15.5 Система валютних курсів та її види. Фази валютно-кредитної системи

Валютна система – сукупність законів, правил, установ, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках. Валюта як інструмент міжнародних розрахунків спирається на певну систему загальновизнаних правил, згідно з якими здійснюються ці розрахунки. Сучасна валютна система пройшла в своєму розвиткові три етапи: систему золотого стандарту, Бреттон-Вудську систему і Ямайську систему.

- Система золотого стандарту (охоплює період до початку Другої світової війни). Золотий стандарт – організація грошової системи, за якої ціна валюти у золоті встановлюється законом, і органи влади зобов(язуються обмінювати за вимогою золото на валюту за встановленим курсом. Характерними ознаками золотомонетного стандарту були: 1) в обігу перебували золоті монети; 2) золотий вміст кожної грошової одиниці визначався законом і підтримувався незмінним; 3) існувала вільна взаємна конвертованість валют; 4) вільне ввезення і вивезення золота з однієї країни в іншу. У більшості країн світу був відмінений 1931 року. Згідно з цією системою кожна національна грошова одиниця мала певний золотий вміст, тобто була забезпечена певною ваговою кількістю золота. Тому курс національних валют визначався на основі золотого паритету. За системи золотого стандарту національні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

Особливістю золотого стандарту був вільний рух золота як додаткового засобу зрівноважування платіжного балансу. Країна, що мала дефіцит торгового балансу, передавала золото своїм торговим партнерам. Метал фізично переміщався за рубіж для оплати перевищення імпорту над експортом. Експортовані золоті монети потім переплавлялися, і з золота чеканились монети країни, що одержала надлишок. Дефіцит торгового балансу викликав скорочення пропозиції грошей, а надлишок – його збільшення. Це мало два наслідки. По-перше, зменшення грошової маси в країні з дефіцитом викликало збільшення процентних ставок і притік капіталу. Надлишок на рахунку руху капіталу покривав дефіцит торгового балансу, але збільшення процентних ставок сприяло зниженню ділової активності. По-друге, пропозиція грошей, що скоротилася, викликала падіння цін і зниження економічної активності, що підвищувало конкурентоздатність країни і відновлювало рівновагу торгового балансу. У країні з активним балансом виникало обернене явище: надлишок платіжного балансу приводив до притоку золота, що збільшувало пропозицію грошей і знижувало процентні ставки. У середньостроковому періоді збільшення інфляції повинно було сприяти скороченню надлишку. Цей двонаправлений процес називають механізмом Юма, на честь шотландського економіста Девіда Юма, що вперше його описав.

З розвитком міжнародної торгівлі, у зв'язку зі збільшенням її обсягів, для багатьох країн почали виникати труднощі із золотим забезпеченням паперових грошей. Тому з часом обмін грошових знаків на золото припинився.

  •  Бреттон-Вудська валютна система (виникла наприкінці Другої світової війни 1944 р. і проіснувала до 1971 р.). В основу цієї валютної системи був покладений золото-валютний стандарт, а функція світових грошей була закріплена за американським доларом. Він був єдиною валютою, яка обмінювалася на золото (за ціною 35 дол. за одну унцію золота). Американський долар було визнано основною резервною валютою. Курс інших валют фіксувався по відношенню до долара США. Але на початку 70-х років потреба в американських доларах з боку світової торгівлі почала зростати швидше, ніж золотий запас США. Ріст міжнародної торгівлі означав підвищення потреби в “міжнародних грошах”. Оскільки цими грошима був американський долар, було ясно, що кількість доларів, доступних світовій економіці, повинна бути більше. Парадокс Тріффіна1 полягає в тому, що для росту наявних у світі касових залишків у доларах платіжний баланс США повинен стати дефіцитним. Зрештою, офіційні пасиви США повинні перевищити золотий запас країни. Так і трапилося в 1964 р.2 Але як тоді можуть США гарантувати золоту цінність долара – основи Бреттон-Вудської системи?

