14.4 Політика протекціонізму та її аргументи

Наряду з основними інструментами зовнішньоторговельної політики, в останні роки великого поширення набули так звані технічні бар'єри – форма адміністративного регулювання, коли відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за допомогою специфічних стандартів якості, норм безпеки, санітарних обмежень тощо.

Незважаючи на те, що будь-який метод державного впливу на зовнішню торгівлю в абсолютній більшості випадків призводить до чистих втрат добробуту, вони широко використовуються практично всіма країнами світу. Це пояснюється тим, що існують групи населення, для яких політика протекціонізму, тобто державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, є вигідною. Ці групи населення можуть чинити тиск на державу з метою обмеження торгівлі, і такий тиск часто має позитивний наслідок, тим більше що й самій державі застосування тарифних та деяких нетарифних методів регулювання торгівлі дає чималий доход.

З іншого боку, наведений вище аналіз базувався лише на кількісній оцінці зміни добробуту в окремій галузі і лише в короткостроковому періоді. Проте як прихильники, так і супротивники протекціонізму використовують цілий ряд додаткових аргументів, які не завжди можна кількісно перевірити, а тому вони потребують особливої уваги та якісного аналізу. На користь протекціонізму наводяться такі аргументи:

Стимулювання виробництва і збільшення зайнятості. Прихильники протекціонізму стверджують, що обмеження імпорту є необхідним, по-перше, для того, щоб підтримати вітчизняних виробників, зберегти робочі місця і цим самим забезпечити соціальну стабільність. По-друге, скорочення імпорту збільшує сукупний попит у країні, що стимулює зростання виробництва і зайнятості.

Проте суть проблеми полягає в тому, що вітчизняне виробництво потребує захисту, бо воно є не досить ефективне, і політика протекціонізму, обмежуючи конкуренцію, створює умови для збереження такого стану. Окрім того, хоч імпорт скорочує зайнятість в імпортозамінних галузях, водночас він створює і нову зайнятість (пов’язану, наприклад, із закупкою, продажем, післяпродажним обслуговуванням імпортної продукції). Нарешті, держава може забезпечити підтримку вітчизняних виробників і ефективнішим, ніж протекціонізм, методом, з меншими втратами для добробуту суспільства.

Захист молодих галузей. Досить часто наводиться аргумент, що протекціонізм є тимчасово вкрай необхідним, аби молоді перспективні галузі промисловості, які мають високий рівень витрат, змогли сформуватися, закріпити свої позиції. Як тільки їхня ефективність почне зростати, рівень протекціоністського захисту може зменшуватися.

Проте, по-перше, досить важко точно визначити, яка саме галузь є перспективною з погляду формування нових порівняльних переваг країни. По-друге, такого роду протекціонізм значною мірою підриває стимули до підвищення ефективності молодих галузей, внаслідок чого період “становлення” може затягнутися на довгі роки. Нарешті, по-третє, і у випадку з молодими галузями виробництва надання субсидій або інших пільг виявляється ефективнішим засобом підтримки, аніж зовнішньоторговельний протекціонізм.

Збільшення доходів державного бюджету. В багатьох випадках держава проводить протекціоністську політику тому, що існує потреба в додаткових коштах для покриття дефіциту державного бюджету. Особливо популярний цей аргумент у тих країнах, де податкова система перебуває в стадії формування та існують значні труднощі із збиранням внутрішніх податків.

Звичайно, митний податок організаційно зібрати набагато легше, ніж, скажімо, податок на прибуток. Проте надходження до бюджету в цьому випадку залежать від ступеня цінової еластичності попиту на імпорт, і при досить високій еластичності доходи держави зростуть не при посиленні, а навпаки, при послабленні протекціонізму.

Забезпечення економічної безпеки та оборони країни. Аргумент на користь протекціонізму щодо галузей, які виготовляють стратегічну та військову продукцію, має не економічний, а швидше за все військово-політичний характер. Стверджується, що надмірна залежність країни від імпорту може поставити її в скрутне становище у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Проте й цей на перший погляд справедливий аргумент вимагає ретельного конкретного аналізу. Зокрема, серйозні труднощі можуть виникнути при визначенні, які саме галузі мають відношення до забезпечення національної безпеки: до них можна віднести виробництво озброєння, продуктів харчування, комп'ютерів, одягу, автомобілів, енергоносіїв та багато іншого. Важко назвати галузь, яка б не робила свого внеску в забезпечення безпеки країни. Окрім того, стимулювання за допомогою протекціонізму виробництва стратегічно невідновлюваних ресурсів (наприклад, нафти й газу) може створити залежність від імпортних поставок у майбутньому. Врешті-решт, і стратегічні галузі можна захищати ефективнішим, ніж зовнішній торговельний протекціонізм, способом (наприклад, субсидіями).

