12.5 Нормування якості природних вод водоймищ питного, культурно-побутового і рибогосподарського призначення |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Встановлені (“Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами №465-99”) різні види нормативів якості води у водоймищах в залежності від їх категорії за характером використання. Нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встановлення сукупності допустимих значень показників її складу та властивостей, у межах яких забезпечуються безпечні умови водокористування і які встановлюються для води: - що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреаційних потреб - потреб рибного господарства. Відповідно відрізняють санітарно-гігієнічні нормативи якості води (науково обгрунтовані величини концентрації забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають прямо або опосередковано на життя та здоров'я населення) та рибогосподарські нормативи якості води (науково обгрунтовані величини концентрації забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають на збереження і відтворення промислово цінних видів риб). На ділянках водних об'єктів, які знаходяться в межах населених пунктів, незалежно від цілей водокористування нормативи встановлюються як для води, що використовується для задоволення господарсько-побутових потреб. Для вод, що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреаційних потреб, при нормуванні якості встановлюються ГДК шкідливих речовин з врахуванням трьох показників шкідливості: - органолептичного (характеризує здатність речовин змінювати органолептичні властивості: смак, запах, колір тощо); - санітарного (загальносанітарного) (характеризує вплив речовин на процеси природного самоочищення вод); - санітарно-токсикологічного (характеризує шкідливу дію речовин на організм людини). Для вод, що використовується для потреб рибного господарства, при нормуванні якості встановлюються ГДК шкідливих речовин з врахуванням п’ти показників шкідливості: - органолептичного; - загальносанітарного; - санітарно-токсикологічного; - токсикологічного (характеризує токсичність речовин для живих організмів, що живуть у водоймищі); - рибогосподарського (характеризує вплив речовин на погіршення якості промислових риб). Основними заходами охорони води від забруднення вважаються такі, котрі частково виключають утворення стічних вод, а також необхідність скиду їх у водоймища. Заборонений скид у водоймища таких стічних вод, які можуть бути ліквідовані іншими шляхами: застосуванням раціональної технології, повторним використанням відпрацьованої води у системах обертового водопостачання та використанням стічних вод у цілях сільськогосподарського зрошування. Указані заходи дозволяють зменшити об’єми стічних вод, які підлягають скиду у водоймища. Нагляд за виконанням умов спуску води стічних вод у водоймища виконується санітарно-епідеміологічними станціями та управлінням експлуатації водогосподарських систем Держводгоспу України. Контрольний створ, у якому мають дотримуватися санітарно-гігієнічний та рибогосподарський нормативи якості води, визначається залежно від конкретних умов, але не нижче 500 метрів від місця скидання зворотних вод на ділянках водних об'єктів, які використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб, на відстані одного кілометра вище від найближчого за течією пункту водокористування, а на водоймах акваторії - в радіусі одного кілометра від пункту водокористування. Вода не повинна мати запахів та присмаків інтенсивністю більше 3 балів для морів і 2 балів для водоймищ категорії І безпосередньо або при подальшому хлоруванні і для водоймищ категорії ІІ безпосередньо. Вода не повинна надавати сторонніх запахів та присмаків м’ясу риб. Забарвлення не повинно виявлятись у стовпчику води висотою 0,2 м для водоймищ категорії І та 0,1 м для водоймищ категорії ІІ і морів. Реакція рН води водоймища після змішування її із стічними водами повинна бути у межах 6,0 ≤ рН ≤ 9,0. Отрутні речовини не повинні міститись у концентраціях, які можуть чинити прямо або непрямо шкідливий вплив на організм та здоров’я населення. Стічні води не повинні містити мінеральні масла та інші плаваючі речовини у такому об’ємі, який здатний утворювати на поверхні водоймища плівки та плями. Стічні води, які вміщують збудники хвороб, повинні підлягати обеззараженню після відповідного очищення. Методи обеззараження біологічно очищених побутових стічних вод повинні забезпечувати колі-індекс не більше 1000 при залишковому хлорі не менше 1,5 мг/л. Мінеральний склад водоймищ категорії І не повинен перевищувати за щільним залишком 1000 мг/л, у тому числі хлоридів 350 мг/л та сульфатів 400 мг/л, а для водоймищ категорії ІІ нормується за наведеним вище показником „Присмаки”. Температура води водоймища у результаті спуску у нього стічних вод не повинна підвищуватись літом більше ніж на 30°С у порівнянні із середньомісячною температурою найбільш спекотного місяця за останні 10 років. Нормативи складу і властивостей води водоймищ, які використовуються для рибогосподарських цілей, у залежності від місцевих умов можуть відноситись або до району випуску стічних вод при швидкому змішуванні їх з водою водоймища, або до району нижче спуску стічних вод з урахуванням можливого ступеня їх змішування і розбавлення. На дільницях масового нересту та нагулу риб спуск стічних вод заборонений. При