    Проблема Тріффіна ставить більш глибоке питання: яким повинний бути світовий валютний стандарт? Дорогоцінні метали не зовсім підходять, тому що їхня пропозиція коливається поза зв'язком із світовими фінансовими потребами. У той же час жодна окремо узята країна не може забезпечити грошові резерви світового масштабу. Якщо така валюта забезпечена золотом, неуспіх заходу забезпечений, оскільки неможливо мати золоті резерви, що задовольняють потреби світової торгівлі, що розширюється, і попит на міжнародні резерви. Якщо ж валюта не забезпечена золотом, такий поворот подій буде означати для цієї країни несподіване знаходження права сеньоражу, що інші країни вважають небажаним. Одним із можливих рішень було б створення міжнародної організації, що випускає міжнародні гроші; саме цей варіант був запропонований Кейнсом на Бреттон-Вудській конференції. Альтернативне рішення – повне скасування золотого забезпечення – були прийняті de facto. Обмін долара США на золото ставав все більше проблематичним. Тому в 1971 р. США офіційно оголосили про його припинення. Ця подія по суті ознаменувала закінчення Бреттон-Вудської валютної системи.

  •  Ямайська валютна система – сучасний етап міжнародної фінансово-кредитної системи, який організаційно оформився після наради в м. Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. На цій нараді було прийнято рішення відмовитися від використання золота як основи валютних паритетів. Замість цього була впроваджена система змінних валютних курсів, тобто він став визначатися в залежності від співвідношення між попитом і пропозицією на валютних ринках. За цією системою ціна національної валюти кожної країни стала залежати від стану її власної економіки та її конкурентоспроможності на світовому ринку.

         Одним із висновків, що випливають із дебатів про переваги фіксованих і гнучких курсів, є той факт, що не можна віддати перевагу якійсь із цих систем, – оптимальна система може знаходитися десь між цими крайностями. Одна з пропозицій полягає у створенні “гнучкого фіксованого курсу”: ідея цільових зон полягає в декларуванні фіксованих паритетів, але вона припускає широкі межі коливань, скажімо 10%. Прихильники цієї ідеї Марко Міллер і Джон Уільямсон підтверджують, що фіксований паритет служить відносно ринкових сподівань своєрідним якорем, у той час як широкий діапазон запобігає небажаним відхиленням. Одна половина критиків відзначає, що діапазони настільки широкі, що стають марними, тоді як інша половина критиків стурбована з приводу можливості встановлення неправильного паритету валюти. Багато політиків думають, що такого роду засіб застосовується неформально в Пост-Бреттон-Вудській системі, і не бачать ніякої вигоди від його офіційного прийняття.

    Інша, більш амбіційна і складна пропозиція виходить від Рональда Мак-Кіннона із Стенфордського університету. У основі його аргументації лежать два принципи. Перший: у тривалому періоді інфляція визначається ростом грошової маси. Другий: паритет купівельної спроможності є придатною точкою відліку для встановлення валютних курсів. Сама пропозиція полягає в тому, що США, Німеччина і Японія повинні зафіксувати разом і назавжди свої валютні курси відповідно до паритету купівельної спроможності, тобто так, щоб ціни на блага, що беруть участь у міжнародній торгівлі, зрівнялися. Після цього три цих країни повинні дійти згоди щодо обмеження темпів росту сукупної пропозиції грошей. Ці темпи росту повинні бути такими, щоб інфляція була близька до нуля. Три центральних банки шляхом приватних консультацій повинні визначати, яким чином повинна бути розподілена частка росту грошової маси між країнами. Ця пропозиція викликає такі критичні заперечення. По-перше, щоб бути впевненим у тому, що зміни цін впливають на реальний валютний курс, очевидно, необхідно проробити важкі справи за допомогою малоефективного інструменту. Це знову ж аргумент Фрідмана, відповідно до якого легше змінити один валютний курс, ніж усі ціни. По-друге, це не тільки позбавляє кредитно-грошову політику незалежності, як у випадку з фіксованими валютними курсами, але також утрудняє незалежне здійснення заходів податково-бюджетної політики. У дійсності заходи податково-бюджетної політики звичайно впливають на валютний курс. Фіксація валютного курсу в умовах відхилень у проведенні заходів податково-бюджетної політики між країнами означає поширення порушень з однієї країни в іншу.

    Крім індивідуальних валют міжнародні розрахунки спираються і на колективні валюти. Так, у 1970 р. МВФ започаткував міжнародну розрахункову одиницю – (спеціальні права запозичення СПЗ – Special Drawing Rights SDR) – колективну міжнародну валюту МВФ, яку утворено на Ямайці (у Кінгстоні) як головний резервний та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто СПЗ розглядались як альтернатива долара в ролі світових грошей. СПЗ випускаються МВФ як безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках країни в МВФ для 1) регулювання сальдо платіжних балансів; 2) міжнародних платежів; 3) придбання вільно конвертованої валюти.

