ЗМІСТ        Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

ПЕРЕДМОВА

Сучасні глобалізаційні та інтеграційні процеси в світовій економіці підвищують роль і значення державного управління регіональним розвитком. Особливої актуальності набуває проблема ефективного використання регіонального соціально-економічного потенціалу. Мова йде про об’єк­тив­ну потребу підвищення конкурентоспроможності регіонів, враховуючи як внутрішні, так і зовнішні фактори, що, в свою чергу, вимагає необхідності розробки певних рекомендацій щодо ефективного і дієвого управління регіо­нальним розвитком України.

Вирішення регіональних проблем соціально-економічного розвитку має грун­туватися на європейських цінностях, на засадах демократії та національної єдності і бути зорієнтованим на підвищення економічних та соціальних стандартів життя для всіх мешканців регіону.

За сучасних умов першочерговим завданням в Україні є пошук раціонального балансу між децентралізацією управління і єдиновладдям. На державному рівні визначено, що громади та створені ними структури управління на місцях мають нести відповідальність за соціально-економічний стан перед населенням регіону та державою. На рівні регіону це позначається як принцип «відповідальної регіоналізації». З метою надання більших повноважень регіонам, державна регіональна політика спря­мовується на подолання інституційних, соціально-економічних та морально-психологічних перешкод гармонійного розвитку регіонів у їхній єдності як складових єдиної держави.

Головним завданням державного управління регіональним розвитком має стати досягнення оптимального балансу між інтересами держави та інте­ресами розвитку її регіонів. Звідси, вузловим завданням наступного стратегічного горизонту державного управління регіональним розвитком є розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, спираючись на демократичні конституційні цінності.

Гармонізуюча роль держави, яка залишається координатором інтересів усіх рівнів, особливо має активізуватися в точках зіткнення інтересів: між людиною і громадою, між громадами і регіональною владою, між регіональною і державною владою тощо.

Особливої ролі набуває соціально-економічна база розвитку територій, яка має відповідати ключовому завданню, поставленому перед державою – посиленню соціальної складової регіонального розвитку, що передбачає забезпечення державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій гідного рівня життя кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

Державне управління регіональним розвитком – це сфера діяльності з управ­ління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової трансформації, підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.

Основними завданнями державного управління регіональним розвитком є: створення і зміцнення єдиного економічного простору та забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ державності; відносне вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів; ефективне використання потенціалу регіонів; комплексний екологічний захист регіонів.

Інституційно-правовою базою розвитку регіонів є: Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (№ 2850–IV від 08.09.2005 р.) та Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року  (затверджена постановою Кабінету міністрів України № 385 від 6.08.2014 р.)

Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» визначає правові, економічні й організаційні засади реалізації державного  управління регіональним розвитком щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій. До речі, саме цим законом з правової точки зору визначено поняття «регіон», яким, відповідно до чинного закону є територія АР Крим та областей.

Метою Державної стратегії регіонального розвитку є визначення ключових проблем регіонального розвитку, пріоритетів дер­жавної регіональної політики з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів.

Водночас, інституційно-правове забезпечення регіонального розвитку України є ще недосконалим. Існують диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів, регіональних дезінтеграційних, зокрема, економічних про­цесів, що відбуваються в Україні. Також є певні соціогуманітарні та політичні проблеми територіального розвитку, що негативно впливають на розвиток регіонів і мають потенційні та реальні загрози.

Сучасний регіональний розвиток України відбувається на тлі таких основних викликів:

➢ небезпека загострення міжрегіонального відчуження внаслідок полі­тич­ної регіоналізації та відмінностей геополітичної орієнтації населення;

➢ порушення ефективної взаємодії по лініях «центр – регіони» та «регіон – регіони»;

➢ намагання штучної економічної та політичної автономізації окремих регіонів;

➢ значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та якістю життя людей;

➢ наявність регіональної асиметрії у системі міжбюджетних відносин;

➢ недосконалість менеджменту на регіональному та місцевому рівнях.

Враховуючи сучасний стан регіонального розвитку, зовнішні чинники впливу, стратегічними пріоритетами регіональної політики України є:

➢ досягнення загальнонаціональної єдності та суспільного порозуміння в соціогуманітарному та суспільно-політичному середовищі регіонів України;

➢ пошук оптимальної моделі розподілу функцій і повноважень на різних рівнях влади;

➢ зміцнення матеріально-фінансових основ місцевого самоврядування та посилення соціального виміру бюджетної політики на місцевому рівні;

➢ становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку як основи конкурентоспроможності регіонів України;

➢ модернізація виробничої та соціальної інфраструктури розвитку територій;

➢ використання нових ефективних форм взаємодії регіонів із зовнішнім середовищем.

За умов невпинного зростання взаємозалежності й взаємопов’язаності як національних економік, так і їх регіонів, поширення процесів економіч­ної глобалізації дедалі актуальнішими є питання підвищення їх конкурен­то­спроможності як запоруки сталого поступового розвитку. У цьому контексті потрібно ефективніше використовувати конкурентні переваги регіонів України. Регіональні конкурентні переваги – це сукупність природ­них, соціально-економічних, науково-освітніх, технічних, інформа­цій­них, культурних та інституційних умов, які склалися в регіоні, відріз­няють його від інших регіонів і визначають довгострокові перспективи вироб­ництва в ньому товарів і послуг.

Конкурентоспроможність регіонів – це здатність економічної системи регіону забезпечувати соціально-економічну оптимальність, сприятливі умови щодо стабільного підвищення ефективності виробництва, адапто­ваного до змін внутрішнього попиту та світової кон’юнктури на основі використання регіональних конкурентних переваг. Важливими чинниками формування конкурентної позиції регіону є: структурна політика; оновлення ресурсного, виробничого, науково-освітнього потенціалів; розвиток виробничої та ринкової інфраструктури.

Метою навчального посібника є розкриття сутності та проблем реалізації управління регіональним розвитком України, визначення нових підходів та пріоритетів регіонального розвитку в контексті поглиблення інтеграційних процесів. Саме цій меті підпорядкована загальна логіка і структура посібника.