випуску стічних вод у рибогосподарські водоймища ставляться більш високі вимоги, ніж при випуску стічних вод у водоймища, які використовуються для питних і культурно-побутових потреб населення. Отрутні речовини у стічних водах не повинні міститись у концентраціях, які можуть надавати прямо або непрямо шкідливий вплив на риб та водні організми, що служать кормом для риб. Деякі дані про гранично допустимі концентрації шкідливих речовин наведені у табл. 12.1. Температура є одним із факторів, які впливають на токсичну дію речовин на мікроорганізми. При підвищенні температури сприйнятливість організмів до токсичних речовин збільшується. Правила спуску стічних вод у водоймища регламентуються “Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затвердженими наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37, а також “Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів” та “Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627. На підставі цих Правил та Інструкції Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації (ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. ДК забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств визначають, виходячи з таких умов: - ДК забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на випуску Підприємства); - ДК забруднюючої речовини в спорудах біологічної очистки (на вході в ці споруди); - величини лімітів на скид забруднюючих речовин у водойму, які встановлені Водоканалам органами Мінекоресурсів України в дозволах на спеціальне водокористування;
Таблиця 12.1 - Допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водних об’єктів (дод. 2 до “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затверджених наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37)
- допустимого вмісту важких металів в осадах стічних вод, що використовуватимуться як органічні добрива. З цих чотирьох величин найменша встановлюється як ДК. При визначенні ДК забруднюючої речовини в стічних водах за ДК в каналізаційній мережі ДК приймають за таблицею 12.2. Згідно з Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами (465-99-п), на випуску стічних вод після очисних споруд повного біологічного очищення встановлені такі нормативи якості стічних вод: БСК5 - 15,0; ХСК - 80,0; завислі речовини - 15,0 мг/л.
Таблиця 12.2 - Вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею (дод. 1 до “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затверджених наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37)
Особливості захисту морських водоймищ. Інтенсивна господарська діяльність у басейні Чорного моря призвела до виникнення складних екологічних проблем. Це, насамперед, синдром морської евтрофікції, пов'язаний з інтенсивним надходженям з річковим стоком біогенних елементів, що спричинило масове "цвітіння" водоростей, зменшення вмісту розчиненого кисню, загибель бентосних організмів. Постійним явищем стали "червоні припливи" в прибережних водах. Значним стало забруднення акваторії Чорного моря шкідливими речовинами, особливо нафтопродуктами. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС відбулося забруднення вод Чорного моря радіонуклідами. Хімічне та інші види забруднення негативно позначилися на його біоті, що призвело до зменшення запасів промислових риб, а їхню екологічну нішу зайняла медуза аурелія. Останніми роками в Чорному морі спостерігається негативна тенденція підвищення межі сірководневої зони, яка за останні три десятиріччя піднялася в середньому на 40 м, що може дуже негативно позначитися на усій екосистемі Чорного моря. Азовське море сьогодні є зоною екологічної катастрофи. Ще 4050 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, і в 12 разів більше, ніж у Балтійському. Раніше тут водилася риба 114 видів, загальний вилов її у сприятливі роки становив понад 300 тис. т на рік, переважно цінних порід. Тепер він зменшився в 6 разів. Риба, яку виловлюють, настільки забруднена хімікатами, що споживати її небезпечно. Для запобігання подальшого погіршення екологічної ситуації у нашій країні велику увагу приділяють попередженню та усуненню забруднення морів. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Для захисту морські води від забруднення законодавство (ст. 102 Водного кодексу України) забороняє скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря. Правила охорони внутрішніх морських вод територіального моря від забруднення і засмічення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. Ними передбачено, що з метою запобігання забрудненню внутрішніх морських вод і територіальних вод конструкція і обладнання суден мають відповідати вимогам, встановленим міжнародними договорами України щодо запобігання забрудненню морського середовища із суден. Операції із забруднюючими речовинами, їх сумішами, а також із зворотними водами підлягають обов'язковій реєстрації в суднових документах, форми яких узгоджуються з державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів Мінприроди України. Забороняється скидання із суден очищених господарсько-побутових стічних вод у чотиримільній зоні прибережних вод. Такі стічні води повинні накопичуватися та здаватися на судна-збірники або на берегові очисні споруди. В зазначених Правилах встановлені й інші вимоги щодо охорони внутрішніх морських вод та територіального моря.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||