    Курс СПЗ обчислюється на базі “валютного кошика” як середня вартість валют п'яти головних країн світу: США, ФРН, Франції, Англії, Японії.

    У 1979 р. країни-члени Європейського економічного союзу утворили Європейську валютну систему і, відповідно, розрахункову одиницю ЕКЮ. Курс ЕКЮ визначається на базі кошика національних валют країн, які входять в Європейський економічний союз. При цьому частка кожного учасника в цьому кошику залежить від долі країни в європейському валовому продукті і взаємній торгівлі.

    Новим етапом у розвитку Європейської валютної системи стало підписання у 1992 р. Маастріхтських угод, згідно з якими здійснюється перехід від безготівкових грошей ЕКЮ до готівкових – ЄВРО. Передбачається, що грошові знаки всіх країн Європейської валютної системи до кінця 2003 року будуть замінені на ЄВРО у відповідності до їхнього курсу. Прийняття єдиної валюти незалежними державами викликає багато побоювань. Чи зможуть країни прийти до консенсусу з приводу того, яку кредитно-грошову політику їм варто проводити. Зокрема, Німеччина, що виявилася перед загрозою загубити одну з найдужчих у світі валют, завжди наполягала на тому, щоб нова європейська валюта була не менш стійкою, чим німецька марка, а також на недопущенні інфляції в Європейській валютній спілці. У відповідь були прийняті критерії конвергенції, яким повинна задовольняти будь-яка країна перед вступом у Європейську валютну спілку. Ці п'ять критеріїв такі:

    1) темпи інфляції в країні-члені не повинні перевищувати середній з трьох найнижчих темпів інфляції по ЄВС більш ніж на 1,5%;

    2) довгострокова процентна ставка в цій країні не повинна перевищувати середню з трьох процентних ставок у країнах із найнижчими темпами інфляції більш ніж на 2%;

    3) обмінний курс її валюти протягом, принаймні, двох років повинний не виходити за межі вузького діапазону при відсутності девальвацій ;

    4) державний борг не повинний перевищувати 60% її ВВП;

    5) бюджетний дефіцит не повинний перевищувати 3% ВВП.

    Вважається, що ці критерії гарантують те, що країни, які вступають до ЄВС, домоглися низьких темпів інфляції й у стані підтримувати їх. Три перших критерії відбивають досягнення низької інфляції. Останні два стосуються ризику монетизації боргу: країни-члени ЄВС повинні вирішувати свої бюджетні проблеми неінфляційними засобами. На момент прийняття Маастріхтської угоди лише три країни задовольняли п'ять критеріїв: Данія, Франція і Люксембург (який не має своєї власної валюти). Деякі країни мають значний державний борг і навряд чи можуть сподіватися знизити його до 60%. Договір передбачає деяку гнучкість, приймаючи достатньою умовою значний прогрес у цій області.

    Європейська валютна система – це система фіксованих, але коректованих валютних курсів. Через набір центральних курсів, виражених в ЄВРО, для усіх валют, що входять у сітку паритетів, установлюються попарні паритети ЄВС. Європейська валютна одиниця (ЄВРО) – це одиниця розрахунку, що визначається як зважена середня обмінних курсів валют ЄС. Фактична фіксація валютних паритетів передбачається лише за умови участі в Системі валютного механізму (СВМ). Положення ЄВС зміцнюється угодою, що дозволяє центральним банкам вільно запозичати засоби один у одного, щоб підтримувати існуючі паритети. Зміна паритетів може відбутися лише за обопільної згоди всіх членів СВМ.

