2.6  ВВП та проблеми оцінки економічного добробуту нації. Крива Лоренца

Водночас, незважаючи на те, що в переглянутому варіанті СНР 1993 року економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП. З метою максимального “покращання” показника ВВП необхідно з офіційного обсягу ВВП:

Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту (ЧЕД). Його вивели в 1972 році американські економісти з Єльського університету В. Нордгауз і Д. Тобін.

Проблема полягає в тому, як необхідно розподіляти показник ЧЕД в суспільстві. Одні економісти вважають, що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші – дотримуються протилежної точки зору; тобто вважають, що прагнення до рівності в розподілі доходу не може стимулювати зростання виробництва та призводить до кризи економіки. Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовують кілька понять, одне з яких крива Лоренца.

Крива Лоренца – графік, в якому по горизонтальній осі відкладені процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній – процент одержуваного ними доходу. Дана крива характеризує ступінь рівності (нерівності) в розподілі доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від бісектриси, тим більша нерівність у розподілі доходів країни рис 2.2.

Рисунок 2.2 – Крива Лоренца

     З кривою Лоренца пов’язаний інший вимірювач нерівності доходів – коефіцієнт Джінні, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника ОАВ, що утворюється лінією абсолютної рівності ОА та координатними осями. Цей коефіцієнт коливається в діапазоні між нулем (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику).

,

     де К_d – коефіцієнт Джінні;

sL – площа фігури, що утворена між кривою L і прямою ОА;

sАОВ – площа трикутника АОВ.

З метою зменшення нерівності у розподілі доходів держава здійснює примусове переміщення ресурсів, яке призводить до зменшення добробуту одних і підвищення добробуту інших членів суспільства, тобто фактично до перерозподілу доходів за допомогою податкової системи та трансфертів.

     Основні поняття

 Чисті інвестиції

     Завдання для самостійної роботи

     Питання для самоперевірки знань

1. Розкрийте роль СНР та її основні методологічні принципи.    

1. Дайте характеристику секторів, операцій та рахунків, що застосовуються в СНР.

2. Назвіть основні макроекономічні показники, що розраховуються в СНР.

3. У чому полягає суть обчислення валового випуску та його оцінки в СНР?

4. Дайте характеристику окремих методів обчислення ВВП: виробничого, розподільчого та кінцевого використання.

5. Для чого і яким чином обчислюють ЧВП у СНР?

6. У чому полягає зміст показника ВНД? Чим відрізняються між собою ВВП і ВНД?

7. Як розраховують показники особистого доходу і безподаткового доходу?

8. Що таке кінцеве національне споживання?

9. У чому полягає різниця між номінальним і реальним ВВП?

10. Як розраховують індекс цін ВВП (дефлятор ВВП)?

11. Як обчислюють реальний обсяг ВВП за допомогою дефлятора ВВП? У чому полягає суть процесу інфлювання і дефлювання ВВП?

12. Дайте характеристику показника чистого економічного добробуту.

13. Яку закономірність показує крива Лоренца? Охарактеризуйте коефіцієнт Джінні і його можливі значення.

14. Люди, які намагаються привернути увагу до корпорацій велетенських розмірів, часто порівнюють їхню валову виручку від реалізації продукції з ВВП малих країн. В результаті виходить так, що, скажімо, корпорація “Ексон” у певному розумінні більша, ніж Швеція, оскільки її валова виручка перевищує шведський ВВП. Чому таке порівняння некоректне? Чому сума валових виручок усіх фірм певної країни набагато більша, ніж її ВВП?

15. Назвіть декілька причин, які пояснювали б наявність непрямого зв'язку між динамікою реального ВВП на душу населення та динамікою економічного добробуту.

16. Які суттєві відмінності існують між індексом споживчих цін і дефлятором ВВП?

17. Чому при складанні системи національних рахунків співставляється ринкова вартість обсягів виробництва в різні роки, а не фактичні фізичні обсяги виробництва?

Оцініть правильність тверджень (так, ні)

1. Витрати домашніх господарств на будівництво нового будинку належать до категорії споживчих витрат.

2. Заробітна плата входить у додану вартість, а обсяг прибутку – ні.

3. При розрахунку доданої вартості фірми треба від показника валового випуску відняти вартість придбаних матеріалів, але не потрібно підраховувати витрати на заробітну плату її працівникам.

4. Отримувач трансфертів мусить за них щось віддати державі.

5. Запас капіталу зростає на величину валових інвестиційних витрат.

6. Оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

7. Послуги, надані державним сектором економіки (оборона, охорона громадського порядку, освіта, охорона здоровя) відносяться до сфери, де не застосовується імпутування.

8. Обсяг випуску продукції в економіці дорівнює сумі доходів.

9. При розрахунку сукупного випуску продукції приймають до уваги лише вартість кінцевих товарів і послуг.

10. Для розрахунку чистого внутрішнього продукту необхідно скористатися валовими приватними внутрішніми інвестиціями.

11. Зміни в запасах враховуються як частина інвестиційних витрат.

12. Чисті інвестиції характерні для економіки, що знаходиться в стагнації.

13. Робота маляра по фарбуванню власного будинку враховуються при підрахунку ВВП даного року.

14. Покупка картини епохи Ренессанса художнім музеєм враховується у ВВП поточного року.

15. Щомісячні грошові перекази, що їх отримує студент від батьків, входять у ВВП даного року.

