13 ОБЛІК ПОДАТКІВ

13.1 Класифікація податків та зборів України

 

Нарахування, сплата та облік податків здійснюється згідно з податковим законодавством України. Податкове законодавство це зведення законів та інструкцій з розрахунків та сплати кожного виду податків.

Діюча система оподаткування України визначається Законом України “Про внесення змін і доповнень до Закону України від 18.02.97р. №77/97 “Про систему оподаткування ”. Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки та збори, що сплачуються до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права обов'язки, та відповідальність платників.

Під податком розуміється законодавчо встановлений обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, з метою формування централізованих фінансових ресурсів.

Податки по відношенню до бюджетного устрою поділяються на загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних податків належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через
державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
(початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої
кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних заходів;

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак;

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Механізм справляння місцевих податків та зборів та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними та міськими Радами відповідно до переліку .

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються в результаті придбання та акумулювання матеріальних ресурсів. Дані податки залежать від доходу або майна ( наприклад податок на землю, податок на доходи фізичних осіб).

Непрямі податки існують у вигляд надбавки до ціни товару. Платником непрямих податків є кінцевий споживач даних товарів. Спочатку непрямі податки, що входять до ціни реалізації товару, від споживачів отримує торгівельне підприємство, підприємство – виробник, на яких покладено обов'язок перерахування податку до бюджету.

Суб'єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи.

Існують податки, що сплачуються :

  •  тільки юридичними особами (наприклад, податок на прибуток підприємств);

  •  тільки фізичними особами (наприклад, податок з доходів фізичних осіб);

  •  і фізичними і юридичними особами (наприклад, податок на землю, податок з власників транспортних засобів).

    З точки зору фінансового обліку податки включаються до складових ціни реалізації продукції (рисунок 13.1).

    Рисунок 13.1 Складові ціни реалізації продукції

    Згідно з податковим законодавством України існує три джерела сплати податків до бюджету:

  •  дохід;

  •  валові витрати;

  •  прибуток, який залишається в розпорядженні платника податків.

    За рахунок доходу сплачуються такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір.

    За рахунок валових витрат сплачуються тільки ті податки, які дозволені чинним Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), наприклад комунальний податок, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та ін..

    За рахунок прибутку сплачуються всі інші податки і збори.

  • <Назад    Зміст    Далі>