Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

 

Тести до розділу 2

 

2.1. Регіон визначається як:

1. Територія, яка є однорідною за економічними, історичними, демографічними, екологічними, соціально-культурними критеріями і за ними відрізняється від інших територій.

2. Територія, яка є однорідною за політичними, історичними та культурними критеріями і характеризується наявністю національних меншин.

3. Територія, яка не має чітко визначених кордонів, знаходиться в ієрархічній системі державного управління і на неї поширюється дія нормативно-правових актів.

4. Адміністративно-територіальна одиниця.

 

2.2. Необхідність поділу території України на регіони зумовлена:

1. Вигідним географічним розташуванням країни.

2. Однорідністю території та багатими природними ресурсами.

3. Адміністративно-територіальним устроєм країни.

4. Значною площею країни та неоднорідністю території.

 

2.3. Відсутність у минулому власної регіональної політики в Україні призвела до:

1. Централізації регіонального управління.

2. Децентралізації регіонального управління.

3. Виникнення значних диспропорцій у територіальній структурі націо­наль­ної економіки.

4. Ефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів.

 

2.4. Нерегульований розвиток утворюючих галузей господарства регіону призводить до:

1. Розвитку конкуренції, створення сприятливих умов для малого бізнесу.

2. Зменшення техногенного навантаження.

3. Підвищення рівня концентрації населення та погіршення умов його проживання.

4. Покращення умов проживання населення внаслідок ефективного використання природного потенціалу.

 

2.5. Система адміністративно-територіального устрою України склада­ється з:

1. Автономної Республіки Крим та 24 областей України.

2. Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів в містах, селищ і сіл.

4. Регіонів України.

 

2.6. Депресивним визнається регіон: 

1. В якому протягом останніх п’яти років рівень зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізо­ваної промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи.

2. В якому протягом останніх п’яти років рівень зареєстрованого безробіт-тя та частка зайнятих у промисловості є значно нижчими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно вищим за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи.

3. В якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіт-тя та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи.

4. В якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіт-тя та частка зайнятих у промисловості є значно нижчими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно вищими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи.

 

2.7. Які ключові питання управління регіональним розвитком не врегульо-вані законодавчо?

1. Міжбюджетні відносини у напрямі законодавчого забезпечення та сприяння розвитку місцевого самоврядування шляхом регулювання надходжень та видатків місцевих бюджетів.

2. Відносини центру з регіонам, статус регіонів, співвідношення понять «регіон», «область», «адміністративно-територіальна одиниця».

3. Планування і використання території країни, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструк­тури, формування національної екологічної мережі.

4. Поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуван­ням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демогра­фіч­них особливостей, етнічних і культурних традицій.

 

2.8. Організаційно-правове забезпечення регіонального розвитку базується на таких принципах:

1. Субсидіарності, концентрації та партнерства.

2. Змістовності, взаємопов’язаності та перспективності районування.

3. Відповідності соціально-економічного районування адміністративно-територіальному устрою та диференціації соціально-економічних умов.

4. Цілеспрямованості, комплексності та поетапності.

 

2.9. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» визначає комп­лекс заходів, спрямованих на:

1. Досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях.

2. Створення депресивних територій шляхом цільового спрямування держав­них капітальних вкладень на розвиток виробничої, комуніка­ційної й соціальної інфраструктури депресивних регіонів.

3. Розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою уникнення дублювання повно­важень.

4. Обгрунтоване розташування на території регіону міст, сіл, селищ, які мають статус окремих адміністративно-територіальних одиниць, з метою захисту інтересів громадян, законності у діяльності органів місце­вого самоврядування.

 

2.10. Які основні критерії враховуються при економічному районуванні?

1. Географічне розташування, наявність капітальних, матеріальних та трудових ресурсів.

2. Наявність природних ресурсів, сприятливі кліматичні умови та спеціалізація виробництва.

3. Адміністративна та економічна цілісність, географічне розташування, наявність потужного народногосподарського комплексу.

4. Виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території та відповідність адміністративно-територіальному устрою країни.

 

2.11. Сучасне економічне районування території України здійснюється на основі:

1. Мікрорайонування.

2. Мезорайонування.

3. Макрорайонування.

 

2.12. Процес передачі частини повноважень в регіони при збереженні значного впливу вищих органів управління – це:

1. Централізація.

2. Децентралізація.

3. Деконцентрація.

4. Деволюція.

 

2.13. Перевагами децентралізації в управлінні регіонами є:

1. Зосередження владних повноважень в єдиному центрі.

2. Створення вертикальної ієрархічної структури управління.

3. Залучення до регіонів інвестицій.

4. Дотримання принципу відповідності повноважень і відповідальності на місцевому рівні.

 

2.14. Основними принципами раціонального співвідношення централізації та децентралізації управління є:

1. Компліментарності, департаменталізації, субсидіарності, демократизму. 2. Субсидіарності, концентрації, єдності та партнерства.

3. Цілеспрямованості, комплексності та поетапності.

4. Компліментарності, неперервності, комплексності та партнерства.

 

2.15. Який з принципів передбачає неперервність у структурі влади?

1. Неперервності.

2. Субсидіарності.

3. Компліментарності.

4. Єдності.

 

Використана література

 

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141–152.

2. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – С. 548–560.

3. Романюк С. А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості: регіональні дослідження: Монографія. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 186 с.

4. Регіональний менеджмент : Навч. Посібник / Коваленко М. А., Кругла Н. А., Радванська Л. М., Швороб Г. М. – Херсон : Олді-плюс, 2004. – 304 с.

5. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці: Монографія. – К. : Наукова думка, 1993. – 254 с.

6. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З. С. Варналія. К. : Знання України, 2005. – 498 с.

7. Керецман В. Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 188 с.

8. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/ 333-2014-%D1%80 – Назва з екрану.

9. Закон України Про засади державної регіональної політики [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/156-19 – Назва з екрану.

10. Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020». Затверджена Указом Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 р. [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#n10– Назва з екрану.

11. Розміщення продуктивних сил : Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення  дисципліни / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К. : КНЕУ, 2000. – 364 с.

12. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року. Затверджена постановою Кабінету міністрів України № 385 від 6.08.2014 р.) [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/385-2014-%D0%BF – Назва з екрану.

13. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. – Вид. 2–ге, доп. і виправл. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.

14. Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні прі­­­оритети : Монографія / за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820с.