Середина ХХ ст. – сьогодення. Конфліктологія є однією з наймолодших галузей наукового знання, що розвилася на межі багатьох наук і, насамперед, — соціології і психології.

Конфліктологія виділилась як відносно самостійний напрямок у соціології наприкінці 50-х років XX століття і спочатку одержала назву «соціологія клнфлікту». Ця подія пов'язується з роботами Ральфа Дарендорфа (Німеччина) «Соціальні класи і класові конфлікти в індустріальному суспільств» (1957 р.), а також Льюіса Козера (США) – «Функції соціальних конфліктів» (1956 р.).

У цей же період аналогічна ситуація спостерігається й у психології. Завдяки дослідженням М. Шерифа, Д. Раппопорта, Р. Доза, Л. Томпсона, К. Томаса, М. Дойча, Д. Скотта та ін. психологія конфлікту виділяється як відносно самостійний напрямок.

Дослідження в галузі соціології конфлікту, й особливо в галузі психології конфлікту, сприяли розвитку конфліктологічної практики. Становлення конфліктологічної практики відбувається в 70-і роки XX ст. У цей період Горовіц і Бордман створюють програму психо-логічного тренінгу, направленого на навчання конструктивній поведінці в конфліктній взаємодії. Ч. Освуд розробив методику ПОІР (Поступової та обопільної ініціативи з розрядження напруженості), призначену для вирішення міжнародних конфліктів.

У становленні конфліктологічної практики особливе місце зайняли переговорні методики вирішення конфлікту (Д. Скотт; Ш. і Г. Боуер; Г. Келман та ін.). Розробка технологій переговорів за участю посередника-медіатора (В. Лінкольн, Л. Томпсон, Р. Рубін і ін.) привела до створення в США в 70-80-х роках XX ст. навчальних закладів з підготовки фахівців-медіаторів. У цей період часу всесвітню популярність набув Гарвардський метод «принципових переговорів» Р. Фішера й В. Юрі.

У 80-і роки XX ст. виникають конфліктологічні центри у США й інших країнах світу. А в 1986 році в Австралії з ініціативи ООН створюється Міжнародний центр вирішення конфліктів. У Росії перший центр із вирішення конфліктів був створений у Санкт-Петербурзі на початку 90-х років XX ст. У цей же період формується українське конфліктознавство, центром якого став Інститут соціології НАН України.

Серед українських вчених, які одними із перших зробили особливий внесок в розвиток конфліктології, є Пірен Марія Іванівна (р.н. 1937) – доктор соціологічних наук, професор Української академії державного управління. Під її керів-ництвом відбувся ряд Міжнародних наукових конференцій з конфліктології (м. Чернівці – 1992, 1993, 1994 роки; Чернівці-Київ – 1996 р.), видано 14 томів матеріалів конференцій, Словник-довідник термінів з конфліктології (1995).

Однак, не дивлячись на це, в Україні все ще відчувається, що дана галузь розвинена не в повній мірі.

     Підсумок

Студент після вивчення даної теми повинен знати еволюцію становлення уявлень про місце та значення конфліктів у суспільстві в різні історичні періоди, володіти знаннями про формування конфліктології як самостійної теорії, становлення конфліктологічної практики .

     Контрольні питання

1. Перерахуйте основні етапи еволюції конфліктологічних поглядів в історії філософії.

2. Розвиток конфліктологічних ідей у філософській думці Давнього Сходу.

3. Еволюція конфліктологічних ідей в античній філософії.

4. Проблема конфлікту в середньовічній філософії і у філософії епохи Відродження.

5. Проблема конфлікту у філософії Нового часу.

6. Проблема конфлікту в класичній німецькій філософії.

7. Особливості розвитку теорії конфлікту в марксистській філософії.

8. Дайте загальну характеристику соціально-історичним і теоретичним передумовам виникнення конфліктології.

9. Назвіть учених, з іменами яких пов'язане становлення конфліктології як самостійної дисципліни.

10. Вкажіть, коли і де вперше були створені конфліктологічні центри? Коли і де з'явився перший центр із вирішення конфліктів в Україні та Росії?

11. Сучасні проблеми розвитку конфліктології.