Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

9.5 Державна політика фінансового регіонального вирівнювання

Державна регіональна фінансова політика є стрижнем усієї регіональної політики і потребує розробки й реалізації як само­стійний інструмент впливу держави на процеси розвитку її окремих складових частин.

Державна регіональна фінансова політика – це система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управ­ління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та вико­ристання фінансових ресурсів в адміністративно-територіальних одиницях.

Основні цілі державної регіональної фі­нансової політики України певною мірою визначають­ся Конституцією України, в якій задекларовано, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багат­ства між громадянами й територіальними громадами.

Цілі державної регіональної фінансової політики:

➢ зближення рівнів соціально-економічного розвитку окре­мих регіонів;

➢ забезпечення комплексного економічного і соціального розвитку територіальних одиниць;

➢ зменшення і подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно- та екологічно небезпечних виро­бництв в окремих регіонах;

➢ створення умов для ефективного й раціонального викорис­тання природних і ресурсних можливостей територій;

➢ розширення можливостей використання територіальних факторів економічного зростання на основі фінансової ав­тономії місцевої влади;

➢ створення умов для розвитку міжрегіонального співробіт­ництва як фактора підвищення ділової активності в країні.

Реалізація цих цілей стане можливою лише за умови, коли на рівні центральної влади буде створено спеціальні цільові фонди фінансових ресурсів. У щорічних законах «Про державний бюджет України» має бути передбачено спеціальні видат­ки в рамках реалізації цілей державної регіональної фінансової політики. Такі видатки доцільно здійснювати на основі про­грамно-цільового методу.

До завдань державної регіональної фінансової політики необхідно віднести:

➢ створення правової бази для реалізації цілей державної регіо­нальної фінансової політики, що передбачає законодавче забезпечення єдиних стандартів якос­ті життя;

➢ визначення принципів класифікації територій України на ос­нові об'єктивних критеріїв. З урахуванням зарубіжного досві­ду слід запровадити синтетичний індекс розвитку регіонів, що має враховувати такі фактори, як обсяг виробництва ВВП на душу населення, ВВП у розрахунку на одного зайнятого, рівень безробіття, перспективи зростання зайнятості;

➢ використання нагромадженого в багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей державної регіо­нальної фінансової політики. Серед них: територіальне пла­нування, програми соціально-еконо­міч­ного розвитку регіо­нів, створення міжнародних регіонів економічного співробі­тництва, надання територіям спеціального економічного статусу, підготовка кадрів для місцевої влади;

➢ запровадження і використання фінансових інструментів до­сягнення її цілей: преференцій, кредитів, податкових пільг, відсоткових ставок, позик тощо. Важлива роль належить та­ким інструментам, як державні, регіональні й місцеві фінан­сові фонди розвитку та інвестицій.

Однією з головних цілей державної регіональної фінансової політики щодо зближення рівнів соціально-економічного роз­витку територій є подолання вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів та фінансове вирівнювання.

Вертикальні фіскальні дисбаланси – невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, ре­гіонального або місцевого, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною та місцевою владою.

Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами:

1)  можливий перерозподіл навантаження щодо надання соціальних послуг між різними територіальними рівнями вла­ди. Тим самим обсяг послуг приводиться у відповідність до фінансових надходжень певного територіального рівня;

2)  запровадження тим рівнем влади, який має фіскальний дисбаланс додаткових податків;

3)  передача центральною владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс.

Вертикальні фіскальні дисбаланси в Україні важко відстежити, оскільки в державі немає чіткого розмежування функцій та обов'язків різних рівнів влади в сфері надання соціальних послуг. Управління фінансами по вертикалі здійснюються в так званому ручному режимі.

На відміну від вертикальних фіскальних дисбалансів, гори­зонтальні фіскальні дисбаланси пов'язані з різними фінансови­ми можливостями органів влади одного територіального рівня.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс – це різні фінансо­ві можливості надання соціальних послуг територіальних утворень одного рівня. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що є бідні і багаті території.

Виділяють такі основні причини виникнення горизонталь­них дисбалансів:

➢ різні можливості територій у формуванні дохідної частини бюджетів, так як території одного адміністративного рівня мають різні рівні економічного розвитку, і, відповідно, різну подат­кову базу;

➢ різні обсяги соціальних послуг, оскільки обсяг послуг є фун­кцією від таких показників, як чисельність населення, чисе­льність груп соціально незахищеного населення, кількість школярів тощо;

➢ однакові соціальні послуги на різних територіях можуть мати різну собівартість, наприклад собівартість навчання дітей у малокомплектних школах у розрахунку на одну ди­тину більша, ніж у повністю укомплектованих школах.

Горизонтальні і вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій. Але це буде несправедливо щодо населення цих те­риторій. Тому держава повинна долати такі дисбаланси в рам­ках політики фінансового вирівнювання.

