Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
ТЕМА 1. РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА ЇЇ ЛОГІКА
1.1 Практична природа євроінтеграції
1.2 Поняття європейських цінностей
1.3 Євростандарти та проблема вибору для України
1.1 ПРАКТИЧНА ПРИРОДА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
«ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ» — це процес взаємодії між соціальними і політичними інститутами держав Європи, стимулюючий створення нової політичної системи (Європейський союз). Процес європейської інтеграції розглядається як ефективний спосіб уникнути війни між державами Європи і став відповіддю на військові потрясіння XX століття.
ПЕРЕДУМОВИ ІНТЕГРАЦІЇ[1a][1b] — У XVI—XVII ст. Європа переживала бурхливий час становлення буржуазних відносин: силою зброї створювалися національні держави, складалася колоніальна система. Молода буржуазія була зацікавлена в збереженні миру, у розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Боротьба за винищення воєн створила реальну основу для появи численних антивоєнних теорій і європейських проектів. У XVII ст. видатними філософами була сформульована ідея суспільного договору. Природні закони підказували необхідність припинення воєн і укладання угод між країнами.
ІДЕЙНІ ПЕРЕДУМОВИ:
- Цивілізаційний підхід — ідея виникла на базі європейської цивілізаційної (культурної) спільності
- Спільність політичних і правових інститутів, заснованих на римському праві та політичних античних традиціях
МАТЕРІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ:
- ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКТОР
- РАННІЙ РОЗВИТОК КАПІТАЛІЗМУ
- ЗОВНІШНЯ ЗАГРОЗА ЗІ СХОДУ
Рис. 1.1 Передумови європейської інтеграції
БАЗОВОЮ ПРАВОВОЮ ОСНОВОЮ Європейської інтеграції є чотири установчих договори:
Рис. 1.2 Базові Установчі договори Європейської інтеграції
ЕТАПИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ — послідовність конкретних взаємодій європейських держав одне із одним в процесі утворення, насамперед, економічного союзу між ними
| Етапи | Зміст |
| Зона вільної торгівлі | Скасування мита. Квот та інших обмежень у торгівлі між державами-учасниками при збереженні їх автономії у митній і торгівельній політиці стосовно третіх країн |
| Митний союз | Запровадження спільних зовнішніх митних тарифів і перехід до єдиної торгівельної політики стосовно третіх держав |
| Єдиний внутрішній (спільний) ринок | Митний союз плюс здійснення заходів, які забезпечують вільний рух послуг, капіталів і робочої сили (включаючи свободу їх професійної діяльності). |
| Економічний і валютний союз | Єдиний внутрішній ринок плюс гармонізація і координація економічної політики держав-учасниць на основі спільного прийняття рішень і контролю над їх виконанням, заміна національних валют єдиною. Єдина валютна і грошова політика |
СТУПІНЬ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄС — визначається сьогодні трьома типами угод, які передбачають різну ступінь інтеграції в ЄС:
|
1—Членство в ЄС 2—Членство в зоні «євро» 3—Участь у шенгенській зоні
| при цьому членство в ЄС не визначає автоматичного входження до списку країн Шенгену[2]. А в зону євро входять не всі країни-учасниці ЄС[3]. Деякі відомі діячі пропонують такий поділ за ступенем інтегрованості: «коло єдиного законодавства» (країни-члени ЄС), «суміжне коло» (країни, що очікують вступу в ЄС) та «особливі кола» — країни, з якими планується поглиблення співпраці в тій чи іншій сфері (валютне коло, коло спільної безпеки тощо). |
Рис. 1.3 Ступінь інтеграції в ЄС
ХАРАКТЕР ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ. Спочатку інтеграція мала виключно економічний характер, оскільки держави члени були не готові поступитися своїм суверенітетом на користь наддержавних інститутів влади. Саме тому національні уряди відкидали ідею інтеграції у політичний та військовій сферах. Однак з часом інтеграційні процеси неминуче стали прямо або опосередковано охоплювати й інші сфери суспільного життя (політичну, соціальну сферу, культуру, освіту, охорону здоров’я тощо)[4].
ПРИНЦИПИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ —
1 —
інтеграція
не засіб,
а мета
це означає, що інтеграція передбачає взаємну вигоду, є інструментом для розв’язання суспільних проблем.
2 —
інтеграція
— це
розвиток
3 —
інтеграція
це
адекватний
механізм
це означає сприйняття існуючих протиріч як джерела подальшого розвитку інтеграційних процесів через ухвалювання збалансованих рішень, в яких зацікавлені усі суб’єкти процесу.
