Модуль 5

Тема 10. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 )

     Вивчення теми повинно привести до розуміння та знання: 

 

ІІ світова війна почалась нападом фашистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. Серед багатьох чинників, що призвели до війни, вирішальне значення мали дві дипломатичні угоди, які справили на українців безпосередній вплив.

1) Підписавши 30 вересня 1938 р. Мюнхенський пакт, західні держави на чолі з Англією вдалися до спроби умиротворення Гітлера, дозволивши йому розчленувати Чехословаччину (й Закарпаття). Але замість задоволення домагань Гітлера цей вияв безхребетності західних держав лише розпалив у нацистів апетит до дальших територіальних загарбань. Гітлер готувався до повного загарбання Чехословаччини. У таємному пакті з Угорщиною він погодився на окупацію нею всього Закарпаття. Тому, коли в березні 1939 р. німецькі війська вдерлися на територію Чехословаччини, Угорщина не забарилася. 14 березня 1939 р. в Закарпаття увійшли угорські війська. Безнадійно поступаючись за чисельністю та озброєнням, Карпатська Січ чинила відважний, проте марний опір. 15 березня уряд Волошина символічно проголосив незалежну Республіку Карпато-України. А вже через кілька годин по тому він був змушений виїхати за кордон.

2) Ще безпосередніший зв'язок з вибухом війни мав підписаний 23 серпня 1939 р. нацистсько-радянський пакт (пакт Риббентропа-Молотова) — одна з найдивовижніших в історії угод. Гітлер, що не приховував ненависті до радянської системи та своїх територіальних претензій на Сході, хотів, перш ніж напасти на своїх противників на Заході, нейтралізувати СРСР. Сталін зі свого боку прагнув підписати з Гітлером угоду про ненапад та нейтралітет, сподіваючись тим самим спрямувати агресивність нацистів проти Франції та Англії і в такий спосіб виграти час для накопичення власних сил. Офіційно укладений між Німеччиною та СРСР договір був пактом про ненапад на 10 років. який, зокрема, передбачав обмін сировиною та зброєю. Більше того — до нього входив таємний протокол, у якому Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. За ним до сфери впливу Радянського Союзу входили майже всі західноукраїнські землі, території Прибалтики та Фінляндії. Маючи гарантії нейтралітету Радянського Союзу, Гітлер напав на Польщу, поклавши початок другій світовій війні. Кваплячись оволодіти своєю частиною гинучої польської держави, 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили у Східну Польщу і зайняли майже всі землі, населені українцями та білорусами. За чотири тижні польська держава перестала існувати.

Українське питання напередодні та на початку ІІ світової війни

Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР їх спіткала доля Наддніпрянської України. «Соціалістичні перетворення», що так тяжко позначились на долі наддніпрянських українців, тепер почалися в західних областях.

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напала на СРСР. Із зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Уздовж фронту, що простягнувся більш як на 3 тис. км від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, тримільйонні війська Німеччини та її союзників атакували радянські сили, які налічували понад 2 млн. чоловік. Глибока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить нацистсько-радянського пакту, призвела до того, що радянський уряд, знехтувавши численними застерігаючими сигналами про напад, був захоплений ним цілком зненацька. До того ж радянські генерали припустилися стратегічної помилки, розташувавши завелику кількість військ надто близько від кордону. Це дало змогу швидкохідним танковим колонам німців великими обхідними маневрами оточити й знищити їх. Червона армія зазнавала однієї страхітливої поразки за іншою. Падіння Радянського Союзу здавалося неминучим. На самого Сталіна напад Німеччини створив глибоке враження. Він закрився у себе на дачі і кілька днів ні з ким не спілкувався. Перший публічний виступ керівника СРСР відбувся тільки 7 листопада 1941 р., коли німці вже стояли під Москвою. Cталін звернувся до бійців московського народного ополчення, що вирушали на захист столиці.

Карта. Найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Карла фон Рундштедта — мала захопити Україну. І саме на Україні німці здобули ряд вражаючих перших перемог, головна серед них — знищення у вересні 1941 р. величезних радянських сил у районі Києва й захоплення 650 тис. полонених. Унаслідок цього через чотири місяці від початку вторгнення німці окупували майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони контролювали близько 80 млн. чоловік, або 42 % населення Радянського Союзу, й велику частину його економічного потенціалу, а також захопили 3,8 млн. радянських військовополонених (із них 1,3 млн. становили українці).

Характерні риси окупаційного режиму в Україні

  • Ліквідовано цілісність держави. Україна була розділена на 4 окупаційні зони.

  • Створено адміністративно-каральний апарат влади, яка спиралась на: державну таємну поліцію (гестапо); озброєні охоронні загони (СС); службу безпеки (СД). Крім цього існували допоміжні органи влади: бургомістри і міські управи в містах, голови і управи в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

  • Організовано 180 концентраційних таборів для військовополонених, 50 гето для єврейського населення, яке підлягало знищенню.

