1.3  Ефективність  вловлювання пилу


Ступінь очищення (коефіцієнт корисної дії) виражається відно­шен­ням кількості вловленого матеріалу до кількості матеріалу, який поступив в газоочисний апарат з газовим потоком за визначений пе­ріод часу.
Ефективність очищення   η     визначають за формулою
 ,                (1.4)
де    , –  масові  витрати частинок пилу, що вміщуються в газах, які  відповідно поступають і виходять з апа­рата, кг/с;
        ,  – об’ємні  витрати газів (при 0°С  і  101,3 кПа), які відповідно поступають і виходять з апарата, м3/с;
        ,– концентрації частинок пилу в газах, які відповідно поступають    в апарат і виходять з апарата, кг/м3;
          – кількість вловленого пилу,  кг/с.
Якщо об’єм газів в процесі очищення змінюється, наприклад за рахунок підсмоктування, то ефективність
                                            (1.5)
де  Кп – коефіцієнт підсмоктування.
Відомо, що ефективність очищення для частинок пилу різних розмірів неоднакова. Тому коефіцієнт очищення газів часто визначають за фракційною ефективністю – ступенем очищення газів від частинок певного розміру.
Фракційна ефективність
 ,                                    (1.6)
де    ,– вміст фракцій в газах відповідно на вході та виході апарата, %.
Знаючи фракційний ступінь очищення газів, можна визначити загальну ефективність апарата:
,                        (1.7)
Ефективність вловлювання пилу може бути виражена у вигляді кое­фіцієнта проскоку частинок (ступеня неповного  вловлювання) –  відно-шення концентрації частинок за апаратом до їх концентрації перед ним. Його використовують, коли треба оцінити кінцеву запиленість чи порів­няти відносну запиленість газів на виході з різних апаратів [15-18].
Коефіцієнт проскоку Р розраховують за формулою:
                                           (1.8)
Сумарний ступінь очищення газів декількох послідовно встанов-лених апаратів, розраховується за формулою:
,                        (1.9)
де    , , …  – ступінь очищення газів від пилу відповідно в першому, другому і n-му апараті.