4 —
наднаціона
льність
це означає, існування політичної влади над чи поза рівнем національної держави, наявність деякого ступеня її автономності від національних урядів, держава може бути змушена виконувати рішення, ухвалення яких вона заперечувала.
5 —
СПІЛЬНА
ПОЛІТИКА
це набір рішень, правил, заходів і кодексів поведінки, ухвалених спільними інституціями і державами-членами, які повинні запроваджувати всі учасники. Це означає, що ухваленням спільної політики країни-учасники делегують частину своїх національних повноважень наднаціональним інституціям (як принцип 4).
Рис. 1.4 Принципи євроінтеграції
МЕТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ —
створення в межах ЄС економічного і валютного союзу, заміна національних валют єдиною валютою;
запровадження спільної зовнішньої і безпекової політики;
запровадження системи міждержавного співробітництва в сфері внутрішніх справ і юстиції;
створення єдиного європейського громадянства, ухвалення спільного кодексу прав і свобод особистості на всій території ЄС;
розробка і впровадження єдиного механізму ухвалення рішень;
оновлення і розширення системи угод ЄС із державами та їхніми об'єднаннями в різних регіонах світу.
ТЕМПИ ІНТЕГРАЦІЇ — пов’язані із тим, що не всі держави-члени можуть або хочуть інтегруватися однаковими темпами. При цьому виникає потреба узгодити інтереси різних груп держав, тому з’явився термін «Європа різних швидкостей» (англ. Multi-speed Europe) — термін, що використовується на позначення ідеї про можливість різних темпів інтеграції для різних країн. Ті держави-члени, що мають бажання й можливості, за згоди всіх інших, можуть швидше просуватися в інтеграційному процесі в певній сфері.
| Країна | CSDP | AFSJ | CFR | Prüm |
Символи Європи |
Патенти | Шенген | Єврозона | ЄЕЗ |
 Австрія |
x | x | x | x | x | x | x | x | х |
| x | x | x | x | x | x | x | x | х | |
| x | c | x | x | x | x | c | c | х | |
| x | x | x | o | o | o | c | c | o | |
| x | x | x | o | x | x | c | x | х | |
| x | x | x | o | o | x | x | c | х | |
| o | o | x | o | o | x | x | o | х | |
| x | x | x | x | o | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | o | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | o | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | x | x | x | x | х | |
| x | x | x | c | x | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | x | x | x | c | х | |
| x | o | x | o | o | x | o | x | х | |
| x | x | x | c | x | x | x | x | х | |
| x | x | x | o | o | x | x | c | х | |
| x | x | x | o | x | x | x | c | х | |
| x | x | x | x | x | x | x | x | × | |
| x | x | x | o | x | x | x | x | × | |
| x | x | x | x | o | x | x | x | х | |
| x | x | o | o | o | x | x | c | х | |
| x | x | x | c | x | x | x | x | х | |
| x | c | x | x | x | x | c | c | х | |
| x | x | x | x | x | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | x | x | x | x | х | |
| x | x | x | x | x | o | x | x | х | |
| x | x | x | c | o | x | x | c | х | |
 Велика Британія |
x | o | o | o | o | x | o | o | х |
.svg){kind=small}
1.2 ПОНЯТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ
Європа сьогодні постає не стільки географічним поняттям, скільки ціннісним, оскільки європейські цінності складають основні підвалини ліберально-демократичних інститутів західноєвропейського простору.
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ «ЦІННІСТЬ» — введено до наукового обігу німецьким філософом Р. Г. Лотце у ХІХ ст. Одне із загальних визначень соціальних цінностей є таким:
Рис. 1.5 Поняття та функції соціальних цінностей
СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ[6a][6b] — має давню історію, що бере свій початок із ранньомодерної епохи та творчості видатних мислителів XVII–XVIII ст.: Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.- Ж. Руссо, І. Канта та ін. Новітній період цього процесу розпочався після Другої світової війни. Перша організація, що була покликана об’єднати європейські країни для забезпечення та втілення ідеалів і принципів, була Рада Європи ( РЄ), створена 5 травня 1949 р. Умовою вступу до неї стало визнання прав і свобод громадян у країнах-членах, тобто визнання базових європейських цінностей. Україна увійшла до складу цієї організації у 1995 р.
БАЗОВІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ — ліберальні фундаментальні права та свободи людини, демократичні принципи державного устрою, а також правова і соціальна держава. Конкретний вираз європейських цінностей знайшов своє відображення у документі «Хартія основних прав Європейського Союзу»[7]. Проект документу був проголошений на засіданні Європейської Ради 7 грудня 2000 р., а повну юридичну силу він отримав 1 грудня 2009 р. Прийняття цього документу було викликане необхідністю визначити спільні цінності нового політичного утворення — Європейського Союзу. «Хартія» складається із 54 статей, що поділені на сім розділів. Перші шість – фундаментальні цінності, а останній тлумачить застосування документу.
