Авторитарний (директивний, вольовий) стиль керівництва ( authoritative style of management ) – базується на жорсткому способі управління, недопущенні ініціативи, тотальному контролі.

Авторитет ( authority ) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організації у різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, високих моральних якостях, досвіді.

Адаптація ( adaptation ) – процес активного пристосування особистості або соціальної групи до соціального середовища.

Вербальна комунікація (verbal communication) – комунікація за допомогою усної і письмової мови.

Взаєморозуміння (mutual understanding) – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій один одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

Влада ( authority ) – здатність і можливість здійснювати певний вплив на ді­яльність, поведінку людей за допомогою різних засобів – волі, пра­ва, авторитету, насилля.

Групова динаміка ( group dynamics ) – cоціальний процес взаємодії індивідів в малих групах.

Групова згуртованість ( group solidarity ) – процес групової динаміки, який характе­ризує міру (ступінь) прихильності до групи належних до неї осіб.

Групова норма (group norm) – сукупність правил і вимог, вироблених реально функціонуючою спільністю і є важливим засобом регулювання поведінки осіб групи, характеру їх взаємин, взаємодії, взаємовпливу і спілкування.

Груповий конфлікт ( group conflict ) – стан дезорганізації, порушення рівноваги в групі.

Делег ування ( delegation ) – призначення робочих завдань, повноважень та обов’язків співробітникам організації.

Демократичний стиль керівництва ( democratic style of management ) – стиль базується на колегіальності прийняття рішень, врахуванні думок і, якщо можливо, побажань підлеглих, передачі частини повноважень підлеглим; стиль заохочення, ініціативи.

Ділова бесіда (розмова) (business conversation (talk)) – це вид міжособистісного ділового, службового спілкування, що передбачає обмін інформацією, поглядами, думками і спрямований на вирішення певної проблеми.

Ділове спілкування (business communication) – спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Діловий етикет (business etiquette) – норми, які регулюють стиль роботи, манеру поведінки, спілкування при вирішенні ділових проблем.

Довіра ( trust ) – морально-психологічна категорія, яка виявляє ставлення до дій іншої особи і до неї самої; ґрунтується на переконаності, що діє ця особа правильно, що їй притаманні сумлінність і чесність.

Емпатія (empation) – уміння проникнутись переживанням іншої людини, уміння співпереживати, співчувати.

Етика ( ethics ) – система знань (наука) про мораль та моральність, їх сутність та історію розвитку, їх роль та місце в житті людини. Е. – система знань про добро та зло, їх актуалізацію в житті людини.

Етика бізнесу ( business ethics ) – правила, норми, що регулюють відношення суб’єктів бізнесу.

Етика ділових відносин (ethics of the business relations) – система знань про моральні аспекти ділових відносин.

Задоволеність ( satisfaction ) – показник ефективності діяльності, пов'язаний із виконанням спільного завдання та системою міжособистісних від­носин.

Заохочення ( incentive ) – матеріальне або моральне стимулювання праці, діяльності людей.

Здібності – (skills) індивідуально-психологічні особливості особистості, що є передумовою успішного виконання нею певної діяльності.

Імідж (image) – враження, яке особистість або організація справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень.

Керівник ( leader ; manager ; chief ) – особа, на яку офіційно покладено функції управління організацією, колективом.

Керівництво ( management , administration ) – 1) мистецтво впливати на інших для досягнення певної мети; 2) керівник, керівний склад якої-небудь організації.

Колектив ( staff ) – соціальна група вищого рівня розвитку з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів К. визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями.

Колективний суб'єкт управління (collective subject of management ) – управлінський колектив, який характеризується системою інтегральних властивостей, притаманних соціальній групі, але опосередкованих специфікою управлінської ді­яльності.

Командна робота ( teamwork ) – cтан, який досягається, коли кожен член групи чітко усвідомлює свої завдання і цілі групи, вносить свій вклад в їх досягнення, підтримує зусилля колег.

Компетентність керівника ( manager competence ) – наявність у керівника спеціальної освіти, широкої загальної й спеціальної ерудиції, постійне підвищення ним своєї науково-професійної підготовки.

Комунікабельність ( sociability ) – риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість.

Комунікація ( communication ) – фундаментальна ознака людської культури, яка полягає у взаємозв’язку, взаємоспілкуванні, взаємодії людей на основі обміну певною інформацією.

Комунікативний потенціал керівника ( communicational manager potential ) – притаманні керівникові комунікативні можливості, які виступають внутрішнім резервом осо­бистості, реалізуються як свідомо, так і стихійно.

Конфлікт (conflict) – особливий вид особистісної взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні в даній ситуації цілі, інтереси, типи поведінки і під час якого виникають неприємні почуття та переживання.

Культура спілкування (culture of communication) – це сума набутих людиною знань, вмінь та навичок спілкування, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Культура управління (management culture) – комплексна узагальнена характеристика управлінської праці, що відображає її якісні ознаки і особливості. К. у. містить: сукупність знань, міру поглядів, морально-естетичні норми праці, ставлення до праці, навички організації праці, уміння володіти собою і розуміти людей, які працюють поряд.

