СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

 

Абстракціонізм (abstract) (від лат. abstractus – відокремлений) – напрям у модерністському мистецтві XX ст., представники якого повністю відмовляються від реалістичного зображення предметів і явищ.

Авангард (advance-guard) (від франц. avante-garde – передовий загін) – поняття, що охоплює усі найновіші явища в мистецтві.

Антреприза (private company) (від франц. soumissionner – брати підряд) – приватний видовищний заклад (театр, цирк та ін.).

Апсида (apse) – півкруглий (іноді багатокутний) виступ в античних або церковних спорудах, перекритий куполом чи зімкнутим напівсклепінням.

Арка (arch) – криволінійне перекриття прорізів у стіні (вікон, дверей, воріт) або прольотів між опорами – стовпами, колонами, пілонами.

Аркада (arcade) – ряд однакових за формою і розмірами арок, що спираються на стовпи або колони. Застосовують переважно при спорудження відкритих галерей.

Архітектура (architecture) – 1) будівельне мистецтво, проектування й будівництво споруд; 2) мистецький характер споруди.

Асамбляж (assemblages) (від франц. assemblage – змішування) – художня комбінація предметів на площині або в просторі.

Балет (ballet) – вид сценічного мистецтва, зміст якого втілюється в музично-хореографічних образах.

Бандура (bandura) – український багатострунний щипковий інструмент.

Бароко (baroque) (від італ. barocco – вигадливий, химерний) – один із провідних художніх стилів кінця XVI – серединиXVIII ст. Мистецтву бароко притаманні грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Вертеп (den, nativity Scene) – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єси, пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом. (Вертеп з грец. печера, де народився Ісус).

Вівтар (altar) – 1) жертовник, місце для жертвоприношень; 2) головне місце в християнському храмі, розташоване в його східній частині й відокремлене вівтарною перегородкою.

Вітраж (stained-glass window) (франц. vitrage – віконне скло) – твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла, на яке наноситься малюнок спеціальними фарбами, гравіруванням або витравлюванням. Шматочки монтуються з допомогою двотаврових балок, що спаюються оловом в єдину сюжетну композицію.

Галерея (gallery) – 1) довге крите приміщення, одну з поздовжніх стін якого замінюють колони, стовпи або балюстрада; 2) видовжена зала з суцільним рядом великих вікон в одній із поздовжніх стін.

Гедонізм (hedonism) (від грец. насолода) – філософсько-естетичне вчення, згідно з яким найвищим благом, метою життя є насолода.

Графіка (graphic arts) – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Графіті (graffiti) – написи і малюнки, накреслені на речах, стінах будівель тощо.

Гуманізм (humanism) (від лат. humanus – людяний, людський) – ідейний напрям культури доби Відродження, представники якого утверджували право людини на земне щастя, боролися за визволення науки й людської особистості від обмежень схоластики.

Джаз (jazz) (англ. jazz) – вид професійного музичного мистецтва, який виник на півдні США в кінці XIX – на початку XX ст. у результаті взаємодії африканської і європейської музичної культур.

Еклектизм (eclecticism) (еклектика) – безпринципне, механічне поєднання різнорідних поглядів, теорій, напрямів, стилів.

Експресіонізм (expressionism) (від франц. expression – вираження, виразність) – напрям в мистецтві й літературі XX ст., для якого характерні яскравість, гротескність художніх образів.

Євангелія (Gospel) – частина Біблії, чотири пов’язані спільною темою релігійні твори, що становлять основну частину Нового Заповіту. У них вміщені життєпис Ісуса Христа та основні положення християнського віровчення.

Жанр (genre) (від франц. genre – рід, вид) – поділ творів на типи у всіх видах мистецтва. Як правило, поділ здійснюється за тематичним, функціональним або структурним (композиційним) принципом.

Живопис (painting) – вид образотворчого мистецтва, художнє зображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері тощо). Колір є найважливішим зображальним та емоційним засобом. Живопис поділяється на монументальний, станковий, театрально-декораційний та мініатюру. Живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, анімалістичний. Техніка живопису (накладання фарб, закріплення на поверхні) різноманітна. Найбільш поширені фарби: олійні, клейові, темпера. У монументальному живописі застосовують фреску, мозаїку, вітраж, у станковому поряд з олією – акварель, гуаш, пастель.

Замок (lock) – укріплене житло феодала, оборонний об’єкт.

