13.4 Операції з лабораторно-технологічного контролю

13.4.1 Відбір та зберігання проб  

Для оцінки роботи споруд суттєве значення має правильний відбір

проб, який визначається вибором місця для відбору, станом посуду та засобом консервування проб. Проби стічної рідини відбирають у добре промиті пляшки.

         Проби відбирають у тих місцях, де досягнуто добре перемішування та виключено попадання сторонніх домішок (осаду, плаваючих предметів та ін.).

         У лотках та каналах проби відбирають у середині перерізу потоку у точках з постійною глибиною і слідкують, щоб не попадав жир або піна.

         Цілодобові проби для аналізів неочищених та очищених стічних вод повинні складатися із окремих разових проб, які відбираються через визначені інтервали та установлюються у кожному випадку і повинні бути не більше 4 год. Проби до і після роботи споруд беруть з урахуванням часу проходження води через контрольовані споруди.

         Оскільки склад стічної рідини змінюється за годинами доби, бажано один раз у місяць виконувати аналіз разових проб. При великому коефіцієнті нерівномірності притоку середньодобова проба складається із суми разових проб з урахуванням годинних коливань притоку. Об'єм проб, що відбираються в окремі години, із яких складається середньодобова проба, повинен відповідати добовому графіку надходження стічних вод.

         Для контролю осаду, який затримується у пісколовці, середню пробу відбирають у пісковому каналі, куди подається осад під час розвантажування.

         При ручному розвантажуванні піску із пісколовки проби відбирають на різних глибинах скребками або лопатою, ретельно перемішуючи їх у відрі або іншій великій посудині для складання середньої проби.

         Проби стічної рідини можна зберігати одну добу при температурі не вище +5ºС. Частину проби стічної рідини, яка призначена для визначення окислюваності та азоту амонійних солей, консервують 25%-ною сірчаною кислотою (2 мл на 1 л).

         До проби, яка призначена для визначення азоту нітритів та нітратів, а також зважених речовин, добавляється хлороформ (2 мл на 1 л). Замість хлороформу можна застосовувати толуол.

         Разові проби на розчинений кисень відбирають за допомогою особливого пристосування, яке представляє собою склянку, у яку опущений шланг або трубка до дна, а другий її кінець вигнутий на 180º і опущений нижче дна склянки на 30-50 мм. У пробку установлюють повітряну трубку. Такий сифонний батометр укріплюється до штанги. Об'єм склянки батометра при відборі проби повинен бути у 5 разів більше об'єму склянки, у яку переливається проба (п'ятикратний обмін об'єму проби). Вилив проби відбувається за допомогою гумової трубки, яка надіта на зовнішній кінчик сифонної трубки батометра і опускається до дна склянки, у яку виливається проба. Середня проба надлишкового ущільненого активного мулу відбирається із мулоущільнювача.

         Проби зброженного осаду з метантенків відбирають протягом усього часу вивантаження осаду через рівні проміжки часу (10 хв.) і рівних об'ємах (приблизно 1 л). Потім їх зливають у відро і ретельно перемішують.

         У підсушеного осада піскових та мулових площадок визначають вологість, для чого беруть середні проби за глибиною шару у різних місцях залитих площ.

         Проби газової суміші з метантенків беруть газовою піпеткою, яка приєднується до патрубка на газовому ковпаку метантенків за допомогою гумової трубки.

         Газ, який поступає із метантенків, витісняє рідину із піпетки і заповнює її.

         Витіснену таким чином рідину збирають у посудину, у якій зберігалась газова піпетка. Піпетку наповнюють газом з таким розрахунком, щоб у ній залишилось 5-7 мл рідини.

         До проби для визначення БСК ніякі консервуючі речовини не застосовуються.

         Проба стічної рідини, яка призначена для бактеріологічних визначень, також не підлягає консервації. ЇЇ можна зберігати дві години при температурі +5ºС.

         У двох’ярусному відстійнику проби із осадових жолобів беруть також, як із первинних горизонтальних відстійників.

         Проби із септичної частини відбирають у об'ємі 500-1000 мл (завжди рівному) через рівні проміжки часу (20-30 хв.) протягом усього часу випуску осаду, але не менше 4-5 разів, зливають у відро, перемішують і відливають 1 л середньої проби.

         Проби осадів або активного мулу, у яких визначається вологість, не підлягають ні зберіганню, ні консервації, а аналізуються зразу після їх відбору.

         Мулову воду від зброжуваного осаду можна зберігати також, як і стічну рідину, протягом доби при температурі не вище +5ºС; пробу, яка призначена для визначення летучих жирних кислот, консервують декількома каплями 40%-ного їдкого натру.

         Проби для визначення дози та якості активного мулу зберігати не рекомендується для запобігання його загнивання.

         Проби суміші активного мулу та стічної рідини, що підлягають гідробіологічному аналізу, аналізують через 20-30 хв. з моменту їх узяття (нетривалий час можна зберігати проби у холодному місці не закриваючи пробкою).

         Для характеристики якості активного мулу беруть разову пробу води з мулом у кожному аеротенку для визначення мулового індексу та кінетики осідання у такій кількості, щоб у пробі трималось біля 20 г сухої речовини мулу.

         Для гідробіологічного аналізу (складу індикаторних найпростіших) спеціальним ковшем відбирають разові проби також із кожного аеротенку та переливають у банку з широким горлом без пробки. Ємність банки 250мл.

         Аналіз надлишкового активного мулу виконують у разових пробах на вході в мулоущільнювачі та на виході із них з дотриманням розрахункового інтервалу.

         Проби сирого осаду беруть із камер вивантаження під час його випуску, а також із розподільної камери метантенків через рівні проміжки часу (20 хв.) у рівних об'ємах (250 мл), потім зливають у відро і ретельно перемішують.