  • Введена регламентація всіх сторін життя населення, аж до оголошення в газетах про дозвіл на шлюб.

  • Встановлено: жорсткий паспортний режим; 12 годинний робочий день; трудова повинність з 14 до 65 років; грошові і натуральні податки. Набори юнаків і дівчат для роботи в Німеччині.

  • Окупанти зберегли колгоспи як зручний засіб викачування хліба з країни. 

На боротьбу з окупаційним режимом, «новим порядком» піднялися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору було дві течії – прорадянська і націоналістична.

Рух антифашистського Опору в Україні (1941-1942 рр.)

Течія

Діяльність

 

Прорадянська

  • Створення підпільних організацій.

  • Створення партизанських загонів.

  • Нанесення шкоди окупантам шляхом саботажу.

  • Ведення бойових дій.

 

 

Націоналістична

  • Проголошення 30 червня 1941 р. у Львові незалежної Української держави. Формування уряду під проводом Я.Стецька – одного з провідних діячів ОУН.

  • Намагання співпрацювати з Німеччиною заради перемоги над більшовизмом (цю позицію займала частина ОУН на чолі з А.Мельником).

  • Організація підпілля і партизанських загонів, що боролися як з окупантами, так із Червоною Армією (в цій боротьбі бере участь частина ОУН на чолі з С.Бандерою).

  • Агітаційна робота серед населення.

  • Створення в жовтні 1942 р. Української повстанської армії (УПА) під проводом ОУН-Бандери.

Надавати Україні незалежність Німеччина не збиралась. Уряд Я.Стецька було розігнано окупантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 рр. проводять масові репресії: арешти та розстріли. У вересні 1941 р. було заарештовано С Бандеру, Я.Стецька. Потім було розгромлено значну частину оунівських організацій, тисячі членів ОУН загинули, серед них були не тільки прибічники С.Бандери, але й прибічники Мельника.

Саме в цей час  на Поліссі та Волині виникли  перші партизанські загони українських націоналістів, які, як не дивно, спочатку, не були пов'язані з ОУН. Місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою «Поліська Січ» (пізніше перейменовану на Українську повстанську армію) з метою очищення свого регіону від залишків Червоної армії. Коли наприкінці 1941 р. німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців «у ліси», щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени ОУН-Б та ОУН-М, що ховалися від переслідувань фашістів.Об'єднання всіх націоналістичних загонів почалось в 1942 р.  Головнокомандувачем армії, що дістала назву УПА (Українська Повстанська Армія),  було призначено члена проводу ОУН-Б, високопоставленого українського офіцера з щойно розформованого загону «Нахтігаль» Романа Шухевича. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН  УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини.

Радянський рух Опору до 1942 р. також зміцнився. В Україні було створено сотні партизанських загонів, деякі з них об’єднувалися в справжні боєздатні армії, наприклад, партизанські з’єднання С.Ковпака, С.Руднєва, О.Сабурова, О.Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських загонів було створено Центральний штаб партизанського руху при ставці Верховного Головнокомандувача. З жовтня 1942 р. партизанські загони брали участь у бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистам завдали і підпільні організації, діяльність яких охоплювала всю територію України. За неповними даними, в радянському партизанському русі брало участь 300 тис. чоловік, в діяльності підпільних організацій – 100 тис.

Ковпак Сидір (1887-1967) - командир партизанського з’єднання, яке у 1944 р. було перейменовано у Першу українську партизанську дивізію ім. С.Ковпака. Партизанське з’єднання здійснило у 1941-1942 рр. рейди по Сумській, Курській і Брянській областям, у 1942-1943 - рейд у Правобережну Україну, в 1943 - Карпатській рейд.

Бойові дії на території України з липня 1942 по грудень 1943 року

Карта.1944-1945 рр. – завершальний етап Великої Вітчизняної війни, що закінчився визволенням України від німецько-фашистських загарбників та повною перемогою СРСР.

Основні події завершального етапу Великої Вітчизняної війни в Україні (1944 р.)

  • Наступальні операції проходили по всьому фронту від Полісся до Чорного моря, в них брали участь всі чотири Українські фронти.

  • В січні-лютому 1944 р. в районі Корсунь-Шевченківського радянські війська оточили і знищили 80-тисячне угрупування ворога.

  • Перемога під Корсунем-Шевченківським відкрила шлях на Правобережжя. У лютому –березні 1944 р. у ході Луцько-Рівненської операції радянські війська визволили Луцьк, Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю, форсували Південний Буг і вийшли на державний кордон з Румунією.

  • В березні - травні 1944 р. від ворога було звільнено Крим. Тут радянські війська знищили 200-тисячну німецько-фашистську армію.

