Термін “імідж” (англ. image – образ, престиж, репутація) –  візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших. Відомий соціолог Е. Гофман зазначив, що імідж – це “мистецтво керувати враженням” [9].

У психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Імідж відображає соціальні очікування певної групи. Формування іміджу відбувається стихійно, але частіше воно є результатом роботи фахівців.

Поняття “імідж” виникло на Заході в 50-х роках і спочатку використовувалося в рекламній практиці. Далі, в 60-х роках цей термін знов виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічної дії на споживача. Пізніше поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики паблік рілейшнз, міцно увійшло до політичного і суспільного життя.

Американський дослідник іміджу Ліліан Браун  вважає, що професійний навик сам по собі не забезпечить вам роботи або підвищення по службі. Для цього потрібно викликати прихильність до себе людей, з якими працюєш, тобто необхідно створити потрібний імідж. Вважається, що люди судять про нас за зовнішнім виглядом, враженням, яке ми створюємо протягом перших п’яти секунд розмови. Саме такі якості особи, як зовнішність, голос, уміння вести діалог можуть зіграти вирішальну роль у кар’єрі і у всьому житті [3].

Але робота над створенням іміджу ділової людини не зводиться лише до створення зовнішнього образу, який може маскувати реальну сутність людини. Зовнішній вигляд – це лише стиль, обумовлений внутрішнім складом особистості.

Під іміджем ділової людини звичайно розуміють образ, що сформувався, в якому виділяють ціннісні характеристики і риси, що створюють певне враження на оточуючих. Імідж складається при особистих контактах людини, на основі думок, що висловлюються про нього оточуючими. У зв’язку з цим можна сформулювати такі основні компоненти іміджу керівника [3]:

• зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода);
• тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічної дії і т. д.);
• діловий етикет і протокол;
• етика ділового спілкування.

Аналізуючи ці компоненти можемо зазначити, що імідж людини має свою зовнішню та внутрішню складові.

Зовнішні чинники іміджу:

• зовнішній вигляд: одяг, аксесуари одягу, зачіска, макіяж;
• гарні манери: належні жести, пози, постава, хода;
• виразність міміки та вміння нею керувати;
• вміння використовувати простір для спілкування тощо.

Внутрішні (психологічні) чинники іміджу:

• мистецтво подобатися людям;
• вміння правильно спілкуватися;
• наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;
• вміння розуміти людей та впливати на них тощо.

Внутрішні (етичні) чинники іміджу:

• чесність;
• порядність;
• повага до підлеглих, партнерів;
• вірність даному слову;
• здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями тощо.

Важливими якостями ділової людини, особливо бізнесмена, які впливають на формування іміджу, фахівці також вважають такі [9]:

• самостійність і нестандартність поведінки;
• наполегливість у досягненні мети, ініціативність;
• діловитість і практичність;
• сміливість та винахідливість;
• суперництво та готовність до ризику;
• орієнтація на досягнення вищих результатів;
• ефективне використання наявних факторів.

Фахівців, які займаються створенням образу, називають іміджмейкерами або консультантами з іміджу. На Заході, де іміджу приділяють велику увагу, існує широка мережа іміджмейкерів. У нашій країні ця діяльність ще не дуже поширена.

Основні поняття і ключові слова: імідж, компоненти (чинники) іміджу ділової людини.