    Система змінних курсів має такі переваги:

  •   монетарна автономія. Головним аргументом на користь гнучких курсів є те, що вони надають можливість використовувати інструменти грошової політики для впливу на економіку. Неможливо зосереджуватись лише на підтримці обмінного курсу (за фіксованого режиму), це тільки один з показників. Перед країною можуть стояти інші проблеми – стабілізація зайнятості, цін, що потребують застосування заходів грошової політики. І саме гнучкі курси обміну дають змогу це робити;
  •  “автоматичний” стабілізатор. Гнучкі курси полегшують вплив зовнішніх шоків – вільна зміна курсів виступає в ролі автоматичних стабілізаторів. Прихильники вільного (а також регульованого) плавання стверджують, що ці курси пережили такі потрясіння, які б зламали фіксований курс;
  •  запобігає “помилкам” при встановленні рівня обміну. Справді, при введенні режиму фіксованого курсу зразу ж постає питання, на якому рівні його фіксувати, до якої валюти (чи кошика валют) прив'язувати. Ці рішення мають суб'єктивний характер і можуть бути причиною помилок. Гнучкі курси усувають ці проблеми;
  •  механізм “подорожчання” валют стримує введення широкомасштабних торгових обмежень, а отже, не гальмує міжнародну торгівлю;

    Недоліки:

  •  може мати сильні коливання. Внутрішні шоки можуть спричиняти сильні коливання курсу, що, в свою чергу, підживлює інфляційні процеси, очікування та сприяє частому збільшенню заробітної плати і т. ін. Коливання курсу провокують валютні спекуляції – дестабілізувальний чинник економічного розвитку та міжнародних економічних відносин;
  •  невизначеність може негативно вплинути на торгівлю та інвестиції. Після відмови від Бреттон-Вудської системи коливання і реальних, і номінальних обмінних курсів виявилось набагато більшим, ніж очікувалося. Невизначеність ситуації з рівнем обмінного курсу ускладнює розрахунки ефективності торгових операцій, аналіз інвестиційних проектів і, на думку противників вільного змінення валют, може негативно вплинути на стан міжнародної торгівлі та інвестицій;
  •  не сприяє додержанню монетарної дисципліни. Використання режиму цілком вільного змінення курсу “розв'язує руки” органам, які контролюють валютно-фінансовий обіг, і може мимоволі потурати зловживанню інструментами грошової політики, зокрема надмірному розширенню внутрішніх кредитів тощо;
  •  “ілюзія автономії” грошово-кредитної політики. Насправді країни не дуже охоче визнають існування взаємозалежності у світовому масштабі. Наприклад, деякі країни (особливо великі) вживають заходи внутрішньої економічної політики, що призводять до негативних наслідків для інших країн. Говорити в такій ситуації про автономію економічної політики можна лише досить умовно.

    Переваги та обмеження встановлення у країні системи фіксованого обмінного курсу – це, власне, дзеркальне відображення позитивних та негативних рис гнучкого курсу обміну.

    Переваги:

  •  вносить елемент стабільності в систему міжнародних розрахунків;
  •  краще, ніж гнучкі курси, витримує внутрішні шоки та запобігає розбалансуванню економіки;
  •  дає змогу запобігти невиправданому розширенню грошової бази і тим самим “дисциплінує” органи, які контролюють грошовий обіг в економіці;
  •   позитивні наслідки мають бюджетно-податкова та зовнішньоторговельна політики.

    Недоліки:

  •  не спрацьовує грошова політика, оскільки вона “зав'язана” на необхідності підтримки офіційно оголошеного рівня обмінного курсу. Це гальмує здатність монетарних інструментів регулювати зайнятість та ціни;
  •   необхідність “захищати” фіксований курс призводить до скорочення торгівлі шляхом введення тарифів та інших обмежень. Саме те, що протекціоністські заходи мають непогані короткострокові наслідки за режиму фіксованих курсів, може провокувати обмеження міжнародної торгівлі, що загалом гальмує технологічний та економічний розвиток країни;
  •  потребує наявності значних резервів іноземної валюти.

    У залежності від економічної ситуації, стану платіжного балансу країна може вибирати курс, який найбільшою мірою відповідає конкретним умовам, завданням та проблемам. Періоди фіксованого курсу можуть змінюватись на періоди вільного плавання.

         ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

  •  SDR(СПЗ-спеціальні права запозичення)
  •  Бреттон-Вудська система
  •  Валюта
  •  Валютна інтервенція
  •  Валютний курс
  •  Валютний паритет
  •  Вільні валютні курси
  •  Гнучко фіксований курс Міллера-Уільямсона
  •  Девальвація валюти
  •  Ефект Баласса-Самуельсона
  •  ЄВРО
  •  Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк).
  •  Золотий стандарт
  •  Кероване плавання
  •  Конвертованість валюти
  •  Критерії конвергенції
  •  Курс іноземної валюти
  •  Курс національної валюти
  •  Міжнародний валютний фонд (МВФ)
  •  Механізм Юма
  •  Міжнародна валютна система
  •  Необмінювані блага
  •  Обмежена конвертованість
  •  Обмінювані блага
  •  Парадокс Тріффіна
  •  Повна конвертованість
  •  Ревальвація валюти
  •  Світовий банк (СБ)
  •  Стерилізація
  •  Фактори валютного курсу

  •  Ямайська система

         ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

    ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

    1. Дайте характеристику окремих розділів платіжного балансу.