Загострення міждержавних протиріч. Найчастіше політика протекціонізму, яку проводить одна країна, спричиняє вживання відповідних заходів з боку її торговельних партнерів. Іншими словами, наслідком скорочення імпорту в результаті введення країною тарифних або нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі найімовірніше стане скорочення і її експорту, а отже, зменшення зайнятості, скорочення сукупного попиту тощо. Економічні протиріччя між країнами можуть загостритися настільки, що розпочнуться справжні торговельні війни, які матимуть дуже серйозні негативні наслідки для всіх причетних до цього сторін. Такий сценарій розвитку подій у реальній дійсності зустрічається досить часто.

Скорочення експорту і погіршення платіжного балансу. Протекціоністська торговельна політика, скорочуючи імпорт та збільшуючи чистий експорт країни, неминуче впливає на рівень обмінного курсу національної валюти, приводячи до його підвищення. У свою чергу, підвищення обмінного курсу стимулює імпорт і стримує експорт. В кінцевому випадку погіршується стан платіжного балансу країни, що має серйозні негативні макроекономічні наслідки.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Абсолютна перевага

Адвалерне мито

Виграш від торгівлі

“Голландська хвороба ”

Демпінг

Добровільне обмеження експорту

Експортна субсидія

Експортне мито

Ембарго

Імпортне мито

Квотування

Комбіноване мито

Компенсаційне мито

Ліцензування

Митний податок

Нетарифні інструменти

Парадокс Леонтьєва

Показник експортної спеціалізації

Політика протекціонізму

Порівняльна перевага

Руйнівне зростання

Специфічне мито

Тарифні інструменти

Теорема Рибчинського

Теорема Столпера-Семюелсона

Теорія Хекшера-Оліна

Технічні бар’єри

Торговельна політика

Умови торгівлі

Фактичний рівень митного захисту

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Чому країна не може мати порівняльну перевагу у виробництві всіх товарів, якщо вона має багатші природні ресурси, більший запас капіталу, кваліфікованішу робочу силу в порівнянні з іншими країнами?

2. “Невеликі бідні країни не мають жодного надлишкового фактора виробництва: не вистачає родючих земель, вкрай обмежений запас капіталу і навіть робочої сили недостатньо. Таким країнам немає чого експортувати.” Обміркуйте це твердження.

3. Які країни отримують більше вигод від міжнародної торгівлі: великі чи малі? Ті, які щойно виходять на світовий ринок, чи ті, які вже торгують між собою давно?

4. “Розвиток вільної торгівлі завдає шкоди зайнятим у конкуруючих з імпортом галузях лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді, коли ресурси вільно перетікають із галузі в галузь, від лібералізації зовнішньої торгівлі зрештою виграють усі.” Чи погоджуєтесь Ви з таким твердженням?

5. Японія може виробляти товар А більш ефективно, ніж Корея, витрати виробництва в Японії більш низькі. Проте, вона вивозить товар А з Кореї. Як можна пояснити цей факт?

6. У чому, на ваш погляд, полягає обмеженість теорії Рікардо? Хекшера- Оліна? Якими об’єктивними тенденціями в розвитку світової економіки це обумовлено?

7. Подумайте, чому динаміка показника “умов торгівлі”, його погіршення або поліпшення не завжди відбиває відповідні зміни в економіці країни і добробуті її населення.

8. Приведіть аргументи “за” і “проти” таких тверджень:

а) захисні тарифи обмежують як імпорт, так й експорт країни, що їх вводить;

б) широке застосування захисних тарифів підриває спроможність системи світового ринку ефективно розміщати ресурси;

в) офіційне безробіття нерідко може бути знижено за допомогою тарифів на імпорт, але при цьому скрите безробіття, як правило, збільшується;

г) фірми, які збувають свою продукцію за рубежем за демпінговими цінами, насправді підносять подарунок іноземним партнерам.;

д) з точки зору довгострокової тенденції добровольні експортні обмеження не впливають на рівень NАIRU.

