Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
10.2 Оцінювання інвестиційної привабливості регіону
Інвестиційна привабливість регіону визначається факторами інвестиційної привабливості регіону і регіональною інвестиційною політикою. Під факторами інвестиційної привабливості регіону розуміють процеси, явища, дії, переважно об’єктивного характеру, що впливають на інвестиційну привабливість регіону і визначають його територіальні особливості. Це, наприклад, вигідність економіко-географічного розташування регіону, його природно-ресурсний, трудовий, науково-технічний потенціали, рівень розвитку інфраструктури, характеристики споживчого ринку тощо.
Інвестиційна привабливість регіонів – це узагальнююча характеристика переваг і недоліків окремих напрямів і об'єктів з позицій ефективності здійснення в них інвестиційної діяльності.
При здійсненні оцінки і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів враховують такі параметри: рівень загальноекономічного розвитку, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, демографічна характеристика, рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури та ступінь безпеки інвестиційної діяльності.
Важливою передумовою стабільного економічного розвитку країни та її регіонів є формування та підтримка сприятливого інвестиційного клімату. В сучасних умовах господарювання проблема оцінки інвестиційної привабливості регіонів є актуальною, про що свідчить чимала кількість науково-методичних розробок вчених, присвячених визначенню рівня інвестиційної привабливості господарюючих суб'єктів регіонів та держави в цілому. При цьому в методиках переважна кількість авторів намагаються врахувати якомога більше факторів, здатних позитивно впливати на наміри інвесторів, хоча ці фактори є далеко не рівноцінними.
Основою методології оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України є «Концепція створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання», затверджена Кабінетом Міністрів України [2], в якій задекларовано основні засади створення системи рейтингової оцінки регіонів з метою визначення кредитного ризику в розрізі регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання, що дасть можливість інвесторам визначати інвестиційну привабливість її об'єктів за такими напрямками:
1) Економічні показники: аналізуються економічний стан регіону, результати діяльності органу місцевого самоврядування, галузева структура, цикли ділової активності, обсяг існуючих і очікуваних інвестицій, стан основних фондів, а також демографічна ситуація, зокрема чисельність та структура непрацездатного населення, рівень доходу та валового внутрішнього продукту на душу населення.
2) Структура органу місцевого самоврядування та результати його діяльності: розглядаються стабільність системи міжбюджетних відносин і відносини органів влади різних рівнів. Міжбюджетні грошові потоки аналізуються з точки зору їх структури, обсягів, передбачуваності і прозорості.
3) Фактори оцінки управління фінансами: визначаються кваліфікація та спеціалізація працівників, система обов'язків і відповідальність за проходження бюджетного процесу, зваженість стратегії інвестування, якість внутрішнього фінансового контролю.
4) Функціонування бюджетної та податкової систем, їх гнучкість: аналізуються стан виконання бюджету, динаміка обсягів доходів і видатків, процедура прийняття рішення про зміну бази оподаткування, прогнозні бюджети.
5) Виконання бюджету і боргове навантаження: аналізується величина розбіжностей між планованими і фактичними показниками поточних доходів і витрат для визначення ступеня консерватизму бюджетного планування. Ефективність управління капітальними вкладеннями оцінюється у процесі проведення аналізу обсягу інвестицій протягом середньострокового періоду, визначається показник відношення потреби у бюджетному фінансуванні до дохідної частини бюджету.
6) Фінансовий стан: визначається відповідність параметрів внутрішньої ліквідності, інвестиційної політики, зобов'язань за банківськими чи іншими кредитними лініями сезонній динаміці рівня доходів і витрат. Аналізуються результати проведення соціальної політики, зокрема динаміка обсягу простроченої заборгованості з виплати заробітної плати та інших соціальних платежів, а також заборгованості населення та юридичних осіб за спожиті електроенергію, природний газ, тепло- і водопостачання, водовідведення, житлово-комунальні послуги.
Сукупність показників, за якими вітчизняні та зарубіжні аналітики в різні періоди часу пропонували визначати рівень інвестиційної привабливості регіонів, систематизовано А. Асаулом [3] у 3 групи факторів, які визначають рівень привабливості регіону для інвесторів:
1. Фактори, що впливають на рівень інвестиційного потенціалу регіону (природно-географічний, трудовий, виробничий, інноваційний, інституційний, інфраструктурний, фінансовий, споживчий потенціали).
2. Фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків (законодавчі, політичні, соціальні, економічні, екологічні та кримінальні ризики).
3. Інвестиційна активність (концентрація і розподіл інвестиційного капіталу, активізація впровадження нових виробничих потужностей, розвиток прямих і портфельних інвестицій).