    2. Назвіть основні фактори, що впливають на валютний курс.

    3. Охарактеризуйте систему змінних та фіксованих валютних курсів. Покажіть переваги та обмеження кожної з них.

    4. В чому полягає сутність ефекту Балласа-Самуельсона.

    5. Охарактеризуйте фундаментальну ваду Бреттон-Вудської системи.

    6. Назвіть особливості сучасної валютної системи.

    7. Яким критеріям конвергенції повинні відповідати країни Європейської валютної системи.

    8. Охарактеризуйте валютний режим в економіці України.

    9. У країні відкрито родовище золота. Щоб організувати його видобуток країну наводнюють старателі з устаткуванням. Які чинники свідчать про те, що виникне актив поточного рахунку, а які – про те, що утвориться пасив? Активним або пасивним виявиться сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій? Чому?

    10.  Які з нижчеперерахованих операцій супроводжуються припливом, а які – відтоком капіталу зі США?

    а)      Крупний Нью-йоркський банк надає уряду Мексики позичку в 500000 доларів;

    6) Багатий каліфорнієць набуває права володіння кінним заводом в Ірландії;

    в) Пенсійний фонд Спілки британських транспортних робітників одержує 10000 акцій американської корпорації;

    г) Американський імпортер організує короткострокову позику у французькому банку для оплати партії французького шампанського, що одержується ним.

    11. Поясніть, яким чином скорочення дефіциту державного бюджету може сприяти зменшенню дефіциту платіжного балансу країни.

    Оцініть правильність тверджень (так, ні)

    1. Країна, економічне зростання якої випереджає зростання її головних торговельних партнерів, може очікувати, що міжнародна вартість її валюти підвищиться.

    2. Країна, у якій процентні ставки зростають швидше, ніж в інших країнах, може очікувати, що міжнародна вартість її валюти знизиться.

    3. Валюта країни подорожчає, якщо темпи інфляції в ній нижчі, ніж в інших країнах світу.

    4. Рахунок поточних операцій фіксує всі операції, що мали місце протягом року між резидентами даної країни й інших країн.

    5. У рахунку руху капіталу і фінансових операцій фіксується приплив і відтік капіталу, чистий прибуток від інвестицій і чистий обсяг трансфертних платежів.

    6. Рахунок поточних операцій містить у собі торговельний баланс.

    7. Сальдо платіжного балансу країни, строго кажучи, завжди складає нуль.

    8. Дефіцит рахунку поточних операцій фінансується, в основному, чистим припливом капіталу.

    9. Країна не може змінити загальний рівень внутрішніх цін для того, щоб відновити рівновагу платіжного балансу.

    ТЕСТИ

    1. Збільшення ціни інших валют, вираженої в гривнях, призведе до:

    а) здешевлення українських товарів для іноземців:

    б) подорожчання українських товарів для іноземців;

    в) здешевлення іноземних товарів для українців;

    г) подорожчання іноземних товарів для нерезидентів України.

    2. Якщо при фіксованому валютному курсі ціни в країні зростатимуть швидше, ніж у торговельних партнерів, тоді:

    а) її експорт зростатиме, а імпорт зменшуватиметься;

    б) її експорт зменшуватиметься, а імпорт зростатиме,

    в) зростуть й валютні резерви;

    г) зменшуватиметься ціна іноземних валют, виражена в національній валюті.

    3. Якщо при гнучкому валютному курсі рівень інфляції в країні нижчий, ніж у її основних торговельних партнерів, то:

    а) її валюта зміцниться;

    6) її валюта девальвується;

    в) курс валюти не зміниться;

    г) виникне дефіцит платіжного балансу.

    4. Громадяни країни, які збираються провести відпустку за кордоном, виграють від:

    а) зростання курсу національної валюти;

    б) зниження курсу національної валюти;

    в) девальвації національної валюти;

    г) зниження дефіциту платіжного балансу.