     Тести

1. Валові приватні інвестиції враховуються при обчисленні:

а) ВВП за методом доходів;

б) ВВП за методом витрат;

в) ЧВП за методом витрат;

г) ВВП за виробничим методом.

2. Згідно з СНР продуктивною є праця, яка:

а) витрачається у сфері матеріального виробництва;

б) застосовується в умовах ринкових відносин;

в) має продуктивність не нижче суспільно необхідного рівня;

г) приносить доход суб'єктам економіки.

3. Валовий національний доход (ВНД) – це:

а) сума внутрішніх первинних доходів + внутрішні трансферти;

б) сума внутрішніх і зовнішніх первинних доходів;

в) сума внутрішніх первинних доходів;

г) сума всіх первинних доходів + чисті поточні зовнішні трансферти.

4. Доходи громадянина України, який працює за вахтовим методом у компанії “Тюмень-нафта”, є частиною:

а) ВНД України та ВНД Росії;

б) ВНД України та ВВП Росії;

в) ВВП України та ВНД Росії;

г) ВВП України та ВВП Росії.

5. Під час інфляції:

а) реальний ВВП зростає так само, як і номінальний;

б) номінальний ВВП зростає не так швидко, як реальний;

в) номінальний ВВП зростає швидше, ніж реальний;

г) не можна дати чітку відповідь про співвідношення динаміки реального та номінального ВВП.

6. Якщо дефлятор ВВП зріс у той час як реальний ВВП скоротився, що буде з номінальним ВВП?

а) він також повинен зрости.

б) він також повинен скоротитися.

в) він залишиться незмінним.

г) він може як зменшитися, так і збільшитися або ж залишитися на тому самому рівні.

7. Величина чистого внутрішнього продукту (ЧВП) може бути отримана шляхом:

а) коригування ВВП із урахуванням амортизації;

б) вирахуванням податків на прибутки корпорацій із величини НД;

в) вирахуванням непрямих податків з бізнесу із величини НД;

г) складання НД, особистого доходу та доходу, який є у розпорядженні;

д) вирахування трансфертних платежів із НД.

8. Які з названих видів доходів чи витрат враховуються при розрахунку ВВП поточного року?

а) пенсія колишнього директора школи;

б) робота дизайнера, який ремонтує власний будинок;

в) доходи косметолога;

г) орендна плата;

д) придбання акцій компанії “Укррічфлот”;

г) процент по державних облігаціях.

9. Яку з перерахованих нижче величин не включають у ВНП, розрахований за сумою витрат:

а) державні закупівлі;

б) валові інвестиції;

в) С + I + G;

г) чистий експорт;

д) заробітна плата.

10. Припустимо, що номінальний ВНП країни збільшився з 480 млрд.грн. до 600 млрд.грн., а дефлятор ВНП – із 120% до 150%. За таких умов розмір реального ВНП:

а) не зміниться;

б) збільшиться;

в) зменшиться;

г) не може бути розрахований на основі цих даних.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Маємо такі умови, млн грн.:

Валові інвестиції = 40; Споживчі витрати = 20; Чистий експорт = -2; Амортизація = 10; Державні витрати = 35. Визначіть чому дорівнює обсяг ВВП і ЧВП.

2. Маємо умови, млн грн.:

Заробітна плата =118; Амортизація = 9; Експорт = 5; Державні витрати = 40; Продуктові податки =20; Трансфертні платежі = 18; Рента = 4; ЧВ = 12; Чисті інвестиції = 28; Доход некорпоративного сектору = 2; Споживчі витрати = 120; Субсидії = 4; Валовий випуск = 280; Валовий корпоративний прибуток = 30; Неприбуткові податки = 24. Розрахуйте обсяг ВВП виробничим методом, методом кінцевого використання і розподільчим методом.

3. У наступному році номінальний ВВП складатиме 600 млн грн., а реальний ВВП – 500 млн грн. Обчисліть дефлятор ВВП.

4. У базовому році ВВП дорівнював 500 млн грн., в аналізованому році дефлятор ВВП склав 120, а приріст реального ВВП – 5 %. Чому дорівнює номінальний ВВП в аналізованому році?

5. Розгляньте дані, подані в таблиці:

Дайте відповідь на такі питання:

а) у чому відмінність реального ВВП від номінального ВВП?

б) яким чином і з якою метою розраховується реальний ВВП?

в) розрахуйте реальний ВВП для кожного року.

г) у якому випадку Ви проводили операцію дефлювання і у якому – інфлювання? Відповідь дайте по кожному році.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ. Контекст/Пер. з анг.– К.: Основи, 1998 – С. 12-46.

2. Дорнбуш Р., Фішер С., Макроекономіка: Перекл. з англ.– К.: Основи, 1996.– С. 18-53.

3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1–М.: Республика, 1992.– С. 132-152.

4. Макроэкономика: Учебник/Под ред. П.С. Тарасевича.–2-е изд. перераб. и доп.– СПб.: Изд-во СПб. ГУЭФ, 1997.– С. 29-48.

5. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будагівської.– К.: Основи, 1998.– С. 230-243.

6. Мэнкью Г. Принципы экономики – СПб.: Питер Ком, 1999.- С. 479-494.

7. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник.– Вінниця: ВДТУ, 2000. – С. 37-47.

8. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999.– С. 29-50.

9. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроекономіка. Глобальный подход: Пер. с англ. М: Дело, 1996.– С. 39-55.

10. Шишов А. Л. Макроэкономика.– М.: Ассоциация авторов и издателей “Тандем”. Изд-во ЭКМОС, 1997.– С. 29-71.