Варто зазначити, що наведені фактори не рівноцінно впливають на наміри інвесторів. Так, природний, трудовий, економічний, інфраструктур-ний, науково-технічний потенціали, наявність податкових преференцій безпосередньо визначають обсяг залучення інвестицій до економіки регіонів; інші, зокрема, доходи і видатки місцевих бюджетів, обсяги промислового, сільськогосподарського виробництва, фінансові результати від діяльності суб’єктів господарювання тощо характеризують рівень економічного розвитку регіону, але безпосередньо не впливають на активізацію інвестиційних процесів.
Для дослідження інвестиційної привабливості регіону враховуються такі чинники [4]:
1. Загальноекономічний розвиток регіону: питома вага регіону у ВВП України; обсяг виробництва промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення; сальдо ввезення і вивезення споживчих товарів; середня місячна заробітна плата робітників і службовців; кількість промислових підприємств.
2. Економіко-географічний розвиток виробничої інфраструктури: географічне розміщення регіону; густота залізниць на 1000 квадратних кілометрів території; густота автомобільних доріг з твердим покриттям; обсяг виробництва електроенергії на душу населення; курортно-туристичне значення регіону.
3. Демографічне становище: питома вага населення регіону в загальній чисельності населення України; питома вага міських жителів у загальній чисельності населення України; кількість зареєстрованих безробітних; питома вага зайнятого населення в його загальній чисельності.
4. Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури: кількість банків, страхових компаній, бірж; питома вага промислових підприємств, викуплених колективами; кількість спільних підприємств.
5. Інвестиційний ринок: відношення середньої заробітної плати до максимальної; рівень економічної злочинності.
Для аналізу привабливості галузей використовують такі показники:
1. Макроекономічна характеристика галузей: роль галузі в забезпеченні розвитку економіки та життєзабезпеченні населення України; перспективи розвитку галузі згідно із завданнями структурної перебудови і стадіями життєвого циклу; частка галузі у ВНП; співвідношення динаміки розвитку розглядуваної галузі з динамікою ВНП загалом; рівень державного регулювання цін на продукцію; рівень оподаткування за окремими видами податків, пільги; рівень приватизації підприємств; чисельність діючих підприємств, у тому числі спільних; чисельність працівників, зайнятих у галузі; обсяг інвестицій.
2. Технологічна характеристика галузей: відповідність технологій певної галузі необхідним світовим стандартам; залежність діяльності галузі від енергоресурсів (за видами); залежність від імпортного устаткування і обладнання.
3. Характеристика продукції: рівень насиченості ринку продукцією (ступінь задоволення попиту на придбання); частка імпорту продукції в задоволенні сукупного попиту в Україні; можливості виходу продукції на зовнішні ринки (з урахуванням конкурентоспроможності на зовнішньому ринку); відповідність якості продукції діючим стандартам; співвідношення рівня цін на вітчизняну і аналогічну імпортну продукцію; співвідношення динаміки цін на продукцію і темпів інфляції.
4. Економічні результати діяльності підприємств окремих галузей за звітний період: рівень рентабельності всіх активів; рівень рентабельності власних коштів; рівень рентабельності виробництва продукції; рівень рентабельності інвестицій (або термін окупності); рівень собівартості продукції; рівень продуктивності праці.
5. Рівень галузевих інвестиційних ризиків: рівень конкуренції на внутрішньому ринку України; рівень імовірності виникнення форс-мажорних обставин (на рівні соціально-економічних заборон тощо); кількість і частка підприємств-банкрутів галузі; рівень надійності сировинного та паливно-енергетичного забезпечення випуску продукції; рівень надійності збуту продукції.
За допомогою наведених показників здійснюють інтегральну оцінку і визначають відповідний інвестиційний рейтинг регіонів методом багатовимірної середньої. Для цього відбирають сукупність об'єктів спостереження (підприємств, регіонів тощо) та формують відповідну систему показників, на основі яких здійснюють інтегральну оцінку (прибутковості, ліквідності тощо). Значення цих показників обчислюють за кожним об'єктом і в середньому за їх сукупністю:
,
де: 
– j-тий показник і-го регіону;
– середнє значення j-того показника;
n – кількість показників.
Щоб елімінувати масштаб цих показників, обчислюють узагальнюючі показники у вигляді відношення показників окремих об'єктів до середнього їх значення за сукупністю об'єктів:
,
Розраховують середнє значення:
,
Ранжований ряд Р є відповідним рейтингом об'єктів за інвестиційною привабливістю. Отримані результати оцінки інвестиційної привабливості регіонів дозволять визначити напрямки пріоритетного інвестування та економічного розвитку підприємств регіонів, що дасть можливість цілеспрямовано впливати на інвестиційну політику в Україні.