    5. Припустимо, дослідження покажуть, що українська горілка з перцем – еліксир здоров'я. Це приведе до:

    а) підвищення попиту на гривню;

    б) зниження попиту на гривню;

    в) збільшення пропозиції гривні;

    г) зниження пропозиції гривні.

    6. Якщо валютні спекулянти на Українській міжбанківській валютній біржі дійдуть висновку, що курс гривні до долара підвищуватиметься, вони почнуть:

    а) продавати долари;

    б) купувати долари;

    в) купувати гривню;

    г) продавати гривню.

    7. На валютному ринку виник надлишковий попит на долари. Щоб зберегти курс гривні незмінним, Національний банк України може:

    а) купити долари;

    в) знизити резервні вимоги;

    б) продати долари;

    г) підвищити податки.

    8. Якщо розмір офіційних валютних резервів Національного банку не змінюється, то, за тривалих рівних умов, можна стверджувати, що:

    а) сальдо торгового балансу завжди дорівнює нулю;

    б) сальдо рахунку поточних операцій завжди дорівнює нулю;

    в) сальдо капітального рахунку завжди дорівнює нулю;

    г) сальдо платіжного балансу країни дорівнює нулю.

    9. Іспанія вирішує встановити контроль над зовнішньою торгівлею з метою зниження дефіциту платіжного балансу. Одним із результатів такої політики в короткостроковому періоді буде:

    а) зниження рівня зайнятості в країні;

    б) зниження рівня інфляції в країні;

    в) зниження темпів економічного росту;

    г) зниження іспанського експорту;

    д) зниження імпорту товарів і послуг в Іспанії;

    е) зниження сальдо торгового балансу.

    10. Чистий експорт ймовірніше усього

    а) позитивно залежить від ставки відсотка і ВВП;

    б) негативно залежить від ВВП, але позитивно від ставки відсотка;

    в) негативно залежить як від ставки відсотка, так і від ВВП;

    г) позитивно пов'язаний із ВВП, але повныстю не залежить від ставки відсотка.

    11. Складова частина платіжного балансу країни – рахунок поточних операцій – не включає:

    а) товарний експорт;

    б) чисті прибутки від інвестицій;

    в) транспортні послуги іноземним державам;

    г) зміни в активах країни за рубежем;

    д) односторонні трансфертні платежі.

    12. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований:

    а) за допомогою девальвації валюти;

    б) шляхом збільшення зовнішньої заборгованості;

    в) використанням (витратами) резервів іноземної валюти;

    г) відповіді б) і в) вірні.

    13. Збільшення граничної схильності до імпорту:

    а) сприяє збільшенню чистого експорту;

    б) покращує стан рахунку поточних операцій;

    в) сприяє зниженню рівня зайнятості в галузях національної економіки, що конкурують з імпортом;

    г) не робить ніякого впливу на розмір сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій.

    14. Економіка описана такими даними:

    1) Товарний експорт складає 214,0;

    2) Товарний імпорт складає 338,3;

    3) Прибутки від туризму складають 55,2;

    4) Прибутки від закордонних активів складають 90,5;

    5) Витрати по туризму складають 58,2;

    6) Виплати відсотків закордонним інвесторам складають 65,8;

    7) Односторонні трансферти складають 14,8;

    8) Притік капіталу складає 146,9;

    9) Відтік капіталу складає 29,5.

    У цьому випадку можна стверджувати, що:

    а) сальдо платіжного балансу дорівнює нулю;

    б) дефіцит платіжного балансу складає -117,4;

    в) актив платіжного балансу дорівнює 120;

    г) для врегулювання платіжного балансу необхідно використовувати офіційні валютні резерви в розмірі 110;

    д) усі попередні відповіді невірні.

    ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

    1. Класифікуйте кожну з названих операцій (експорт або імпорт капіталу) з погляду української економіки:

    а) “новий українець” купує віллу в Іспанії;

    б) Промінвестбанк надає уряду Казахстану позичку в 100 тис. дол.;

    в) український імпортер вина бере короткострокову позику в одному з італійських банків для оплати партії італійського лікеру, яку він придбав;

    г) Вінницька кондитерська фабрика придбає акції американської корпорації по виробництву шоколадних цукерок.

