7.4 Види та ефективність бюджетно-податкової політики. Фіскальна політика на практиці

Податки, державні закупки, трансферти і позички використовуються державою для підтримки ділової активності та розподілу фінансових ресурсів таким чином, щоб забезпечити економічне зростання і соціальну справедливість. Але основна макроекономічна функція держави полягає в стабілізації економіки. Фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду, називається стимулюючою бюджетно-податковою політикою. Стабілізація економіки в умовах інфляційного надлишкового сукупного попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому, забезпечується за допомогою обмежувальної фіскальної політики, а саме: скорочення державних видатків та збільшення податків. Рестрикційна фіскальна політика – це стримуюча політика держави, яка передбачає зменшення урядових витрат або збільшення податків, або поєднання обох напрямів. Вона проводиться, коли в економіці має місце викликана надлишковим попитом інфляція.

Застосування різних інструментів фіскальної політики (зміна державних витрат або рівня податкових ставок) має різний макроекономічний вплив на сукупний попит. Мультиплікативний ефект розширення сукупного попиту внаслідок зниження податків стимулює економіку меншою мірою, ніж однакове за розміром збільшення державних видатків. Це пов'язано з тим, що збільшення державних витрат є прямим розширенням сукупного попиту, мультиплікатор державних витрат перевищує податковий мультиплікатор. Така різниця має вирішальне значення для вибору інструментів бюджетно-податкової політики на різних фазах економічного циклу. Якщо фіскальна політика орієнтована на розширення державного сектора, то з метою подолання циклічного спаду мають збільшуватися витрати держави, які створюють сильніший стимулюючий ефект. А при необхідності стримування інфляційного підйому застосовується збільшення податків, що є відносно м'яким обмежувальним заходом. Коли фіскальна політика спрямована на підтримку приватного сектора, то у фазі циклічного спаду мають скорочуватися податки, а у фазі циклічного підйому – обмежуватись державні витрати, що дає змогу досить швидко знизити рівень інфляції.

На жаль, існує величезна різниця між фіскальною політикою на папері і фіскальною політикою на практиці. Здійснення фіскальної політики вимагає вирішення деяких проблем часу.1

  •  Часовий лаг розпізнавання. Він відноситься до того проміжку часу, котрий проходить між початком спаду чи інфляції і тим моментом, коли приходить усвідомлення того факту, що вони мають місце. Достатньо важко точно передбачити майбутній хід економічної активності. Хоча такі інструменти економічного прогнозування, як система лідируючих індикаторів, дають уявлення про напрямок розвитку економіки, економіка може вже мати чотири чи навіть шестимісячний спад чи інфляцію, перш ніж цей факт проявиться у відповідній статистиці і буде усвідомлений.
  •  Адміністративна затримка. Колеса демократичного уряду часто крутяться досить повільно. Звичайно пройде значний проміжок часу від того моменту, коли буде визнана необхідність вживання фіскальних заходів, до того моменту, коли заходи будуть насправді вжиті. У дійсності Верховна Рада вимагає так багато часу для коректування фіскальної політики, що економічна ситуація в цей час повністю цілком змінюється і передбачені заходи стають зовсім недоцільними.
  •  Функціональне запізнювання. Крім того, має місце також часовий лаг між тим моментом, коли парламент приймає рішення про фіскальні заходи, і часом, коли ці заходи почнуть впливати на виробництво, зайнятість чи рівень цін. Хоча можна досить швидко ввести зміни в ставки податків, урядові витрати на суспільні роботи – такі, як будівництво гребель, спорудження доріг тощо, – включають тривалі планові періоди і ще більш довгі терміни будівництва. Тому такі витрати мають дуже сумнівну користь на протидію коротким – скажімо від 6 до 18 місяців – спадам. Через виникнення проблем подібного роду дискреційна фіскальна політика орієнтується, в основному, на зміни податків.

    Фіскальна політика формується на політичній арені, і це значною мірою ускладнює її використання для цілей стабілізації економіки.