Звичай (custom) – загальноприйнятий порядок, традиційний спосіб життя, правила поведінки, що зберігаються і постійно відтворюються в суспільстві. Звичай є формою регуляції людської діяльності, формою передачі культурного досвіду від покоління до покоління. Спільні звичаї є також фактором єднання, згуртування тієї чи іншої групи людей.

Іконостас (iconostasis) – особлива перегородка, що закриває вівтарну частину храму і складається з кількох рядів ікон.

Імпресіонізм (impressionism) (від франц. impression – враження) – мистецька течія в живопису, літературі та музиці, що виникла в 1860-х роках і остаточно сформувалася на початку XX ст. у Франції. Представники імпресіонізму діяли на противагу реалізму. Вони намагалися у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте імпресіоністи не зобов’язувалися об’єктивно відображати реальність, вони її змінювали, ідеалізували, романтизували.

Інсталяція (installation) (від англ. installation – установка) – просторова композиція, що складається з різноманітних елементів, серед яких можуть бути побутові предмети, природні об’єкти, текстова інформація та ін. Естетичний зміст інсталяції – у грі смислів, які передаються через комбінацію всіх цих речей.

Інструментальна музика (instrumental music) – музика, призначена для виконання на музичних інструментах.

Інтер’єр (interior) – внутрішній простір будівлі, приміщення.

Інтермедія (interlude) (від лат. intermedius – проміжний, середній) – невелика п’єса комедійного характеру, що виконується між актами вистави.

Камерна музика (chamber music) – це вид музики, призначений для виконання в невеликих приміщеннях.

Кант (cantus) (від лат. cantus – спів, наспів, пісня) – старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу.

Кантата (cantata) – циклічний вокальний твір святкового чи лірико-епічного характеру.

Капітель (cap) – верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав.

Карниз (cornice) – горизонтальний виступ на стіні, який підтримує дах (покриття) споруди й захищає стіну від води, що стікає; має також декоративне значення.

Кіномистецтво (cinematographic art) – мистецтво відтворення на екрані зображень, які викликають враження реальної дійсності.

Кітч (kitsch) (нім. kitsch – дешева продукція, несмак, verkitschen – дешево продавати) – напрям у сучасній культурі, розрахований на масового споживача, що характеризується примітивністю, безідейністю, розважальністю; масова продукція, позбавлена смаку і розрахована на зовнішній ефект.

Класицизм (classicism) – один із основних напрямів у європейській літературі і мистецтві XVII – XVIII ст., зразком для якого було класичне давньогрецьке й давньоримське мистецтво.

Кобзар (kobza-player) – український народний мандрівний співак-музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи у супроводі кобзи чи бандури.

Колона (colon) – вертикальна опора, як правило, кругла в поперечному перерізі, стрижневий елемент споруди, несучої конструкції тощо. Складається з бази, стовбура й капітелі.

Колорит (color) – 1) гармонійне поєднання кольорів та їхніх відтінків у творі живопису; 2) характерна особливість художнього твору, а також епохи, місцевості тощо.

Композиція (composition) – побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням.

Концептуалізм (conceptualism) (від англ. concept – поняття, ідея, загальне уявлення) – найінтелектуальніший напрям авангардного мистецтва, що набув поширення в Західній Європі, Японії, Латинській Америці у 1970-х рр. Представники концептуального мистецтва відмовлялися від створення традиційних художніх творів, а натомість зверталися до концептуальних об’єктів у формі ідей чи проектів, які супроводжувалися написами, текстами, іншими видами позаестетичної документації.

Конструктивізм (constructivism) (від лат. constructio – побудова) – авангардистський напрям в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, декоративно-прикладному мистецтві, що набув розвитку в 1920-х – на початку 1930-х рр. Йому притаманні суворість, геометризм, лаконічність форм і монолітність зовнішнього вигляду.

Кубізм (cubism) (від франц. cube – куб) – модерністська течія в західноєвропейському образотворчому мистецтві початку XX ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур.

Купол (dome) – просторове покриття будинків, споруд, що перекриває круглі, багатокутні, еліптичні в плані приміщення.

Література (literature) – твори писемності, що мають суспільне значення (художня література, наукова література, епістолярна література). В значенні «художня» література виступає як мистецьке явище, яке естетично виражає суспільну свідомість і своєї черги формує її.

Літургія (liturgy) – християнське богослужіння, в якому значне місце належить співу.

Масова культура (mass culture) – (від лат. massa – грудка, частка ) – являє собою сукупність явищ культури XX – XXI ст., характерних для економіки, управління, дозвілля, спілкування і особливо сфери художньої культури.