Рис. 1.6 Базові європейські цінності
УТИЛІТАРНЕ[8] РОЗУМІННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ — з’явилося як результат позитивної діяльності країн-членів Європейського Союзу й поза межами так званих «екзистенціальних цінностей» (добро, справедливість, свобода, любов тощо) й цінностей загальнолюдських. Опанування ними виглядає як мета й одночасно умова для держав-претендентів, які бажають стати членами Європейського союзу.
Отже:
Ці стандарти тому й осмислюються як цінності, тому що вони привели євроатлантичний регіон до суспільно-економічного розквіту.
1.3 ЄВРОСТАНДАРТИ ТА ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ДЛЯ УКРАЇНИ
УМОВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ до західноєвропейських структур (як і взагалі інтеграція будь-якої країни до будь-яких міжнародних структур) можлива лише після досягнення певних процедурних стандартів (див. вище) в певних галузях (тобто в економіці, державному управлінні, у сфері права й т. ін.) одночасно з відмовою від частини державного суверенітету і добровільною передачею низки виключних повноважень державної влади наднаціональним виконавчим органам.
В остаточному підсумку, тільки рівень життя, інакше кажучи, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини від максимально можливих у даному соціально-культурному середовищі, є тією самоціллю, на яку орієнтується держава і кожна політична сила, що виборює владу.
ЕКОНОМІЧНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ЄВРОСОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ полягає насамперед у можливості долучитися до високої культури ефективного ринкового господарювання і підняти до такого ж рівня власну економіку. В цілому вступ до ЄС сприятиме:
ЕКОНОМІЧНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ЄВРОСОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ полягає насамперед у можливості долучитися до високої культури ефективного ринкового господарювання і підняти до такого ж рівня власну економіку. В цілому вступ до ЄС сприятиме:
|
1. Подоланню економічної відсталості |
Європа становить собою один із масштабних платоспроможних та інноваційних ринків, освоїти й заповнити який намагаються багато країн світу, у т.ч. США, Японія, Китай, Індія, Бразилія, Росія. Інноваційність виробництва в ЄС перевищує 75%. Середній показник ВВП на жителя в ЄС майже увосьмеро вищий, ніж в Україні. Продуктивність праці в єврозоні у вчетверо вищий ніж в Україні. Середній рівень енергоефективності економіки в ЄС вчетверо вищий, ніж в Україні. ЄС — лідер у світі за розвитком так званої зеленої енергетики і дає понад 40% світової відновлюваної енергії.
|
|
2. Вирівнюванню та підтримці розвитку |
Бюджет ЄС утворюється щорічно на суму близько 1 трлн. євро шляхом відрахування кожною країною 1% від її ВВП і розподіляється з урахуванням політики вирівнювання розвитку. Країни з нижчим рівнем розвитку отримують фінансування з бюджету ЄС значно більше, ніж сплачують внесків до нього. Це стосується Польщі (утричі більше), Румунії, Греції, Чехії і Португалії (у 2–2,5 разу). Більшість країн ЦСЄ отримують від 1,5 до 2,5 тис. євро на громадянина. Для порівняння: Болгарія і Румунія отримують із бюджету ЄС понад 1 тис. євро на громадянина, що вдвічі більше, ніж припадає бюджетних коштів на жителя в Україні.
|
|
3. Збільшенню іноземних інвестицій |
Інвестиційний потенціал країн ЄС ушестеро перевищує інвестиційний потенціал Росії. ЄС давно став лідером з увезення прямих іноземних інвестицій в Україну. Ще 15 років тому на ЄС припадала лише третина інвестицій в Україну, у 2014 р. — вже три четвертих. Навіть якщо відняти третину інвестицій, що надходять із офшорних зон країн ЄС, у яких інвестиції можуть мати українське чи російське походження, залишається дуже вагома частина справді іноземних інвестицій.
|
|
4. Здійсненню модернізації й реформ |
Можливість приведення умов для бізнесу і підприємництва до європейських стандартів. Це успішно реалізували Словенія, Польща, Словаччина та країни Балтії, особливо у сфері малого і середнього бізнесу, у податковій, інвестиційній, фінансовій та інших сферах. Загалом, показники реформ і модернізації суспільства в ЄС — одні з найвищих у світі. У рейтингах економічної свободи, легкості ведення бізнесу, конкурентоспроможності економіки, сприйняття корупції Україна значно відстає від країн ЄС нерідко майже на 100 позицій серед 170–180 досліджених країн світу.
