Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

Тести до розділу 9

9.1. Місцеві фінанси – це:

1. Система формування, розподілу і використання місцевою владою  фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади  покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

2. Сукупність грошових коштів, що спрямовуються на економічний і соціальний розвиток територій.

3. Важлива системоутворююча складова фінансової системи будь–якої держави, складовими якої є місцеві бюджети, фінанси суб’єктів господарювання, місцеві фонди фінансових ресурсів та місцеві запозичення, що використовуються для задоволення потреб жителів регіонів та територій.

4. Кошти, які забезпечують фінансування заходів, пов’язаних із соціально-культурним та комунально-побутовим обслуговуванням населення певної адміністративно-територіальної одиниці.

9.2. В структурі місцевих фінансів виділяють:

1. Місцеві бюджети, фінанси суб’єктів господарювання, місцеві фонди фінансових ресурсів, місцеві запозичення.

2. Місцеві фонди фінансових ресурсів, місцеві бюджети, фінанси суб’єктів господарювання.

3. Фінанси комунальних підприємств, місцеві позабюджетні фонди, місцеві бюджети, місцеві запозичення.

4. Позичкові ресурси, доброчинні внески підприємств і населення, спеціальні (страхові) збори, надходження із централізованих позабюджетних фондів.

9.3. Місцеві бюджети – це:

1. Кошти органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення комплексного розвитку територій, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфер на певних територіях.

2. Сукупність грошових коштів, що спрямовуються на економічний і соціальний розвиток територій.

3. Надходження коштів у вигляді дотацій, субвенцій з державного бюджету.

4. План формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами влади Автономної Республіки Крим, областей, районів, районів у містах, а також органами місцево­го самоврядування.

9.4. Субвенції місцевим бюджетам – це:

1. Фінансові ресурси, що надаються із вищих бюджетів на певні цілі (охорона здоров’я, будівництво доріг тощо).

2. Кошти державного бюджету, спрямовані на виконання статей бюджету в регіонах.

3. Фінансові ресурси фізичних і юридичних осіб, що спрямовуються на досягнення певних цілей в регіонах.

4. Позичкові ресурси, доброчинні внески підприємств і населення.

9.5. На основі яких принципів здійснюється взаємодія бюджетів різних рівнів?

1. Субсидіарності, концентрації, єдності та партнерства.

2. Формування бюджетної системи «згори-донизу», «знизу-догори» та паралельне формування бюджетної системи.

3. Вертикальне, горизонтальне та паралельне формування бюджетної системи.

4. Комплексності, регіональної збалансованості та самостійності місцевих бюджетів.

9.6. Формами здійснення запозичень до місцевих бюджетів є:

1. Випуск акцій, облігацій та позикових зобов’язань.

2. Здійснення міжбюджетних трансфертів та надання субвенцій.

3. Здійснення дотацій вирівнювання та місцевих запозичень.

4. Випуск облігацій місцевих позик і укладання угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах.

9.7. Місцевий бюджет поділяється на:

1. Обласний, міський, районний, сільський і селищний бюджети.

2. Державний, регіональний і міський бюджети.

3. Поточний бюджет і бюджет розвитку.

4. Фінансовий, економічний і соціальний бюджети.

9.8. До власних доходів місцевих бюджетів не відносяться:

1. Місцеві податки і збори.

2. Доходи комунальних підприємств.

3. Субвенції.

4. Доходи від майна, що належить місцевій владі.

9.9. Перешкодою для залучення місцевих запозичень в Україні є:

1. Відсутність належних гарантій для кредиторів з боку органів влади щодо поверенення вкладених коштів.

2. Відсутність механізму спрямування запозичених коштів на конкретні програми розвитку регіону.

3. Негативний досвід залучення місцевих запозичень в розвинутих країнах.

4. Відсутність нормативно-правового регулювання.

9.10. Державна регіональна фінансова політика – це:

1. Стрижень усієї регіональної політики, само­стійний інструмент впливу держави на процеси розвитку її окремих складових частин.

2. Система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управ­ління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та вико­ристання фінансових ресурсів в адміністративно-територіальних одиницях.

3. Політика, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багат­ства між громадянами й територіальними громадами.