  • В липні 1944 р. було звільнено Львів.

  •  В жовтні 1944 р. почалась Карпато-Ужгородська операція, в ході якої було визволено Закарпаття.

  • 28 жовтня 1944 р. всю територію України було визволено від німецько-фашистських загарбників.

На завершальному етапі війни посилилась боротьба в тилу німецьких військ. У скрутне становище потрапив рух опору під проводом ОУН. З 1943 р. ОУН-УПА вела систематичні бойові дії проти фашистів, в результаті чого була визволена значна частина Волині та Галичини. Окупаційне командування звинуватило ОУН у зв’язках з Москвою. Насправді ОУН-УПА залишалась в ізоляції. Радянські партизани відмовились від співпраці з УПА, польська Армія Крайова прагнула відновити Польщу у довоєнних кордонах і вела проти УПА запеклу боротьбу.

ОУН-УПА в 1944-1945 рр.

  • В січні-липні 1944 р. з ініціативи ОУН формується Українська головна визвольна рада (УГВР), яка повинна була очолити боротьбу з німецькими окупантами за незалежність України.

  • У відповідь на це окупаційна влада заарештовує А.Мельника, С.Бандеру, Я.Стецька та інших керівників ОУН.

  • У вересні 1944 р. керівників ОУН було звільнено, гітлерівське командування пропонує дивізії січових стрільців «Галичина», сформованій в 1943 р., взяти участь у бойових діях проти Радянської армії разом з німцями.

  • В червні 1944 р. дивізії СС «Галичина» бере участь в боях під Бродами і зазнає нищівної поразки від радянських військ.

  • На ліквідацію ОУН-УПА в 1944 р. було кинуто дивізії НКВС і прикордонні війська в усіх районах дислокації УПА.

  • Родини вояків УПА зазнали репресій, були вислані до північних районів СРСР.

  • З лютого 1944р. до липня 1945 р. в боях загинуло 92,8 тис. бійців УПА, тобто переважна більшість. 

Після завершення визволення від німецько-фашистських загарбників території СРСР Радянська Армія продовжили наступ. В квітні 1945 р., здійснивши переможний похід через країни Європи, радянські війська підійшли до Берліну. На початку травня Радянська Армія та армії союзників по антигітлерівській коаліції (США, Англії, Франції) завершили операцію по захопленню Берліна, що розпочалася 16 квітня.

8 травня 1945 р. Німеччина капітулювала.

9 травня було знищено останнє угрупування німецьких військ під Прагою, що чинило опір після капітуляції.

9 травня відзначається День перемоги. 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві відбувся урочистий Парад Перемоги.

2 вересня 1945 р. капітулювала Японія.

Другу світову війну було завершено.

Внесок українського народу в перемогу Об’єднаних Націй в Другій світовій війні

  • Українці боролися проти фашистської Німеччини у складі Червоної Армії, американської, канадської армій, військових частин Австралії, загонів руху Опору.

  • Серед військового керівництва СРСР було чимало українців (А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко).

  • 2072 українця були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 32 українця стали двічі Героями Радянського Союзу. З 17 млн. орденів і медалей, якими було нагороджено солдат і офіцерів Радянської Армії, 2,5 млн. одержали мешканці України.

  • Вчені України багато зробили для зміцнення обороноздатності СРСР (Інститут електрозварювання під керівництвом Є.Патона; КБ під керівництвом І.Доброхотова та ін.)

  • В діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.

  • Евакуйовані з України на схід СРСР підприємства постачали боєприпаси, військову техніку, продовольство.

В ході війни відбулися  події, які значно піднесли міжнародний авторитет України.

Україна:

  • стала засновником і членом Організації Об’єднаних Націй;

  • створила Народний комісаріат закордонних справ (Д. Мануїльський);

  • організувала Народний комісаріат оборони (генерал-лейтенант В. Герасименко);

  • об’єднала всі свої етнічні землі. Завершився історичний процес збирання всіх українських земель в рамках однієї держави;

  • поклала край територіальним претензіям сусідніх держав, що було причиною міжнародних конфліктів;

  • частково змінила державну символіку.

 

Питання та завдання для самостійної роботи:

1. Як відбився на історичному розвитку українських земель радянсько-німецький договір від 23.08.1939 р.?

2. Яке стратегічне значення на радянсько-німецькому фронті мали воєнні операції на території України 1941-1942 рр.?

3. Чому на початку війни проти СРСР фашисти відмовилися від планів створення хоча б маріонеткової української держави?

4. Як на практиці німецько-фашистський режим поєднував виконання тактичних і стратегічних завдань щодо освоєння завойованого “життєвого простору”?

5.Які фактори стримували розвиток радянського партизанського руху, а які сприяли його розгортанню на окупованій території України?

6. Проти кого і за що боролась Українська повстанська армія?