  •  Інші цілі. Згадаємо, що економічна стабільність не є єдиною метою урядової політики в області витрат і оподаткування. Уряд втягнутий також у рішення задач забезпечення товарів і послуг загального споживання і перерозподілу доходів. Класичний приклад: протягом другої світової війни урядові витрати на товари військового призначення різко зросли, викликавши сильний і стійкий інфляційний вплив на економіку на початку 40-х років. Перемога над нацистською Німеччиною була більш пріоритетною метою в порівнянні з підтримкою стабільності цін.
  •  Пристрасть до стимулюючих заходів. Дефіцити мають тенденцію бути політично привабливими, а бюджетні надлишки сприймаються в політичному плані дуже болісно. Тобто, можливо, існує політична схильність на користь дефіцитів, іншими словами, фіскальна політика може уособлювати пристрасть до стимулювання економіки й інфляції. Чому? Скорочення податків дуже популярні в політичному плані. Так само популярні прирости державних витрат, особливо якщо виборчі округи конкретних політиків одержують від цього виграш. Збільшення ж податків звичайно турбує виборців, а державні витрати, що скорочуються, можуть виявитися політично ризикованими. Наприклад, для народного депутата шахтарського округу голосування за збільшення податків і проти вугільних субсидій буде рівносильною політичному самогубству.
  •  Діловий цикл, обумовлений політичними мотивами. Деякі економісти підкреслюють, що всепоглинаюча мета політичних діячів не обов'язково діє в інтересах національної економіки, а скоріше це прагнення бути переобраним. Деякі економісти висувають припущення про те, що існує діловий цикл, обумовлений політичними мотивами. Тобто вони вважають, що політичні діячі можуть маніпулювати фіскальною політикою з метою максимізації підтримки виборців, навіть якщо їхні фіскальні рішення мають тенденцію дестабілізувати економіку. У відповідності з цими поглядами, фіскальна політика, як ми її описали, може бути корумпована, виходячи з політичних цілей, і стати причиною економічних коливань.

    Можливий сценарій виглядає, наприклад, так. Населення при голосуванні бере до уваги економічні умови. Представники влади будуть покарані на виборчих дільницях, якщо економіка знаходиться в депресивному стані; якщо ж економіка процвітає, вони будуть винагороджені. Отже, з наближенням терміну виборів, адміністрація, що знаходиться у влади, звернеться до скорочення податків і підвищення урядових витрат. Ці кроки будуть дуже популярні не тільки самі по собі, але і як підсумковий стимул, даний економіці, що підштовхне всі ключові економічні індикатори в потрібному напрямку. Зростають виробництво і реальні доходи; скорочується безробіття; а рівень цін буде відносно стабільний. У результаті, політики, що знаходяться у влади, будуть користуватися перевагою позитивного “серцевого” економічного стану, що допомагатиме їхній боротьбі за переобрання.

    Але після виборів триваючий економічний ріст виражається все більшою мірою в рості цін і меншою – у зростанні реальних доходів. Наростаюча суспільна стурбованість підказує політикам ввести в цій ситуації стримувальну фіскальну політику. Але чи не зашкодить цей спад тим, хто знаходиться при владі? Насправді ні, оскільки наступні вибори мають бути ще через два чи три роки, а більшість виборців формують своє відношення до адміністрації за станом економіки за період протягом близько 12 місяців до виборів. Дійсно, спад створює нову стартову площадку, з якої знову може бути використана фіскальна політика, для того, щоб викликати новий економічний підйом в період наступної виборчої компанії.

