9.4 Оцінка та облік довгострокових зобов’язань
Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.
Тобто для визнання зобов’язання довгостроковим достатньо виконання однієї з двох зазначених умов. Тому зобов’язання підприємства, яке виконує складні замовлення із звичайним циклом завершення більше як 12 місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов’язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.
Виникнення довгострокових зобов’язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов’язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов’язання, визначають показники, що пов’язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості.
До довгострокових зобов’язань належать:
довгострокові кредити банків;
інші довгострокові фінансові зобов’язання;
відстрочені податкові зобов’язання;
інші довгострокові зобов’язання.
Усі довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі підприємства за їх теперішньою вартістю.
Приклад 9.12. Оцінка довгострокових зобов’язань, на які нараховуються відсотки
На дату складання звітності у підприємства існує зобов’язання по відсотковому векселю (20% річних, які сплачуються щорічно) на суму 100 тис. грн. до моменту погашення якого залишається 2 роки. Ринкова ставка подібних векселів – 10%.
Сума за якою таке зобов’язання підприємству слід відображати у звітності визначається таким чином:
Теперішня вартість довгострокового зобов’язання =
=теперішня вартість основної суми боргу +теперішня вартість анюїтету (20 000 щорічно).
Теперішня вартість основної суми боргу визначається з допомогою Таблиці значень теперішньої вартості однієї грошової одиниці (див. Додаток А2). В нашому прикладі необхідно взяти значення теперішньої вартості для періоду n (2 роки) та відсоткової ставки i ( 10%), яке становить 0,8264.
Теперішня вартість основної суми боргу = 100 000 х 0,8264 = 82 640
Теперішня вартість ануїтету (визначення наведено в розділі 4 Облік оренди) визначається з допомогою Таблиці значень теперішньої вартості звичайного анюїтету однієї грошової одиниці (див. Додаток А4). В нашому прикладі необхідно взяти значення теперішньої вартості ануїтету для періоду n (2 роки) та відсоткової ставки i ( 10%), яке становить 1,7355.
Теперішня вартість анюїтету = 20 000 х 1,7355 = 34 710
Звідси, теперішня вартість довгострокового векселя = 82 640 + 34 710 = 117 350
При ринковій ставці 24% теперішня вартість векселя визначатиметься так:
100 000 х 0,6504 + 20 000 х 1,4568 = 94 176
Різниця між номіналом (сумою погашення) та теперішньою вартістю в першому випадку становитиме 17 350 грн. премії по векселю, а в другому випадку негативна сума – 5 824 грн. – це дисконт.
Як правило, при здійсненні операцій по розміщенню векселів та облігацій між незалежними та достатньо обізнаними сторонами фактичні суми грошових потоків наближатимуться до розрахункових значень теперішньої вартості зобов’язань. В таких випадках первісне значення теперішньої вартості довгострокових зобов’язань визначатиметься в сумі коштів фактично отриманих боржником або балансової оцінки погашеного зобов’язання.
Так, у розглянутому прикладі за рахунок випуску векселю підприємство матиме потенційну можливість при ринковій ставці довгострокових запозичень на рівні 10% погасити поточну заборгованість в сумі 117350 грн., а при ринковій ставці 24% вже тільки 94 176 грн. Якщо відсоток сплачуваний по довгострокових зобов’язаннях співпадає або несуттєво відрізняється від рівня ринкових ставок довгострокових запозичень, теперішня вартість довгострокових зобов’язань дорівнюватиме сумі погашення.
На кожну звітну дату теперішня вартість фінансових зобов’язань (зобов’язань, по яких сплачуються відсотки) змінюватиметься за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної (прямолінійної або з використанням внутрішньої ставки відсотка) амортизації теперішньої вартості зобов’язання. Після визначення сум амортизації здійснюється додаткове коригування оцінки довгострокових зобов’язань до нової теперішньої вартості, яка визначена з урахуванням нових ринкових умов, якщо вони суттєво змінилися. При відсутності достовірної інформації відносно зміни ринкових ставок по подібних запозиченнях обрахунок змін теперішньої вартості здійснюється лише шляхом амортизації первісно визначеної премії або дисконту.