Ліберальний (номінальний) стиль керівництва ( liberal style of management ) – базується на тому, що роль керівника при прийнятті рішень стає номінальною, вказівки не даються, керують підлеглі, діє принцип “своя людина”.

Лідер ( leader ) – особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.

Лідерство ( leadership ) – взаємини доміну­вання і підкорення (влади) в системі міжособистісних від­носин у групі на основі авторитету.

Маніпуляція (manipulation) – комунікативний вплив, який веде до створення в іншої людини мотиваційних станів (почуттів, стереотипів), що спонукають її до поведінки, вигідної тому, хто на неї впливає.

Менеджер ( manager ) – суб'єкт, що вико­нує управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяль­ність в економічних і виробничих структурах.

Менеджмент (management) – управління, принципи, методи, засоби і форми управління в організації.

Методи управління персоналом ( staff management techniques ) – сукупність прийомів чи операцій для впливу на колективи та окремих працівників, щоб скоординувати їхню діяльність у процесі функціонування організації (адміністративні, економічні та соціально-психологічні).

Моральна культура ( moral culture ) – частина існуючої в суспільстві культури, зміст якої включає вироблене віками загальнолюдське уявлення про добро, сумління, обов’язок і відповідну їм поведінку.

Морально-психологічний клімат ( moral and psychological climate ) – стійкий емоційно-моральний стан соціальної групи (колективу), що визначає настрій людей, їхнє ставлення один до одного, суспільну думку щодо найважливіших матеріальних і духовних цінностей.

Мотив ( motive ) – стійка особистісна влас­тивість, яка охоплює потреби, є спонукальною причиною дій і вчинків.

Мотивація ( motivation ) – сукупність причин психологічного характеру (систе­ма мотивів), які зумовлюють поведінку і вчинки людини, їх початок, спрямованість і активність.

Навіювання (cast) – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприйняття висловлених думок і волі. Воно є механізмом, який дає змогу вплинути на несвідоме: установки, емоційні реакції, очікування тощо. Виокремлюють такі види Н. на людину: 1) коли вона перебуває в активному стані; 2) під гіпнозом; 3) під час сну.

Наполегливість ( persistence ) – вольова риса, що полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, домагатись поставленої мети, не зважаючи на труднощі та перешкоди.

Наслідування (imitation) – особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею дій інших осіб. (Наслідування дітьми дорослих, наслідування дій наших кумирів).

Наставник ( mentor ) – співробітник або інший індивід, який є зразком рольової моделі, ділиться з іншими робітниками цінними порадами відносно виконуваних ролей і стереотипів поведінки.

Невербальна комунікація (nonverbal communication) – комунікація за допомогою немовних засобів (жести, міміка, паузи, манери, зовнішність).

Нововведення ( innovation ) – заходи, спрямовані на перетворення будь-яких компонентів у структурі або функціонуванні організації.

Об'єкт психології управління ( management psychology object ) – організована (індивідуальна і спіль­на) діяльність об'єднаних спільними інтересами і цілями, симпатіями і цінностями людей, підпорядкованих правилам і нормам організації.

Організаторські здібності ( management abilities ) – сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння організаторською діяльністю, її ефективного виконання.

Організаційна культура ( organizational culture ) – набір допущень, переконань, цінностей і норм, які поділяються всіма членами організації.

Організаційна структура управління ( organizational structure of management ) – розгалужена система різ­номанітних ланок (підрозділів, рівнів тощо), між якими формуються і підтримуються зв'язки, що забезпечують злагодженість, погодженість і високу продуктивність спільної праці.

Організація ( organization ) – стійка форма об’єднання людей або груп, пов’язаних спільною діяльністю (підприємство, комерційні та некомерційні установи та ін.)

Особистість ( personality ) – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо. О. – ступінь привласнення людиною соціальної сутності. О. – соціальний індивід.

Позиція ( position ) – погляди, уявлення, установ­ки особистості відносно умов її життєдіяльності.

Потреби ( needs ) – стан індивіда, пов'язаний з відчуттям необхідності в чомусь важливому для існування й розвитку людини.

Предмет психології управління ( management psychology subject ) – психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.

Прийняття управлінського рішення ( decision making ) – вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.

Професіограма ( professiogram ) – опис соціально-економічних, виробничо-техніч­них, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії.

Професіоналізм управлінської діяльності ( management professionalism ) – сукупність загально­теоретичних, спеціальних управлінських і психологічних знань, умінь і навичок, якими повинен володіти керівник для ефективного її здійс­нення й корекції.

Профпридатність ( professional fitness ) – сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досягнення нею за наявності спеціальних знань і вмінь прийнятної ефективності праці.

Психограма ( psycogram ) – характеристика вимог, висунутих професією до людини, її психічних та інтелектуальних якостей; перелік та опис за­гальних і спеціальних умінь та навичок, необхідних для конкретної професійної діяльності.

