3.4 Оркестр народних інструментів як унікальне явище культури

     Оркестрове виконавство є одним із найефективніших засобів репродукції творів музичного мистецтва. Його розвиток віддзеркалює історію культури людства, процесів формування художнього мислення, форм і засобів музичного виконавства. У наукових та енциклопедичних виданнях поняття «оркестр» (від грецького слова orchestra) трактується як майданчик перед сценою в давньогрецькому театрі. У сучасному розумінні оркестр – це великий колектив музикантів, які грають на різних інструментах і разом виконують музичний твір, написаний для даного інструментального складу. Оркестром також називають сукупність самих музичних інструментів, на яких грають учасники колективу. Оркестри між собою відрізняються за інструментальним складом (однорідні і мішані) і за призначенням у музичній практиці (військові, естрадні та ін.).

     

     Оркестр народних інструментів – колектив виконавців на народних інструментах, які застосовуються в автентичному або реконструйованому вигляді та історично побутують у культурі певного етносу. Принцип організації оркестру народних інструментів пов’язаний з національними особливостями музичної культури даного народу та рівнем її розвитку.

      Народний оркестр, на відміну від симфонічного чи духового, не є інтернаціональним, єдиним і постійним щодо інструментарію, оскільки формується переважно за національними ознаками. У ньому використовуються музичні інструменти, які та чи інша нація вважає невід’ємною частиною своєї духовної культури, своїми національними музичними інструментами.

      Слід наголосити, що основною особливістю, яка відрізняє оркестр від будь-якого інструментального ансамблю, є групи однорідних інструментів, або їх ще називають сім’ями оркестрових інструментів. Сім’я музичних інструментів – це об’єднання всіх різновидів певного музичного інструмента (враховуючи основного представника). Вони об’єднані за основним конструктивним принципом, інструменти однохарактерні за звучанням, але різні за розміром і регістровим розміщенням діапазону. Інструменти, з яких утворюються головні оркестрові групи, називаються основними, а ті, які не входять до цих груп, мають назву епізодичних.

      На сьогоднішній день в Україні побутують два типи оркестрів народних інструментів – струнно-смичковий і струнно-щипковий. Перший – базується на основі струнно-смичкових музичних інструментів, а другий – на основі струнно-щипкових. Струнно-смичковий оркестр народних інструментів називають українським, а струнно-щипковий – академічним. Складовими оркестру народних інструментів обох типів є кваліфіковані виконавці, народний музичний інструментарій і репертуар. Обидва різновиди народного оркестру мають великі художньо-виражальні можливості і є мистецьким надбанням національної музичної культури.

      Інструментальний склад оркестру народних інструментів відповідає принципу ефективного використання всіх музичних інструментів, що побутують в Україні. Кожен із типів народного оркестру є самобутнім інструментально-колористичним ансамблем, в якому народний інструментарій відображає найглибші людські почуття, думки і є фольклорним джерелом, що живить українську оркестрово-виконавську культуру.

      Основу українського оркестру народних інструментів становить група струнно-смичкових інструментів. Її склад повністю збігається зі складом аналогічної групи в симфонічному оркестрі. Дерев’яні духові, струнно-щипкові (кобзи, бандури), ударні інструменти, цимбали та баяни тут застосовуються епізодично.

      Провідною групою в академічному оркестрі народних інструментів є група струнно-щипкових інструментів (домровий секстет). До її складу входять шість різновидів чотириструнної домри (кобзи) : перші та другі домри, альти, тенори, баси, контрабаси. Група балалайок складається з п’яти різновидів: прими, секунди, альта, баса, контрабаса і застосовується епізодично, переважно у функції акомпанементу. До групи баянів входить шість інструментів: piccolo, перший, другий баян, баритон, бас, контрабас. Вона розширює технічні можливості оркестру, використовується епізодично.

      Отже, сучасний оркестр народних інструментів – це раціонально сформований колектив, що характеризується удосконаленим музичним інструментарієм, жанрово-стильовою різноманітністю репертуару, значними художньо-виражальними можливостями і національним колоритом звучання.