Фінансове вирівнювання – це процес усунення вертикаль­них і горизонтальних фіскальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками бюджет­ної системи по вертикалі, так і між багатими й бідними тери­торіями по горизонталі.

Об'єктивними причинами необхідності фінансового вирівнювання є:

1. Нерівномірність територіального розміщення продукти­вних сил зумовлює диференціювання податкової бази регіонів на території України.

2. Значна диференціація обсягів витрат у сфері надання дер­жавних і громадських послуг та цін на ці послуги. Так, у шах­тарських регіонах додаткове фінансове навантаження несуть такі фактори, як високе екологічне забруднення територій, ви­сокий ступінь професійних захворювань та інвалідності порів­няно з іншими територіями, ранній пенсійний вік для багатьох гірничих професій тощо.

3. Поглиблення розриву у рівнях життя в окремих регіонах України, в міській і сільській місцевості.

4. Потреба передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частки видатків, невластивих для її конституційних функцій відповідно до принципу субсидіарності.

5. Наявність зов­нішніх ефектів соціальних витрат. Це означає, що послу-гами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються жителі інших територі­альних одиниць, але їхні владні органи не несуть ніяких ви­трат.

Метою регулю­вання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурса­ми, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень [3].

Основним інструментом міжбюджетного вирівнювання є міжбюджетні трансферти. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на :

➢ дотацію вирівнювання;

➢ субвенцію;

➢ кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

➢ інші дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися та­кі міжбюд-жетні трансферти місцевим бюджетам:

➢ дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Київ, Севасто­поль, районним бюджетам та бюджетам міст республікан­ського (АР Крим) і обласного значення;

➢ субвенція на здійснення програм соціального захисту;

➢ субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцево­го самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою;

➢ субвенція на виконання інвестиційних проектів;

➢ інші субвенції.

Бюджетним Кодексом (ст. 98) передбачена така процедура розрахунку і призначення трансфертів вирівнювання [3].

1. У Державному бюджеті України затверджуються обсяги дотації вирівнювання та субвенції окремо для бюджетів різних рівнів.

2. Дотація вирівнювання бюджетам різних рівнів розраховується як різниця між видатками та кошиком доходів, визначених бюджетним кодексом.

3. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначаєть­ся із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне вико­нання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

4. Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці співставно з аналогічним середнім по­казником по Україні в розрахунку на одного мешканця; при визначенні цього індексу кошик доходів збільшується на суму втрат у доходах, зумовлених наданням пільг платникам подат­ків відповідними місцевими радами. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки.

5. Якщо прогнозні показники доходів бюджетів різних рівнів перевищують розрахунковий об­сяг видатків відповідного бюджету, то встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету Укра­їни.

Основні поняття і терміни

Місцеві фінанси, функції місцевих фінансів, складові місцевих фінансів, субвенції, кошти суб’єктів господарювання, місцеві (територіальні) позабюджетні фонди, місцеві запозичення, місцеві бюджети, принципи взаємодії бюджетів різних рівнів, бюджетна система України, принципи функціонування бюджетної системи України, поточний бюджет, бюджет розвитку, власні доходи, закріплені доходи, регульовані доходи, дотації вирівнювання, видатки місцевих бюджетів, функції місцевих бюджетів, фіскальна децентралізація, цілі державної політики в бюджетній сфері, трансфертна політика, політика державного фінансового вирівнювання, цілі і завдання державної регіональної фінансової політики, вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси, механізм фінансового вирівнювання, міжбюджетні трансферти, індекс відносної податкоспроможності.

Запитання для самостійного контролю

1. Поясніть сутність місцевих фінансів.

2. У чому полягає системоутворююча роль місцевих фінансів?

3. Назвіть функції місцевих фінансів.

4. У чому полягає відмінність між місцевими бюджетами і місцевими фінансами?

5. Що є основними складовими місцевих фінансів?

6. Сформулюйте основні принципи взаємодії бюджетів різних рівнів.

7. Розкрийте сутність місцевого бюджету.

8. Наведіть складові частини бюджетної системи України.

9. Які основні принципи покладені в основу бюджетної системи України?

10. Назвіть джерела власних доходів місцевих бюджетів.

11. Які функції виконують місцеві бюджети?

12. Які основні форми місцевих запозичень?

13. Проаналізуйте перевани і недоліки застосування місцевих запозичень.

14. Розкрийте сутність фіскальної децентралізації.

15. Сформулюйте основні цілі, на досягнення яких спрямовується політика держави в бюджетній сфері.

16. Поясніть сутність державної політики фінансового вирівнювання.

17. Назвіть задачі державної регіональної фінансової політики.

18. В чому полягає сутність вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів?

19. Виділіть об’єктивні причини необхідності фінансового вирівнювання.

20. Сутність механізму фінансового вирівнювання.

21. Наведіть класифікацію міжбюджетних трансфертів.

22. Яка процедура розрахунку і призначення трансфертів вирівнювання передбачена Бюджетним кодексом України?