Психологічна культура ( psychological culture ) – комплекс елементів психологічної ком­петентності, що обслуговують управлінську практику й забезпечують застосування найефективніших способів, форм, методів роботи.

Психологічний бар'єр ( psychological barrier ) – наслідок невідповідності зовнішніх впли­вів (подразників) внутрішньому «Я» (інтересам, потребам, спрямова­ності особистості тощо), через що формується негативне ставлення до «подразників», прагнення захиститися від нього.

Психологічні перешкоди нововведенням ( psychological innovational hinders ) – мотиваційні чинники, які ускладнюють пов'язану із нововведеннями діяльність.

Психологічні професійно важливі якості ( psychological professional qualities ) – якості індивіда, які безпосередньо стосуються трудового процесу і впливають на його ефективність.

Психологія реклами ( ad psychology ) – галузь знання, яка вивчає психічні проце­си, що сприяють взаємодії рекламодавця і споживача з метою ефек­тивного задоволення попиту останнього.

Психологія управління ( management psychology ) – галузь психології, яка продукує психоло­гічні знання про управлінську діяльність.

Психологія управління людськими ресурсами ( management psychology of human resources ) – галузь знань і практичної діяльності, завданням якої є врахування і ефективне вико­ристання психологічних особливостей і можливостей людей з метою підвищення задоволеності працівників роботою і результатів діяль­ності організації.

Публічний виступ (public speech) – це усне монологічне висловлювання з метою вплинути на аудиторію.

Реклама ( advertisement ) – популяризація товарів, видовищ, послуг тощо з метою привернути увагу покупців, споживачів, замовників, глядачів; поширення відомостей про кого-небудь, про щось з метою популяризації; плакат, оголошення тощо як засіб привернення уваги покупців, глядачів та ін.

Ризик ( risk ) – ситуативна характеристика діяльності, що поєднує невиз­наченість її результату і можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.

Розвиток особистості керівника ( personal manager development ) – процес, під час якого він, зас­воюючи соціальний, моральний, професійний досвід, набуває реаль­ного соціального, морального професійного статусу.

Роль ( role ) – певна соціальна, психологічна ха­рактеристика особистості, спосіб поведінки залежно від її статусу і по­зиції у групі, суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин.

Соціальна установка ( social orientation ) – суб'єктивна орієнтація індивідів як представників групи на певні цінності.

Соціальне управління ( social management ) – діяльність, спрямована на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях людей і організацій з метою досягнення окреслених суспільно значущих цілей.

Соціально-психологічний клімат ( social and psychological climate ) – рівень міжособистісних стосунків, що виявляється як сукупність психологічних умов, які сприяють або заважають продуктивній діяльності особистості у групі; домінуючий настрій, морально-психологічна атмосфера, у якій виявляється властиве для членів групи ставлення до загальної справи і один до одного. Істотним показником С.-п. к. є рівень згуртованості групи.

Спілкування (communication) – взаємодія людей, яка полягає в обміні інформацією, діями та встановленні взаєморозуміння.

Спільна діяльність ( joint ventures ) – організована система активності взаємоді­ючих між собою індивідів, яка спрямована на створення (відтворення) об'єктів матеріальної та духовної культури.

Статус ( status ) – становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов'язки і привілеї.

Стиль управління (керівництва) ( style of management ) – стійка сукупність особистісних та соціально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких здійснюється ефективна управлін­ська діяльність та досягнення поставлених цілей.

Стратегія ( strategy ) – довгостроковий курс розвитку організації, який грунтується на усві­домленні сутності її виробничо-господарської та соціальної діяльнос­ті,способів досягнення її цілей.

Стрес ( stress ) – емоційний стан людини, що ви­никає під дією сильних подразників і виявляється у напружених пере­живаннях.

Тип керівника ( type of management ) – особистість, яка в узагальненій формі втілює певні характерологічні властивості.

Управління ( management ) – 1) галузь наукового знання, яка вивчає об’єктивні закономірності процесу управління; 2) сукупність взаємопов’язаних елементів (мети, функцій, організаційних структур управління, методів управління, кадрів управління та ін.) і підсистем управління, що взаємодіють між собою для досягнення головної мети діяльності організації; 3) свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності.

Управлінська діяльність ( management activity ) – сукупність скоординованих дій та захо­дів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації.

Управлінські відносини ( management relations ) – відносини між об'єктом і суб'єктом уп­равління, між керівником та підлеглими.

Управлінське спілкування ( management communications ) – двосторонній або багатосто­ронній процес, зумовлений необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення відносин, налагодження зворотного зв'язку.

Функції управління ( management functions ) – сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, ціле­спрямований вплив на зв'язки і відносини людей у процесі життєді­яльності організації.

Цінності (values) – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного.

Якості особистості керівника ( manager personal qualities ) – найстійкіші характеристики, що мають вирішальний вплив на управлінську діяльність.