Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

12.3 Церква та релігійні організації в гуманітарному просторі регіону

Релігійний організації України є невід'ємною складовою суспільного життя країни, що супроводжується зростанням кількості та активності віруючих, посиленням впливу релігійного фактору на внутрішню і зовнішню політику.

Законодавство України гарантує громадянам право на свободу світогляду і віросповідання [1]. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання [6].

Громадяни України мають право об’єднуватись в релігійні організації та релігійні громади.

Релігійна організація – юридична особа, що створюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури. До релігійних організацій в Україні відносяться релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму або течії, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Україна є багатоконфесійною державою. За даними релігійно-інформаційної служби України [7], станом на 1 січня 2016 р. в Україні нараховується понад 55 віросповідних напрямків, в межах яких діє 34183 релігійних громади, 86 центрів та 292 управління, 526 монастирів, 359 місій, 75 братств, 198 духовних навчальних закладів, 12171 недільні школи. Справами Церкви в Україні опікується 31850 священнослужителів. Для богослужінь релігійні організації використовують понад 22 тис. культових споруд. Зростає видання церковних друкованих засобів масової інформації, нині їх кількість складає 484 одиниць.

Розподіл релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про домінування в Україні православ’я, до якого входить 18676 парафій, тобто більше половини від загальної кількості релігійних осередків віруючих країни.

Найчисельнішою є Українська Православна Церква (Московського Патріархату) – 12334 релігійні громади, 207 монастирів, 10169 священно-служителів. Українська Православна Церква Київського Патріархату за кількістю релігійних організацій, що становлять її мережу, посідає друге місце: в її структурі діють 4921 релігійна громада, 67 монастирів, 3332 священнослужителі.

Українська Автокефальна Православна Церква має 1188 релігійні громади, 13 монастирів та 723 священнослужителів. Інституційна мережа Української Греко-Католицької церкви нараховує 3366 громад, 102 монастирі, 2714 священнослужителів. Римо-Католицька церква в Україні нині має  933 громади, 106 монастирів, 580 священнослужителів.

Поширеним в Україні є протестантизм, який нараховує близько 10 тис. релігійних осередків, що складає майже 30 відсотків від усієї релігійної мережі. Найвпливовішими та найчисельнішими протестантськими спільнотами є Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів, Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської – п’ятидесятників, церкви адвентистів сьомого дня.

Понад 1,5 тисячі релігійних організацій в Україні створено національними меншинами. Найбільша частина з них – мусульмани – 557 організацій. Юдейські релігійні організації нараховують 270 громад, Закарпатська (угорська) реформаторська церква – 114, Лютеранські церкви – 96, Вірменська апостольська церква – 27, буддисти – 52. Функціонують також етноконфесійні громади чехів, готів, корейців, шведів, караїмів та кримчаків.

Аналіз поширення релігійних конфесій, течій і напрямів, кількісних показників релігійних громад свідчить про зменшення диспропорцій в їх чисельності по регіонам країни. Найбільша інституційна мережа конфесійно-церковних організацій створена в Західному регіоні України – 11541 громада (34,9%). Найпоширенішими релігійними конфесіями тут є Українська Православна Церква Київського Патріархату 1773 парафії (42% від загальної чисельності парафій церкви), Українська Автокефальна Православна Церква – 838 парафій (понад 70%), Українська Греко-Католицька Церква – 132 (93,5%), Римо-Католицька Церква – 578 (понад 60%).

Другим за чисельністю релігійних організацій є центральний регіон, де діє 7549 парафій, що в процентному відношенні дорівнює 22,8 % від загальної кількості релігійних громад. Найчисельнішою в центральному регіоні є Українська Православна Церква (Московського Патріархату) з 3507 громад (30,4 %). Найбільша їх кількість у Вінницькій (922) та Хмельницькій (893) областях. Значного поширення набула також Українська Православна Церква Київського Патріархату. Так, 22,4 % парафій УПЦ КП має в центральному регіоні та 20,9 % в північному. В східному та південному регіонах діють лише 13,7 % від загальної кількості громад.

Південний регіон характеризується найбільшим приростом релігійних громад, зокрема релігійних спільнот національних меншин. Якщо у 1991 р. загальна кількість осередків складала 956 одиниць, то сьогодні 5730, тобто збільшення відбулося на 83,3 % (4774 одиниці).

Східний регіон відрізняється найменшими показниками кількісного приросту громад та їхньою чисельністю. Тут діє 3042 громади, що складає лише 9,2 % від їхньої загальної кількості в країні. Домінуюче положення в регіоні займає Українська Православна Церква (Московського Патріархату).

Релігійні організації харизматичних церков функціонують в усіх областях країни. Найбільше їх діє в Донецькій області (понад 10 відсотків від загальної кількості). Буддистські релігійні організації діють у 15 областях України та в містах Києві і Севастополі [8]. Крім того, щороку з’являються нові релігійні рухи та нетрадиційні для України течії.

Суттєве зростання чисельності релігійних організацій за часи незалежності України свідчить про високу довіру та значний авторитет в українському суспільстві. Протягом останніх років рейтинг довіри до віросповідних об’єднань з боку населення не опускається нижче 50 %. Проте значні відмінності в релігійній приналежності населення України в залежності від регіону та напрямку віросповідання породжують конфліктність міжконфесійних та міжцерковних взаємин. Протистояння спостерігаються як між віруючими одного віросповідання, так і між віруючими різних віросповідань. Найчастіше непорозуміння обумовлені майновими і територіальними претензіями, атмосферою конкуренції, полярними політичними симпатіями суб’єктів конфлікту. Так, почастішали сутички між релігійними громадами Української Православної Церкви (Московського Патріархату) та Української Православної Церкви Київського Патріархату за домінуюче положення в регіонах. Крім того, кожна релігійна конфесія, здобувши прихильність віруючих в одному регіоні, прагне розширити свою географію по всій території країни.

Таке напруження у міжконфесійних відносинах призводить до розколу суспільства за національною, релігійною та регіональною ознакою, що негативно впливає на стабілізацію суспільно-політичної ситуації в країні та заважає релігійним організаціям виконувати свої безпосередні функції.