|
|
5. Досягненню соціальних стандартів життя |
Середньомісячна заробітна плата в ЄС сьогодні майже вдев'ятеро вища, ніж в Україні. Система пенсійного забезпечення давно сформувалася як ринкова, трирівнева і не викликає нарікань стосовно неадекватного розподілу коштів пенсійних фондів. Щодо європейського стандарту оцінки робочої сили: сьогодні робоча сила в Україні недооцінена порівняно з середньою в ЄС і єврозоні вдвічі, а порівняно з Бельгією, Францією, Швецією — вчетверо. Ще більші можливості України — в освоєнні інших соціальних стандартів країн ЄС, стосовно яких відставання ще більше. Йдеться про видатки на соціальний захист і соціальну допомогу. За цими показниками відставання від ЄС та єврозони України — в десятки разів.
|
1.4 МІФИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
МІФИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ — це своєрідний концентрат помилкових уявлень, надій і побоювань, що існують у масовій свідомості із приводу участі України в євроінтеграційних процесах та її членства у Європейському союзі. Найбільш розповсюдженими є:
Факт: Це далеко не так. Нинішня назва ЄС з'являється в 1992 році, після підписання Маастріхтського договору. Але і тоді не всі члени ЄС були одночасно й членами НАТО. Як, наприклад, Ірландія (увійшла в 1970-х роках до ЄС). У 1995 році до ЄС вступає група нейтральних до НАТО країн (Австрія, Фінляндія, Швеція). У 2004 році в ЄС вступають Мальта і Кіпр, які так само не є членами НАТО. До цих пір існують «флангові» країни НАТО, що не входять до ЄС, — Норвегія, Ісландія, Туреччина. НАТО не є «локомотивом» для вступу до ЄС: інколи різниця між вступом до НАТО і вступом до ЄС складала й 40 років. Наприклад, Португалія вступила до НАТО в 1949, а до ЄС — у 1986, разом з Іспанією, яка вступила до НАТО лише в 1982 р. Греція вступила до НАТО в 1952, до ЄС — лише в 1986. При цьому Канада і США, будучи членами НАТО, не є членами ЄС.
Факт: Якщо аналізувати цифри[10], то найбільші об'єми постачання української продукції припадають не на ЄС, а на країни Азії — 53%. Але це не означає, що Україна стала сировинним придатком Азії. Подібна ситуація і з ЄС. Він є для нас стратегічним партнером, і Україна буде збільшувати постачання продукції на цей ринок. Традиційно склалося, що Україна постачає до ЄС зернові, але цим її експорт не вичерпується: ми є великим постачальником до ЄС олії, яка є продуктом переробки в Україні, збільшуються поставки до Євросоюз м'яса птиці, томатної пасти, цукру. Із 2016 році очікується збільшення поставок молочної продукції. Планується, що через декілька років об'єми експорту до ЄС продукції з високим рівнем доданої вартості будуть значно збільшені.
Факт: Особливих перспектив щодо «завоювання» ринку України в найближчий час у європейських продуктів харчування немає. Не останню роль в цьому грають ситуація з курсом і конкурентна спроможність української продукції. В нинішніх умовах європейським виробникам вигідніше не концентруватися на імпорті, а вкладати в Україну для отримання можливості виробництва і подальшого експорту в ЄС. З макроекономічною і військово-політичною стабілізацією, Україна отримає значний приплив інвестицій в агросектор з орієнтацією саме на європейський напрямок. З іншого боку, конкуренція змусить наших виробників «тримати марку» і боротися за ринок. Від цього виграють в першу чергу споживачі.
Європейські виробники небезпідставно вважають Україну дуже серйозним конкурентом, особливо після модернізаційних процесів у нашій харчовій промисловості. У найближчій перспективі Україна здатна постачати до ЄС продукції на суму $6 млрд. Але для цього Україні потрібно «підтягнути» якість і остаточно переорієнтувати виробництво.
Що стосується ГМО, то більшість європейських держав дійсно насторожено відносяться до ГМ-продукції. Україна немає шансів потрапити на цей ринок, якщо вона буде контрольовано чи безконтрольно використовувати ГМО в харчовій промисловості. Сьогодні Україна в якості експортера негенномодифікованої продукції має нагоду зайняти дуже привабливу нішу, як в рамках поставок до ЄС, так і до інших розвинутих країн світу. Наприклад, до Японії, де є великий попит на українську негенномодифіковану сою.
