Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

9.2 Місцевий бюджет у бюджетній системі

Основою функціонування фінансових відносин в державі є наявність бюджетної системи. Кожна держава будує свою унікальну бюджетну систему, яка є комбінацією таких основних принципів взаємодії бю­джетів різних рівнів:

1. Формування бюджетної системи «згори-донизу». Від­повідно до цього принципу доходи акумулюються в держав­ному бюджеті, а потім розподіляються в бюджети нижчого те­риторіального рівня відповідно до розподілу повноважень з надання соціальних послуг.

2. Формування бюджетної системи «знизу-догори». Дохо­ди збираються на рівні базових територій, а потім передаються до бюджетів вищих територіальних рівнів у разі неспромож­ності базової території надати певну соціальну послугу.

3. Паралельне формування бюджетної системи. Доходи надходять відразу до бюджетів різних рівнів у від­повідності до розподілу повноважень у сфері надання соціаль­них послуг.

Чільне місце в системі місцевих фінансів посідає місцевий бюджет.

Світовий досвід свідчить про те, що в унітарних країнах по­няття місцевий бюджет збігається з поняттям бюджет місце­вого самоврядування. У федеративних країнах використову­ється два види місцевих бюджетів: бюджети суб'єктів федера­цій і бюджети місцевого самоврядування.

Незважаючи на те, що Україна є унітарною державою, Бю­джетний кодекс України відносить до місцевих бюджетів як бюджети місцевого самоврядування, так і бюджети адміністра­тивно-територіальних одиниць.

Місцевий бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами влади Автономної Республіки Крим, областей, районів, районів у містах, а також органами місцево­го самоврядування.

Місцеві бюджети є фондами, в яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення со­ціальних послуг.

Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:

➢ це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право розпоряджатися певними фонда­ми грошових ресурсів;

➢ це план доходів і видатків відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;

➢ це економічна категорія, оскільки бюджет є закономір­ним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіа­льної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

Місцевий бюджет є складовою частиною бюджетної сис­теми України, яка включає в себе Державний бюджет України та місцеві бюджети.

Бюджетним Кодексом України закріплені такі основні принципи, на яких базується бюджетна система України [3]:

1. Принцип єдності бюджетної системи України – забезпе­чується єдиною правовою системою, єди­ним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ве­дення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

3. Принцип самостійності бюджетів, яка забезпечується:

➢ закріпленням за ними конкретно визначених джерел дохо­дів;

➢ правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого само­врядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України;

➢ правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад самостійно і незалежно одна від одної розгля­дати та затверджувати відповідні бюджети.

4. Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республі­ки Крим, органів місцевого самоврядування.

5. Принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання соціальних послуг до місця їх безпосере­днього споживання.

6. Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків; бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, що утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази [4].

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та видатки, способи, на основі котрих формуються доходи та здійснюються видатки.

Основу самостійності місцевого бюджету становлять власні та закріплені доходи. Власні доходи – формуються на території, підвідомчій від­повідному місцевому органу влади і згідно з його рішенням.

До власних доходів належать:

➢ місцеві податки і збори;

➢ платежі, що встановлюються місцевими органами влади;

➢ доходи комунальних підприємств;

➢ доходи від майна, що належить місцевій владі та ін.

Закріплені доходи – це доходи, які закріплюються за пев­ним бюджетом. Закріплені і власні доходи є основою самостійності місце­вих бюджетів.

Склад доходів і видатків районів у містах встановлює місь­ка рада відповідно до повноважень, переданих районним орга­нам влади.

Внутрішні позики можуть здійснювати виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради. Винятком може бути отримання короткотермінових позик для покриття тимчасових касових розривів. Їх отримують місцеві органи влади у фінансово-кредитних установах на термін до трьох мі­сяців, але в межах поточного бюджетного періоду.

Зовнішні позики можуть здійснювати лише ради міст, у яких мешкає більше ніж 800 тис. осіб за офіційними даними статистики на час затвердження рішення про здійснення запо­зичення.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що стано­влять регульовані доходи, частка яких сягає 75-85%.

Регульовані доходи – це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

Бюджетний кодекс України для регулювання доходів бю­джетів використовує інструмент дотації вирівнювання – міжбюджетного трансферту для використання на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Міжбюджетні відносини в Україні характеризуються вкрай низькою якістю, що зумовлено:

➢ низькою фінансовою незалежність органів місцевого самоврядування;

➢ недостатньо прозорим розподілом міжбюджетних трансфертів;

➢ обмеженістю у доступі до запозичень;

➢ нечітким розподілом повноважень та обмеженістю контролю за витратою коштів на місцях.

 З метою підвищення якості послуг, що надаються за рахунок місцевих бюджетів, та підвищення частки інвестиційних видатків на місцях в Україні передбачено реформування міжбюжетних відносин, що дасть можливість підвищити фінансову незалежність місцевих бюджетів і рівень фінан­сової забезпеченості делегованих повноважень; підвищити видаткову авто­номність місцевих бюджетів та ефективність використання бюджетних коштів; упорядкувати відносини місцевих бюджетів з центром [5].