    2. На підставі приведених статей складіть платіжний баланс України, класифікуючи кожну з операцій як кредит чи дебет:

    Експорт нафти 6 млн.дол.

    Імпорт зерна 5 млн.дол.

    Експорт зброї 2 млн.дол.

    Доходи від туризму іноземців в Україні 6 млн.дол.

    Грошові перекази іноземцям з України 2 млн.дол.

    Покупка акцій приватних корпорацій Франції 6 млн.дол.

    Покупка золота в іноземних громадян 1 млн.дол.

    3. На підставі даних попередньої задачі складіть платіжний баланс країни, виділяючи основні його розділи – поточний баланс і баланс руху капіталів.

    4. Чому “експорт товарів” записується як кредит, а “експорт капіталу” як дебет? Аналогічно, чому “імпорт товарів” записується як дебет, а “імпорт капіталу” як кредит? Чи не суперечить усе це інтуїції, хоча б на перший погляд?

    5. До якого рахунку – рахунку поточних операцій чи рахунку руху капіталів – Ви віднесли б:

    а) покупку японцями готелю в США;

    б) покупку американцями японських установок для опріснення морської води.

    З огляду на те, що і готель, і опріснювальна установка з погляду економічної теорії є товарами, у чому тут розходження?

    6. Який економічний зміст рівності NX = – (I – S)? У якому випадку прийнято говорити про дефіцит платіжного балансу?

    7. Що Ви будете, з погляду української економіки, вважати:

    а) прямим котируванням іноземної (зокрема, американської) валюти;

    б) прямим котируванням гривні;

    в) оберненим котируванням іноземної валюти;

    г) оберненим котируванням гривні: 0,02 ГРН/1 USD або 5 ГРН/1 USD?

    8. Два однакових за своїми якостями мотоцикли – український і американський – коштують, відповідно, 20 тис. грн. і 10 тис. дол. Номінальний обмінний курс валюти США складає 5 ГРН/ 1 USD. Який при цьому буде реальний обмінний курс? Через високу інфляцію український мотоцикл став коштувати 30 тис. грн. Як при цьому змінився реальний обмінний курс, якщо номінальний курс залишився колишнім? Як повинний змінитися номінальний обмінний курс американської валюти, щоб реальний обмінний курс залишився незмінним?

    9. Гіпотеза паритету купівельної спроможності припускає:

    а) вільне переміщення товарів через кордони;

    б) відсутність інфляції;

    в) фіксовані номінальні обмінні курси валют;

    г) номінальні обмінні курси валют; що змінюються;

    д) однакові темпи інфляції в різних країнах.

    10. “Стерилізація” у макроекономічній теорії – це:

    а) деномінація національної грошової одиниці;

    б) ліквідація дефіциту платіжного балансу;

    в) нейтралізація впливу чи надлишку дефіциту резервів Національного банку на грошову масу країни за допомогою операцій на відкритому ринку;

    г) нейтралізація стимулюючого впливу фіскальної політики на реальний випуск (в умовах змінного обмінного курсу валюти) внаслідок зменшення чистого експорту.

    11. Якщо інфляція в Естонії нижче, ніж на Україні, як це може відбитися на обмінному курсі між кроною і гривнею? Якщо існує досконала мобільність капіталу, чия номінальна процентна ставка повинна бути вище: естонська чи українська?

         РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

    1. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система.– К.: ІЛВКА, 1993.–96 с.

    2. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Перекл. з англ. – К.: Основи, 1996.– С. 177-217, 731-780.

    3. Макконнелл Р.К., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика.– М.: Республика, 1992.– Т.2.– С. 320-363.

    4. Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасевича.– СПб.: Экономическая школа, 1994.– С. 276-304.

    5. Небава М.І. Тематичний тлумачний словник термінів. Вінниця.: ВДТУ, 2000.– С.137-141.

    6. Общая экономическая теория (политэкономия): Учебник /Под ред. В.Й. Видяпина, Г.П. Журавлевой.– М.: ПРОМО-МЕДИА, 1995.– С. 509–538.

    7. Овчинников Г.П. Макроэкономика.–СПб.: Техническая книга, 1993.– С. 147-169.

    8. Семюелсон П. Економіка.– Л.: Світ, 1993.– С. 483-488.

    9. Фишер С., Дорнбуш Р. Экономика,– М.: Дело, 1993.– С. 872-732.

     

    		•