  •  Ефект витіснення. Практичні питання застосування фіскальної політики пов’язані з проблемою серйозної критики фіскальної політики як такої. Сутність ефекту витіснення полягає в тому, що стимулююча (дефіцитна) фіскальна політика буде у тенденції вести до росту процентних ставок і скорочення інвестиційних витрат, таким чином послабляючи або повністю підриваючи стимулюючий ефект фіскальної політики. Більш докладно сценарій виглядає так. Припустимо, що економіка знаходиться в стані спаду і уряд як один із заходів поточної фіскальної політики збільшує державні витрати. Уряд тепер виходить на грошовий ринок з метою фінансування дефіциту. Наступне за цим зростання попиту на гроші підвищує процентну ставку, тобто ціну, сплачувану за позику грошей. Оскільки витрати варіюють обернено пропорційно процентним ставкам, деякі інвестиції будуть витиснуті. Якби інвестиції скорочувалися на таку ж величину, на котру збільшувались урядові витрати, тоді фіскальна політика була б повністю неефективною.

         Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного прогнозування, які виникають внаслідок недосконалості економічної інформації, мінливості економічних очікувань тощо. Окрім того, фіскальна політика має значний внутрішній лаг – час від моменту зміни економічної ситуації до моменту прийняття відповідних урядових рішень, оскільки застосування бюджетно-податкових заходів передбачає досить довге обговорення на законодавчому рівні. Щоб забезпечити певну стабільність фіскальної політики і зменшити вплив політичного бізнес-циклу та некомпетентних рішень на її проведення, економісти пропонують дотримуватися “твердого курсу” фіскальної політики відповідно з правилом “збалансованого бюджету”. Згідно з цим правилом, державний бюджет має збалансовуватися або щорічно, або в довгостроковому періоді. Але проведення “твердого курсу” фіскальної політики не завжди є ефективним. Так, направленість фіскальної політики на щорічне збалансування бюджету зменшує ступінь “автоматичної” стабільності економіки, призводить до частих коливань податкових ставок, які зменшують інвестиційну активність, а також перерозподіляє поточні доходи економічних агентів на користь майбутніх поколінь. З погляду на стабілізацію економіки, ефективнішим є збалансування державного бюджету в довгостроковому періоді, яке може відбуватися на циклічній або на функціональній основі. Така політика дозволяє підтримувати економічну стабільність не лише за рахунок дії “автоматичних” стабілізаторів, а й за допомогою “згладжування податків”, тобто утримання їх на постійному рівні з метою зменшення негативного впливу податків на економічні стимули.

         ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

     
  •  Автоматичний (вбудований) стабілізатор
  •  Відўємний податок на доход
  •  Гранична податкова ставка
  •  Державні видатки
  •  Дискреційна фіскальна політика
  •  Ефект витіснення
  •  Крива Лаффера
  •  Мультиплікатор автономних витрат
  •  Мультиплікатор відкритої економіки
  •  Мультиплікатор державних витрат
  •  Мультиплікатор збалансованого бюджету
  •  Мультиплікатор податків
  •  Недискреційна фіскальна політика
  •  Паушальний податок
  •  Податкова ставка
  •  Податковий “клинець”
  •  Податковий тягар
  •  Податкові пільги
  •  Рестрикційна фіскальна політика
  •  Середня податкова ставка
  •  Твердий курс фіскальної політики

  •  Фіскальна політика

         ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

         ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

    1. Визначіть короткострокові і довгострокові цілі фіскальної політики та її структуру.

    2. Назвіть інструменти дискреційної фіскальної політики. Які закономірності відображає крива Лаффера?

    3. В чому полягає суть мультиплікатора збалансованого бюджету. Як взаємодіють між собою мультиплікатор податків і мультиплікатор державних витрат?

    4. Охарактеризуйте види бюджетно-податкової політики.

    5. Розкрийте механізм автоматичних стабілізаторів.

    6. Які проблеми здійснення фіскальної політики? Поясніть проблему ефекту витіснення.

    7. Сутність недискреційної фіскальної політики.

    8. Що дає більш вірне уявлення про податковий тягар: гранична податкова ставка чи середня податкова ставка? Чому?

    9. У період економічного спаду уряд проводить стимулюючу фіскальну політику. Як залежить ефективність цієї політики від рівня зайнятості (покажіть графічно)?