ОЦІНІТЬ ПРАВИЛЬНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК, НІ)

1. Економічний добробут країни при запровадженн мита завжди вищий, ніж в умовах вільної міжнародної торгівлі.

2. Запровадження імпортного мита стимулює внутрішнє споживання в країні.

3. Мета запровадження імпортного мита – скоротити імпорт і таким чином захистити національні галузі та робочі місця від іноземної конкуренції.

4. Необхідність захисту молодих галузей від іноземної конкуренції – справедливий аргумент на користь встановлення торговельних бар’єрів.

5. Обмеження імпорту призводить до збереження в економіці неконкурентоспроможних галузей та неефективної структури зайнятості, що стримує зростання ефективних виробництв.

6. З точки зору обмеження імпорту іноземних товарів імпортні квоти результативніші, аніж мито.

7. Внаслідок запровадження зовнішньоторговельних відносин країна може споживати більше, ніж здатна виробляти.

8. Економічний добробут країн прив веденні імпортного мита завжди вищий, ніж в умовах вільної міжнародної торгівлі.

9. Введення мита стимулює внутрішнє споживання в країні.

10.Тариф ніколи не може сприяти збільшенню реальної заробітної плати робітників, що захищається галуззю.

11.Зниження тарифів може збільшити доходи держави.

12.Нетарифний бар'єр достатньо низький для того, щоб поліпшити умови торгівлі й достатньо високий для того, щоб підтримати достатній рівень товарообміну.

ТЕСТИ

1. Відмінність між імпортним митом та квотою полягає в тому, що тільки квота:

а) призводить до скорочення міжнародної торгівлі;

б) призводить до зростання цін;

в) дає доходи в бюджет;

г) призводить до зниження життєвого рівня у країні;

д) всі попередні відповіді не є вірними.

2. Прихильники протекціонізму стверджують, що мито, квоти та інші торгові бар’єри вкрай необхідні для:

а) захисту молодих галузей від іноземної конкуренції;

б) збільшення внутрішньої зайнятості;

в) заборони демпінгу;

г) забезпечення оборони країни;

д) всі попередні відповіді вірні.

3. Запровадження добровільних експортних обмежень:

а) збільшує добробут країни-імпортера;

б) вигідніше для країни-імпортера, ніж використання імпортної квоти;

в) може дати виграш країні-експортеру;

г) дає вигоду як країні-імпортеру, так і країні-експортеру.

4. Якщо Італія експортує до Німеччини вино, а Німеччина експортує до Італії м'ясо, то підвищення світової ціни на вино відносно м'яса означає:

а) збільшення вигод від зовнішньої торгівлі для Італії;

б) зміну нахилу лінії торговельних можливостей Італії;

в) зміну нахилу лінії торговельних можливостей Німеччини;

г) всі попередні відповіді невірні:

д) вірними є лише відповіді а) та б).

5. Термін “умови торгівлі" означає:

а) відмінність експорту під імпорту;

б) співвідношення між експортом та імпортом;

в) співвідношення між величинами перетікання капіталу в коротко-строковому та довгостроковому періодах;

г) співвідношення експортних та імпортних цін.

6. Яка з таких форм торгових бар'єрів не є суттєвим обмеженням свободи торгівлі?

а) мито на імпорт;

б) добровільні експортні обмеження;

в) імпортна квота;

г) квота на експорт;

д) нетарифні бар’єри;

е) всі попередні відповіді.

7. Жорстка протекціоністська політика з використанням високих тарифів на імпорт

а) може збільшити рівень зайнятості в даній країні в короткостроковому періоді;

б) сприяє зниженню рівня безробіття за рубежем;

в) базується на абсолютній перевазі закордонного партнера у виробництві продукції;

г) припускає збільшення прибутків державного бюджету даної країни в довгостроковій перспективі.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Невелика країна імпортує товар Х. Світова ціна цього товару дорівнює 10 од. Крива внутрішньої пропозиції товару Х у цій країні відображається рівнянням S=50+5P, а рівняння кривої попиту має вигляд: D=400–10P. Припустімо, що країна ввела специфічне ввізне мито в розмірі 5 од. за кожну одиницю товару Х. Розрахуйте вплив імпортного мита на:

а) добробут споживачів;

б) доходи виробників товару Х у даній країні;

в) доходну частину бюджету;

г) добробут країни в цілому.