Меркантильний (mercantile) (від франц. commerçant – торговець) – комерційний. У переносному значенні – корисливий, пов'язаний з матеріальною вигодою.

Мистецтво (art) – це особливий вид духовно-практичного освоєння дійсності за законами краси. Особливість цього освоєння полягає у тому, що воно виступає у художньо-образній формі.

Мініатюра (miniature) – твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюри належать книжкові ілюстрації та невелике портретне зображення, виконане емаллю, гуашшю, аквареллю на папері, кістці, металі, фарфорі.

Модернізм (modernism) (франц. moderne – сучасний, новітній) – узагальнююча назва художніх напрямів XX ст. Модернізму притаманний розрив з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва, пошук нових художніх форм і виражальних засобів.

Мозаїка (mosaic) – це зображення, виконані зі смальти – кольорового непрозорого скла у вигляді кубиків або пластинок.

Музика (music) – це вид мистецтва, що втілює ідейно-емоційний зміст у звукових художніх образах.

Неокласицизм (neoclassicism) – течія в літературі та мистецтві XVIII – початку XX ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково класицизму.

Неф (nave) – витягнуте у довжину приміщення в храмі, відокремлене рядом колон.

Обряд (ceremony) – традиційні дії, що супроводжують важливі моменти життя людини та виробничої діяльності колективу.

Оп-арт (op-art) (англ. optical art – оптичне мистецтво) – течія абстрактного мистецтва, поширена на Заході у 1960-х рр. Представники оп-арту створюють естетичне середовище за допомогою світлових і кольорових оптичних ефектів, завдяки використанню лінз, дзеркал тощо. У творах живопису переважають геометричні комбінації ліній та плям.

Опера (opera) (італ. оpera, досл. – праця, справа, твір) – вид музично-театрального мистецтва; музично-драматичний твір, побудований на синтезі слова, сценічної дії та музики.

Ораторія (oratorio) – великий музичний твір для хору, солістів-співаків і оркестру, що має світський зміст і призначений для концертного виконання.

Оркестр (orchestra) – це великий колектив музикантів, які грають на різних інструментах і разом виконують музичний твір, написаний для даного інструментального складу. Оркестром також називають сукупність самих музичних інструментів, на яких грають учасники колективу.

Пейзаж (landscape) – жанр образотворчого мистецтва (або окремий твір цього жанру), в якому основним об’єктом зображення є природа. У пейзажі відтворюються реальні або уявлювані художником види місцевості, архітектурних споруд, міст, морські види та ін.

Перспектива (prospect) – система способів зображення предметного світу на площині відповідно до закономірностей зорового сприйняття людиною різних предметів.

Перформанс (performance) (від англ. performance – виконання, здійснення) – один із напрямів у модерністському мистецтві. Складається з виконання якихось спланованих дій перед публікою. Глядачі обмежуються пасивною роллю, участі у дійстві не беруть.

Пілон (pylon) – масивний стовп, підпора склепінь, арок, перекриття мостів.

Пілястра (wall pier) – прямокутний у плані плоский вертикальний виступ на площині стіни або потужного стовпа, що споруджується для підсилення несучих конструкцій та для композиційного розчленування стіни. Пілястра має базу, стовбур, капітель, тобто ті ж самі частини та пропорції, що й колона ордера.

Поетика (poetics) (грец. мистецтво творення) – галузь літературознавства, наука про основні закономірності розвитку художньої літератури як мистецтва слова.

Поп-арт (pop-art) (англ. popular art – популярне мистецтво) – популярний напрям в образотворчому мистецтві, що виник у 60-х рр. XX ст. у США та Великобританії. Митці цього напряму використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.

Портал (portal) (лат. porta – вхід, ворота) – архітектурно виділений на фасаді вхід у великий будинок, переважно громадського призначення.

Постмодерн (post-modern) (те, що йде після модерну) – напрям у сучасній культурі, що сформувався у 70-х рр. XX ст.

Псальма (psalm) – побутова духовна пісня моралізаторського змісту.

Реалізм (realism) – художній метод у літературі і мистецтві, що відображає реалістичну картину подій, явищ і т. ін.

Рельєф (relief) – скульптурне зображення на площині. Рельєф може бути самостійним твором скульптури або частиною архітектурної композиції.

Репертуар (repertoire) (від франц. repertoire – перелік, список) – 1. Сукупність творів, які виконують окремі виконавці або колективи. 2. Перелік музичних творів, які знає і може виконувати певний виконавець, ансамбль чи колектив (хор, оркестр тощо).

