: вузлові питання. Вінниця: УНІВЕРСУМ–Вінниця.–2000.–247 с.
5. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1 – М.: Республика, 1992.
6. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
7. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник.– Вінниця: ВДТУ, 2000. – С. 32-37.
8. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
9. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка: Перекл. з англ.- К.: Основи,1995.- С. 213-231, 387-412.
10.Фишер С., Дорндбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с анг. со 2-го изд. – М.:Дело,1999. – 864 с.
11.Экономическая теория. Учебник для вузов./Под ред.А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича. – СПб.: Питер, 1999. – 543 с.