    10. Який вид бюджетного дефіциту залежить лише від діяльності уряду у фіскальній області: структурний дефіцит або циклічний дефіцит?

    Оцініть правильність тверджень (так, ні)

    1. Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює ?.

    2. Концепція функціональних фінансів зорієнтована на зменшення бюджетного дефіциту.

    3. Ріст державних витрат збільшує реальний ВВП тільки в тому випадку, якщо держвитрати фінансуються за рахунок випуску державних позик.

    4. Якщо ми спостерігаємо бюджетний дефіцит в умовах повної зайнятості, то ми говоримо про циклічний бюджетний дефіцит

    5. Існування бюджетного дефіциту завжди завдає шкоди економічному розвитку країни?

    6. Якщо витрати держави і податки виростуть одночасно на 40 млрд.грн., то випуск продукції зросте на 40 млрд.грн.

    ТЕСТИ

    1. В основі кривої Лаффера лежить ідея:

    а) зниження Т завжди збільшує ТА;

    б) зниження Т завжди зменшує ТА;

    в) зниження Т збільшує ТА, якщо і була надмірною.

    2. Мультиплікатор збалансованого бюджету визначається за формулою:

    а) mg = t;

    б) G = Ig;

    в) T = Ig.

    3. З метою забезпечення цільового приросту ВВП найменш витратним варіантом для державного бюджету є:

    а) збільшення G;

    б) зменшення Т;

    в) одночасне збільшення G і зменшення Т.

    4. Автоматична фіскальна політика забезпечує:

    а) зміну податкових ставок;

    б) зміну рівня пенсій;

    в) часткову економічну стабілізацію;

    г) повну економічну стабілізацію.

    5. У довгостроковому періоді рівень випуску в економіці визначається:

    а) пропозицією грошей, рівнем державних витрат і податків;

    б) розміром капіталу і праці, а також використовуваною технологією;

    в) перевагами населення;

    г) рівнем ставки відсотка.

    6. Ріст державних витрат збільшує реальний ВНП тільки в тому випадку, якщо:

    а) держвитрати направляються на закупівлі товарів і послуг, а не на оплату чиновників;

    б) держвитрати супроводжуються збільшенням пропозиції грошей;

    в) держвитрати не витискують рівновеликого обсягу витрат у недержавному секторі;

    г) держвитрати фінансуються за рахунок випуску державних позик.

    7. Зміна рівня цін:

    а) не відбивається на результатах фіскальної політики;

    б) посилює ефект фіскальних заходів;

    в) практично відсутня при проведенні фіскальної політики;

    г) збільшує ефекти мультиплікатора держвитрат і податків;

    д) знижує дієвість заходів фіскальної політики.

    8. Економіка знаходиться в стані рівноваги, причому гранична схильність до заощадження дорівнює 0,25, а гранична схильність до імпорту дорівнює нулю. Як зміниться рівноважний рівень випуску, якщо уряд збільшить свої закупівлі на 2 млрд. грн., не змінюючи при цьому податкові надходження?

    а) зросте на 6 млрд. грн.;

    б) зросте на 4 млрд. грн.;

    в) зросте на 8 млрд. грн.;

    г) зросте на 2 млрд. грн.

    9. Все вказане може розглядатися як автоматичний стабілізатор, за винятком:

    а) подоходного податку;

    б) інвестиційного податкового кредиту;

    в) корпоративного податку;

    г) податку на продаж.

    10. Проведення стимулюючої фіскальної політики потребує:

    а) збільшення державних видатків, збільшення податків або одночасного застосування цих заходів;

    б) зниження державних видатків та скорочення податків;

    в) скорочення державних видатків і підвищення податкових ставок;

    г) збільшення державних видатків, скорочення податків або одночасного застосування цих заходів.

    11. Розгляньте дані таблиці:

    Прибуток

    Податок

    Середня податкова ставка

    Гранична податкова ставка

    0

    0

    50

    5

    100

    15

    150

    30

    200

    50

    250

    75

    Розрахуйте на основі даних таблиці середні і граничні податкові ставки. Яким є даний податок: прогресивним, пропорційним або регресивним?