Реформація (reformation) (лат. reformatio – поліпшення, перетворення) – широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі XVI ст., що поєднував у собі суспільно-політичні і релігійні течії. Реформація розпочалася в Німеччині з виступу Мартіна Лютера. Реформація стала початком багатьох протестантських церков.

Риторика (rhetoric) – мистецтво красномовства. Виникла у Стародавній Греції, де було розроблено багато стилістичних прийомів ораторського мистецтва та художньо-літературної мови.

Рококо (rococo) (франц. rococo, від орнаментального мотиву рокайль) – стиль, що набув розвитку в європейських пластичних мистецтвах першої половини XVII ст.; виник у Франції. Для стилю характерна декоративність, химерність і фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм.

Романський стиль (romance style) – стиль, що набув поширення в країнах Західної, Центральної і частково Східної Європи у X – XII ст. (подекуди й у XIII ст.). Найбільш повно й широко виявився в архітектурі. Споруди романського стилю вирізнялися важкими формами й масивністю (замки, міські оборонні споруди, монастирські комплекси фортечного характеру). В образотворчому мистецтві романського стилю переважали фреска, мініатюра (оформлення рукописів).

Романтизм (romanticism) – художній метод у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку XIX ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини XIX ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставини, особливих героїв з сильним характером і пристрастями.

Романс (romance) – камерний вокальний твір для голосу з інструментом.

Ротонда (rotunda) (лат. rotundum – круглий) – кругла в плані споруда (храм, мавзолей, павільйон, зал), перекрита куполом.

Саркофаг (sarcophagus) – невелика гробниця з каменю, дерева, часто прикрашена декоративними рельєфними зображеннями, орнаментами.

Світлотінь (chiaroscuro) – контрастове виявлення освітлених тіньових місць на формі, яке сприяє зоровому сприйманню пластики та об’ємності предмета.

Симфонія (symphony) (від грец. symphonia – співзвучність, благозвучне поєднання тонів) – 1. Провідний жанр оркестрової музики, що сформувався у середині XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, тріо-сонати, увертюри та інших жанрів. 2. Великий твір для симфонічного оркестру в формі сонатного циклу.

Скульптура (sculpture) – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (камінь, глина, метал, гіпс тощо).

Скоморохи (skomorokhs, buffoons) – мандрівні народні музиканти, співаки, акробати часів Київської Русі, які виступали на базарах, площах.

Смальта (smelt) – кольорове непрозоре скло у вигляді кусочків, яке застосовують для виготовлення мозаїк.

Стиль (style) – у мистецтві – єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і притаманна різним історичним періодам та епохам у розвитку мистецтва. У вузькому значенні стиль – індивідуальна манера, своєрідні неповторні ідейно-художні особливості творчості митця; 2) спосіб, прийом, метод роботи.

Супрематизм (suprematism) (лат. supremus – найвищий) – різновид абстракціонізму; твори супрематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло).

Сюрреалізм (surrealism) (франц. surrealism, буквально – надреалізм) – модерністська течія в літературі та мистецтві XX ст., представники якої намагаються джерела творчості знайти в підсвідомості.

Театр (theatre) – вид мистецтва, специфічним засобом вираження якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.

Теологія (theology) (грец. бог і слово) – богослов’я, наукоподібний теоретичний виклад певних релігійних поглядів.

Тоталітаризм (totalitarianism) (франц. totalite – сукупність, повнота, від лат. totus – увесь, цілий) – форма державного правління, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства, ліквідацією демократичних свобод.

Традиція (tradition) (від лат. tradition – передача, розповідь) – історично сформовані звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки і т.д., які передаються від покоління до покоління і забезпечують зв'язок різних історичних часів.

Троїсті музики (troyisti muzyky) – традиційні інструментальні ансамблі танцювальної музики.

Фасад (fasade) (франц. fasade – обличчя) – зовнішній бік будинку або споруди.

Фреска (fresco) (італ. fresco – свіжий) – це композиція, виконана водяними фарбами на вогкій штукатурці.

Футуризм (futurism) (лат. futurum – майбутнє) – авангардистський напрям у літературі і мистецтві, представники якого намагалися створити мистецтво майбутнього, відкидали класичну художню спадщину, насаджували ідеї фантастики, урбанізму, крайнього формалізму.

Хепенінг (happening) (англ. happening – подія, випадок) – напрям у модерністському мистецтві, що виник у кінці 50-х рр. XX ст. у США. В основі хепенінгу – виконання художником якоїсь незапланованої дії перед публікою та за її участю.