9.11. Вертикальні фіскальні дисбаланси усуваються:

1. Шляхом зняття невідповідності між обсягами фінансових ресурсів ре­гіонального або місцевого рівнів влади, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною та місцевою владою.

2. Шляхом перерозподілу навантаження щодо надання соціальних послуг між різними територіальними рівнями вла­ди. Тим самим обсяг послуг приводиться у відповідність до фінансових надходжень певного територіального рівня.

3. Шляхом запровадження тим рівнем влади, який має фіскальний дисбаланс додаткових податків.

4. Шляхом передачі центральною владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс.

9.12. Основними причинами виникнення горизонталь­них дисбалансів є:

1. Різні можливості територій у формуванні дохідної частини бюджетів; території одного адміністративного рівня мають різні рівні економічного розвитку, і, відповідно різну подат­кову базу.

2. Різні обсяги соціальних послуг; оскільки обсяг послуг є фун­кцією від таких показників як чисельність населення, чисе­льність груп соціально незахищеного населення, кількість школярів тощо.

3. Однакові соціальні послуги на різних територіях можуть мати різну собівартість; наприклад собівартість навчання дітей у малокомплектних школах у розрахунку на одну ди­тину більша, ніж у повністю укомплектованих школах.

9.13. До цілей державної регіональної фінансової політики відносяться:

1. Зближення рівнів та забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку окре­мих регіонів.

2. Зменшення і подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно- та екологічно небезпечних виро­бництв в окремих регіонах.

3. Створення умов для ефективного й раціонального викорис­тання природних і ресурсних можливостей територій.

4. Розширення можливостей використання територіальних факторів економічного зростання на основі фінансової ав­тономії місцевої влади.

9.14. Фінансове вирівнювання – це:

1. Процес усунення вертикаль­них і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

2. Процес здійснення заходів з перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками бюджет­ної системи по вертикалі.

3. Перерозподіл фінансових ресурсів між багатими й бідними тери­торіями по горизонталі.

9.15. Міжбюджетні трансферти – це:

1. Дотація вирівнювання.

2. Субвенції.

3. Кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

9.16. Індекс відносної податкоспроможності – це:

1. Дотація вирівнювання бюджетам різних рівнів, яка розраховується як різниця між видатками та кошиком доходів, визначених бюджетним кодексом.

2. Коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці співставно з аналогічним середнім по­казником по Україні в розрахунку на одного мешканця.

3. При визначенні цього індексу кошик доходів збільшується на суму втрат у доходах, зумовлених наданням пільг платникам подат­ків відповідними місцевими радами. Індекси відносної податкоспромож-ності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки.

Використана література

1. Єпіфанов А. О., Сало І. В. Регіональна економіка / А. О. Єпіфанов, І. В. Сало. – К. : Наукова думка, 2010. – 340 с.

2. Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні прі­оритети : Монографія / за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820 с.

3. Бюджетний кодекс України //  Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – С. 189–228.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С.170–185 .

5. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року. затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385.[Електронний ресурс] –Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/385-2014-%D0%BF– Назва з екрану.

6. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 20–21. – С. 190–205.

7. Закон України «Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань» //  Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 52. – С. 561–580.

8. Демків О. Новий методичний підхід до розподілу міжбюджетних трансфертів на основі формульного підходу / О. Демків // Регіональна економіка. – 2006. – № 1. – С. 148–154.

9. Луніна І., Вахненко Т. Підвищення ефективності місцевих запозичень в Україні / І. Луніна, Т. Вахненко // Економіст. – 2005. – № 10. – С. 38–41.

10. Особливості та пріоритети боргової політики України: Аналіт. доп. / А. С. Гальчинський, З. С. Варналій, В. Я. Майстришин та ін. – К. : НІСД, 2004. – С.93–94.

11. Хелемський В. Ю. Запозичення місцевих органів влади / В. Ю. Хелемський // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 7. – С. 65–72.

12. Регіональне управління : підручник / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. –  К. : НАДУ, 2014. – 512 с.

13. Основи регіонального управління в Україні : підручник // авт.-упоряд. :    В. М. Вакуленко, М. К. Орлатий, В. С. Куйбіда та ін.; за заг. ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2012. – 576 с.