2. Припустімо, що Японія запроваджує добровільне обмеження експорту автомобілів до Франції. Відомо, що внаслідок таких обмежень обсяг імпорту до Франції скоротився з 60 до 40 тис. автомобілів, їхня ціна зросла на 1000 доларів. На підставі цих даних розрахуйте втрати добробуту Франції від запровадження ДОЕ за умови, що на імпорт автомобілів встановлено специфічне мито у розмірі 500 доларів.

3. Міністр праці невеликої держави має намір стимулювати вітчизняне виробництво годинників. Країна має слабку годинникову промисловість, і без допомоги держави лише деякі виробники можуть вижити у боротьбі з іноземними конкурентами. Міністр стверджує, що допомога цій галузі створила б нові робочі місця і навчання її робітників сприяло б росту кваліфікації зайнятих в інших галузях. Він закликає до запровадження 10%-го мита для досягнення цієї мети. На тому ж засіданні кабінету міністр промисловості пропонує замість цього надати 10%-у субсидію місцевим виробникам, стверджуючи, що того ж результату можна досягти з меншими соціальними затратами. За допомогою діаграм покажіть:

а) вплив мита на внутрішнє виробництво та споживання;

б) сприятливий побічний вплив мита, який описав міністр праці;

в) чистий виграш чи втрату для нації в цілому;

г) те ж саме у випадку надання виробничих субсидій;

д) визначте різні наслідки цих альтернативних заходів для державного бюджету.

Якій політиці віддасть перевагу заклопотаний проблемою бюджетного дефіциту міністр фінансів?

4. Яка з трьох фірм-експортерів прохолодних напоїв може бути звинувачена в демпінгу на українському ринку:

	Фірма А	Фірма Б	Фірма В
Середні питомі затрати	10	10	10
Ціна напоїв на внутрішньому ринку	10	12	9
Експортна ціна напоїв	11	11	9
Ціна напоїв в Україні	12	13	10

5. Країна А має 1200 одиниць праці. Вона робить два види товарів – краватки й парасольки. На виробництво парасольки витрачається 3 одиниці праці, на виробництво краватки – 2. Країна В має 800 одиниць праці. Для виробництва парасольки їй потрібно 5 одиниць праці, краватки – 1 одиниця.

а) Яка відносна ціна парасольок (виражена в одиницях краваток) в обох країнах у відсутність торгівлі між ними?

б) Які межі відносних цін в умовах торгівлі між країнами?

6. Припустімо, що функція попиту на пшеницю в країні Х має вигляд: D=100–20Р, а функція пропозиції S=20+20Р.

а) Визначте вигляд функції попиту на імпорт у країні Х та нарисуйте криву попиту на імпорт. Якою буде ціна на пшеницю за умов відсутності зовнішньої торгівлі? Розглянемо тепер країну Y, у якій функція попиту на пшеницю має вигляд: D*=80–20Р, а функція пропозиції S*=40+20Р.

б) Визначте вигляд функції експортної пропозиції у країні Y та нарисуйте криву експортної пропозиції. Якою буде ціна на пшеницю в країні Y за відсутності зовнішньої торгівлі?

в) Припустімо тепер, що країни Х та Y торгують між собою, причому транспортні витрати дорівнюють нулеві. На якому рівні встановиться світова ціна на пшеницю? Якими будуть обсяги торгівлі?

7. З метою зберігання національної художньої спадщини вводиться повна заборона на експорт будь-яких творів мистецтва, створених у країні.

а) чи є такий захід більш кращим, ніж податок на експорт?

б) хто виграє й хто терпить збитки від такої заборони?

в) чи буде ця заборона сприяти тому, щоб молоді художники продовжували працювати?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика: Пер. с англ.– М.: Изд-во МГУ: ИНФРА–М, 1997.– С. 178-218.

2. Макконнелл Р.К., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1992. – Т.2. – С. 320-363.

3. Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасевича. – СПб.: Экономическая школа, 1994.– С. 276-304.

4. Мікро-макроекономіка: Підручник /За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – С.264-287.

5. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів.Навчальний посібник.– Вінниця: ВДТУ, 2000. – С. 132-137.

6. Общая экономическая теория (политзкономия): Учебник /Под ред. В.Й. Видяпина, Г.П. Журавлевой.– М.: ПРОМО-МЕДИА, 1995.– С. 509-582.

7. Овчинников Г.П. Макроэкономика.– СПб.: Техническая книга, 1993. – С. 147-169.

8. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 219-239.

9. Семюелсон П. Економіка.– Л.: Світ, 1993.– С. 483-488.