      На сьогодні в Україні функціонують професійні, аматорські та навчальні народні оркестри. Творча діяльність двох професійних колективів (Національного академічного оркестру народних інструментів України і Академічного оркестру народної та популярної музики Національної радіокомпанії України) відіграє важливу роль у розвитку музичної культури України. Ці оркестри активно популяризують національне народно-інструментальне виконавство в Україні та за її межами. Аматорські народно-оркестрові колективи відзначаються високим рівнем виконавської майстерності та значними творчими успіхами. Учасниками таких колективів є службовці, робітники, студенти, лікарі, вчителі – усі, хто захоплюється музикою і вважає її частиною свого життя. Навчальні народні оркестри – це колективи, що функціонують при музичних академіях, університетах культури, музичних училищах, училищах культури тощо. Навчальні оркестри є творчими лабораторіями, де підвищується виконавська майстерність оркестрантів.

      Для формування і поповнення репертуару оркестри народних інструментів використовують багато різних джерел. Основну його частину складають оригінальні твори для оркестру, перекладення (інструментовки) класичної музики, обробки (транскрипції) народних мелодій, сучасний авангард, твори для різних видів ансамблів тощо.

      У творчості сучасних професійних оркестрів народних інструментів органічно поєднуються традиції народно-оркестрового виконавства другої половини XX ст. та новаторські тенденції, зумовлені творчістю сучасних композиторів, які пишуть для цих колективів (Ю. Алжнєва, А. Гайденка, В. Зубицького, В. Степурка, В. Шумейка, Ю. Шевченка та ін.).

В. Гуцал. Запорізький марш

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність поняття «оркестр народних інструментів».
2. Чим відрізняються між собою струнно-смичковий та струнно-щипковий типи народних оркестрів?
3. Назвіть народно-оркестрові колективи, що функціонують на сьогодні в Україні.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Барсова И. Книга об оркестре / Барсова И. – [2-е изд]. – М. : Музыка, 1978.
2. Гуцал В. Грає оркестр українських народних музичних інструментів / Гуцал В. – К. : Мистецтво, 1978.
3. Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах. (Українська академічна школа) : підруч. [для вищ. та серед. муз. навч. закл.] / Давидов М. – К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2005.
4. Дейнега В. Музичний інструментарій як показник специфіки оркестру народних інструментів / Дейнега В. // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Вип. 22 : Музичне виконавство. – Кн. 8. – К., 2002. – С. 119 – 129.
5. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти / Гуменюк А. – К. : Наукова думка, 1967.
6. Дражниця Л. Оригінальний репертуар оркестрів народних інструментів УРСР (1930 – 1970 рр.) / Дражниця Л. – Л., 1982.
7. Іванов П. Оркестр українських народних інструментів / Іванов П. – К. : Музична Україна, 1981.
8. Ільченко О. Народне оркестрове виконавство: аматорство і проблеми художності : монографія / Ільченко О. / Відп. ред. А. Лащенко. – К. : КДІК, 1994.
9. Имханицкий М. У истоков русской народной оркестровой культуры : монография / Имханицкий  М. – М. : Музыка, 1987.
10. Имханицкий М. Новые тенденции в современной музыке для русского народного оркестра : учеб. пос. [по курсу «История исполнительства на русских народных инструментах»] / Имханицкий М. – М. : ГМПИ им. Гнесиных, 1981.
11. Комаренко В. Український оркестр народних інструментів / Комаренко В. – К. : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літ. УРСР, 1960.
12. Музыкальный энциклопедический словарь / [гл. ред. Г. Келдыш]. – М. : Советская энциклопедия, 1990.
13. Черкаський Л. Українські народні музичні інструменти / Черкаський Л. – К. : Техніка, 2003.
14. Юцевич Є. Оркестр народних інструментів / Є. Юцевич, Є. Безп’ятов. – К. : Мистецтво, 1948.
15. Юцевич Ю. Музика : словник-довідник / Юцевич Ю. – Тернопіль : Навчальна книга ‑ Богдан, 2003.