Факт: Ми живемо в часи науково-технічної революції, яка змінює економіку і соціальну сферу. Міф про те, що аграрна держава обов'язково неуспішна — уявлення часів індустріального суспільства. Ті, які продукують цей міф, уявляють агросектор таким, яким він був в минулому столітті. Сьогодні це не так. Для України нинішня зміна пріоритетів в економіці — шанс для модернізації як агросфери, так і багатьох суміжних галузей: генетики, IT, хімічної галузі, сільськогосподарського машинобудування, аграрних технологій тощо. Синергетичний ефект розвитку цих галузей, внаслідок стратегічної ставки на сучасний агросектор, може створити в Україні економіку нового типу, яка буде знана в світі не тільки агропродукцією, але й надсучасними технологіями і розробками. Такий сценарій видається вкрай перспективним для України.
Майже півтори тисячі сторінок Угоди[11] присвячено двом напрямам – політичному та економічному, що суттєво ускладнює самостійне осмислення цього документу, в якому орієнтуються в основному лише фахівці. З іншого боку, це дає підставу багатьом політикам й пересічним громадянам по-своєму трактувати документ:
1. Україна стала асоційованим членом Євросоюзу.
Факт: Такого формату стосунків із країнами-партнерами в ЄС не існує. Поняття «асоційоване членство»[12] відсутнє і в установчих договорах ЄС, і в тексті нового Лісабонського договору (2007).[13]Тобто, Україна або є, або ні членом Євросоюзу. Однак дуже часто, особливо політики, оперують цим неправильним та некоректним формулюванням.
2. Угода надає перспективу членства в ЄС.
Факт: В тексті документу немає жодної згадки про майбутнє членство України, як би про це не мріялось — це відвертий популізм. Разом з тим слід зважувати і на позиції країн-членів ЄС щодо імовірного вступу України до європейської спільноти, адже таке рішення приймається тільки одноголосно. Приміром, Польща, Литва та Великобританія офіційно декларують, що наша держава може стати членом ЄС. Прихильна до України і Швеція. Іспанія та Люксембург готові приєднатися до більшості. Позиція Кіпру за суб’єктивних причин є негативною щодо України.
3. Угода про асоціацію полегшить візовий режим.
Факт: В Угоді згадується, що Україна має довгострокову перспективу безвізового режиму. Тобто, йдеться про візову лібералізацію, а не про безвізовий режим.
4. Угода дозволить влаштуватися на роботу в ЄС
Факт: Частково це вірно, однак стосується лише вузького кола громадян. Приміром, топ-менеджерів українських компаній, які хочуть вийти на рівень ЄС. Простих робітників це жодним чином не стосується.
5. Угода впровадить в Україні європейські стандарти життя.
Факт: Угода лише створює шанс, а не результат.
6. Угода знищить національного виробника.
Факт: Після вступу до Євросоюзу в жодній країні національний виробник не зник. В нашому випадку слід говорити про тривалий шлях переходу на нові стандарти якості. Однак Угода, загалом, представляється позитивною для бізнесу.
7. У Євросоюзі є десятки угод з іншими країнами, тому Угода з Україною нічого не варта.
Факт: Дійсно, нині біля 20 діючих угод про Асоціацію ЄС із іншими країнами. Однак, по-перше, слід розрізняти типи підписаних документів, які по-різному трактують умови співпраці. По-друге, після 2009 року було запроваджено новий тип угоди. Тож, хоч назва одна і та ж, але зміст її дещо інший. Угоди нового типу підписані з Україною, Молдовою та Грузією. Для кожної країни розробляються індивідуальні умови залежно від глибини співпраці, перспектив членства в ЄС і т.д. Тому прирівнювати Угоду про асоціацію Україна-ЄС до подібних договорів Євросоюзу з Мароко, Чілі чи Алжиром некоректно.
8. Угода обмежує співпрацю України з іншими країнами.
Факт: Угода жодним чином не обмежує співпрацю України з іншими країнами, у тому числі і з РФ (ст. 39 Угоди). Єдина умова — членство і співпраця з іншими країнами (об’єднаннями країн) не повинна суперечити торгівельним зобов’язанням, що встановлені Угодою.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:
- В чому полягає сутність та передумови європейської інтеграції?
- Що є базовою основою європейської інтеграції?
- Який характер, етапи та принципи євроінтеграції?
- Яка мета євроінтеграції?
- В чому полягає сутність європейських цінностей?
- Які позитиви вступу України до Європейського Союзу?
- Охарактеризуйте основні міфи щодо європейської інтеграції.