    12. Негативний шок пропозиції (наприклад, ріст цін на енергоносії) у короткостроковому періоді викликає:

    а) ріст цін і обсягу випуску;

    б) ріст цін і зниження обсягу випуску;

    в) падіння цін і обсягу випуску;

    г) падіння цін і ріст випуску.

    13. Якщо економіка знаходиться в стані рівноваги,то можна стверджувати, що:

    а) Державний бюджет збалансований;

    б) бюджети всіх рівнів повинні бути збалансовані;

    в) споживчі витрати повинні бути рівні інвестиціям;

    г) будь-яке збільшення споживчих витрат приведе до інфляційного розриву;

    д) прибутки фірм повинні бути рівні валовим інвестиціям;

    е) усі попередні відповіді невірні.

    14. Вплив бюджетного надлишку на рівноважний рівень ВВП є, по суті, таким же, як:

    а) скорочення заощаджень;

    б) збільшення інвестицій;

    в) збільшення споживання;

    г) збільшення заощаджень.

    1. Деякі корпорації виплачують дивіденди в незмінному розмірі в усіх фазах економічного циклу. Це діє на економічну кон'юнктуру:

    а) як чинник збільшення амплітуди циклічних коливань;

    б) нейтрально;

    в) як умонтований (автоматичний) стабілізатор;

    г) невизначеним чином, у залежності від чинників, що викликали циклічні коливання.

    16. Ріст державних витрат збільшує реальний ВВП тільки в тому випадку, якщо:

    а) держвитрати направляються на закупівлі товарів і послуг, а не на утримання чиновників;

    б)     держвитрати супроводжуються збільшенням пропозиції грошей;

    в)     держвитрати не витискують рівновеликого обсягу витрат у недержавному секторі;

    г)     держвитрати фінансуються за рахунок випуску державних позик.

    17. Економіка знаходиться в рівновазі в умовах повної зайнятості ресурсів. Уряд припускає збільшити держзакупівлі на суму 10 млрд. грн. і одночасно збільшити податки, уникнувши при цьому підвищення рівня інфляції (тобто зберігши старий рівень рівноважного ВВП). Чому дорівнює гадане збільшення податків?

    а) 10 млрд. руб.; б) більш 10 млрд. руб.; в) менше 10 млрд. руб., але не нулю; г) нулю; д) для підтримки повної зайнятості податки повинні бути зменшені.

    18. Припустимо, що бюджетний надлишок поданий як: BS = t Ч Y – G, де BS – бюджетний надлишок; t – податкова ставка; Y–прибуток; G – витрати бюджету. У цьому випадку збільшення державних витрат на 100 викликає:

    а) зниження бюджетного надлишку на 100;

    б) збільшення бюджетного надлишку на 100;

    в) зниження бюджетного надлишку на величину, меншу, чим 100;

    г) не можна сказати нічого визначеного про можливі зміни величини бюджетного надлишку.

    19.Уряд припускає збільшити держвитрати на 15 млрд.грн. в економіці з повною зайнятістю ресурсів. Рівноважний рівень прибутку складає 500 млрд. грн., гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, чисті податкові надходження в держбюджет автономні. На скільки необхідно збільшити чисті податкові надходження в бюджет для того, щоб уникнути надлишкового росту сукупного попиту і підтримати стабільність рівня цін?

    а) на 25 млрд. грн.;

    б) на 20 млрд. грн. ;

    в) на 30 млрд. грн.;

    г) на 35 млрд. грн.

    20. Відомо, що гранична схильність до заощадження складає 0,25 і в економіці функціонує система 20%-го пропорційного оподатковування прибутків. До яких змін у величині рівноважного рівня випуску приведуть відповідно: збільшення держвитрат на 10 млн. грн.; збільшення автономних податків на 15 млн. грн.; зниження трансфертів на 10 млн. грн.?

