1.7.2 Гранично допустимі викиди шкідливих речовин


Відповідно до вимог ДСП-201-97 для кожного проектованого і діючого проми­слового підприємства встановлюються гранично допустимі викиди (ГДВ) шкід­ливих речовин в атмосферу при умові, що викиди шкід­ливих речовин від даного джерела в сукупності з другими джерелами (з враху­ванням перспе­ктиви їх розвитку) не створятьприземну концентра­цію, яка перевищує ГДК.
При визначенні ГДВ домішок від розрахункового джерела необхідно враховувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від ін­ших джерел, дотримуючись для приземного шару умови
,                                  (1.74)
де С – концентрація речовини в приземному шарі, що створюється роз­рахунковим джерелом викидів, мг/м3;
     Сф – фонова концентрація речовини, мг/м3.

 

Встановлюються також контрольні значення ГДВ в грамах за секун­ду, які не повинні перевищуватися в будь-який двадцятихвилинний ін­тервал часу. Крім того, контроль ГДВ проводиться всередньому за до­бу, місяць, рік.

 

ГДВ шкідливих речовин встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери. Для неорганізованих викидів і сукупності дрібних одиночних джерел (вен­тиляційні викиди, викиди стаціонарних енерго-установок тощо) встанов­люють сумарний ГДВ.
Тимчасово погоджені викиди (ТПВ) шкідливих речовин встанов-люються для підпри­ємств, якщо не можливо забезпечити ГДВ. Величини

 

ТПВ погоджуються з Держкомприроди з поетапним їх зниженням.

 

ГДВ і ТПВ шкідливих речовин переглядаються не рідше одного разу в 5 років.