12.2.2 Виробничі води

Вимоги до них дуже різноманітні, оскільки залежать від виду виробництва та його технології. Найбільш часто на промислових підприємствах вода витрачається для охолодження всякого роду  устаткування, де процеси протікають при високих температурах. Основні вимоги, які стосуються якості охолоджувальної води, полягають у тому, що вода повинна мати невелику карбонатну жорсткість (до 5 мг-екв/л), містити як можна менше завислих речовин і не давати біозаростання.

Вміст завислих речовин у охолоджувальній воді, яка поступає у коробчасті холодильники, де в окремих місцях можливий рух води з дуже малими швидкостями або навіть її застоювання, допускається у середньому до 30-50 мг/л; у воді, яка подається у трубчасті холодильники, де вода рухається з постійною швидкістю більше 0,5 м/с – до 75-100 мг/л, а інколи і більше. Для запобігання випадіння солей карбонатної жорсткості у охолоджувальних установках, як правило, нагрівання води до температури вище 50-60°С не допускається.

Додаткова (свіжа) вода, яка подається у обертові системи водопостачання, на відновлення витрат, також повинна мати можливо меншу карбонатну жорсткість. Заліза у додатковій воді повинно міститись не більше 0,5 мг/л, оскільки унаслідок аерації у охолоджувальних пристроях здійснюється його окислення і утворення пластівчастого гідроокису заліза, який відкладається на стінках труб та обладнання. Крім того, залізистий осад у трубах утворює гальванічні мікроелементи з металом труб та апаратів, що може спричинити корозію.

До якості води живлення для котельних установок пред’являють суворі вимоги. Жорсткість води живлення для водотрубних котлів із тиском 1,6-3 МПа не повинна перевищувати 0,02 мг-екв/л, а для котлів з тиском 3-10 МПа – 0,01 мг-екв/л. У воді живлення недопустима наявність завислих речовин. Дуже суворі вимоги пред’являють до вмісту у воді сульфатів, хлоридів, кремнекислоти, вуглекислоти, розчиненого кисню, окислюваності.