    а) у результаті росту держвитрат рівноважний доход збільшиться на 25 млн. грн.; він знизиться на 28,125 млн. грн. у результаті підвищення податків і на 18,75 млн. руб. – у результаті зниження трансфертів;

    б) у результаті росту держвитрат рівноважний доход збільшиться на 28,125 млн. грн.; він знизиться на 25 млн. грн. у результаті зниження трансфертів і на 18,75 млн. грн. у результаті підвищення податків;

    в) у результаті росту держвитрат рівноважний доход збільшиться на 18,75 млн. грн.; у результаті зниження трансфертів він зросте на 25 млн. грн.; у результаті підвищення податків рівноважний доход знизиться на 28,125 млн. грн.;

    г) у результаті росту держвитрат рівноважний доход збільшиться на 25 млн. грн.; він знизиться на 18,75 млн. грн. у результаті підвищення податків і на 28,125 млн.грн. – у результаті зниження трансфертів.

    21. Припустімо, що державний борг на початку поточного року становив 1000 гри., а номінальний бюджетний дефіцит, створений протягом цього року, 200 грн. Рівень інфляції в країні складає 5%. Тоді операційний дефіцит становитиме:

    а) 50; б) 100; в) 150; г) 200.

    22. Уряд може погіршити ситуацію з інфляцією в тому випадку, коли буде:

    а) підвищувати податки;

    б) збільшувати державні витрати і фінансувати бюджетний дефіцит за рахунок позик па внутрішньому відкритому ринку;

    в) продавати центральному банкові державні цінні папери з метою фінансування власних витрат;

    г) використовувати зовнішні позики для фінансування бюджетного дефіциту.

    ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

    1. Маємо умови: Y = 1000 грн., t = 0,2; с = 0,75. Уряд збільшив державні закупівлі на 50 грн., а ціни зросли на 4 %. Чому дорівнює приріст реального ВВП?

    2. Маємо умови: с = 0,75; t = 0,2. Уряд збільшив чисті податки на 30 грн. за стабільних цін. На скільки потрібно збільшити державні закупівлі, щоб відновити попереднє значення ВВП?

    3. Державні закупівлі і чисті податки збільшилися на 20 грн. s = 0,25; t = 0,2. Чому дорівнює мультиплікатор збалансованого бюджету?

    4. В умовах неповної зайнятості державні закупівлі збільшилися на 20 грн., а чисті податки – на 10 грн., с = 0,8; t = 0,25; i = 0. Чому дорівнює приріст реального ВВП?

    5. с = 0,8; t = 0,25, Y = 1000 грн. Уряд передбачає збільшити реальний ВВП на 100 грн., внаслідок чого ціни зростуть на 4 %. На яку величину він має зменшити чисті податки, щоб досягти поставленої мети?

    6. Розгляньте дані таблиці:

    Прибуток

    Податок

    Середня податкова ставка

    Гранична податкова ставка

    0

    0

    50

    5

    100

    15

    150

    30

    200

    50

    250

    75

    Розрахуйте на основі даних таблиці середні і граничні податкові ставки. Яким є даний податок: прогресивним, пропорційним або регресивним?

         РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

    1.     Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ. Контекст/Пер. з анг.– К.:Основи, 1998 – С.76-102.

    2. Дорнбуш Р., Фішер С., Макроекономіка: Перекл. з англ.–К.: Основи, 1996.– С. 186-193.

    3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: Т.1–М.: Республика, 1992.– С.242-261.

    4.      Мікро-макроекономіка: Підручник /За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – С.305-307.

    5.     Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник.– Вінниця: ВДТУ, 2000. – С. 69-81.

    6.     Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 170-189.

    7.     Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка: Перекл. з англ.–К.: Основи,1995.– С. 438-452.

    8.     Экономическая теория. Учебник. Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича. – 3-е издание.–СПб.: Изд-во “Питер Ком”, 1999.– С. 399-415.

     

    		•