Кількість
земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити
жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони
гектарів земель, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості
людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.
Деградацію земель спричиняє багато факторів: гірничі розробки; посилення водної
і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності; хімічне забруднення грунтів міндобривами
та отрутохімікатами. Відкритий видобуток корисних копалин і сильна ерозія
грунтів призводять до повної втрати родючого шару землі і формування
"місячних ландшафтів" або "бедлендів" (від англ. погана
земля). Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу
підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово
підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі
хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через
харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму
людини, збільшуючи захворюваність і смертність.
Згідно з статею 162
Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів,
спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому
вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення
продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму
використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення.
Охорона
земель включає:
а)
обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального земле-користування;
б)
захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від
необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
в)
захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вто-ринного
засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва,
хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і
техногенних процесів;
г)
збереження природних водно-болотних угідь;
ґ)
попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних
ландшафтів;
д)
консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогоспо-дарських угідь.
У
галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі
нормативи:
а)
оптимального співвідношення земельних угідь;
б)
якісного стану ґрунтів;
в)
гранично допустимого забруднення ґрунтів;
г)
показники деградації земель та ґрунтів.
Нормативи
оптимального співвідношення земельних угідь (ст. 33 Закону України ”Про охорону земель” № 962-IV від
19.06.2003) встановлюються для
запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній
розораності сільськогосподарських угідь.
До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:
- оптимальне
співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого
природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного
призначення, а також земель лісового та водного фондів;
- оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних
насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в
агроландшафтах.
Нормативи
якісного стану ґрунтів (ст. 32 Закону України ”Про охорону земель” № 962-IV від
19.06.2003) встановлюються з метою запобігання їх виснаженню і використовуються
для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів.
Нормативи якісного стану ґрунтів визначають рівень
забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості
тощо.
Нормативи
гранично допустимого забруднення ґрунтів (ст. 31 Закону України ”Про охорону
земель” № 962-IV від 19.06.2003) визначаються з метою встановлення критеріїв
придатності земель для використання їх за цільовим призначенням.
До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать:
- гранично
допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей
пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;
- максимально
допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.
Нормативи
показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою
запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за
використанням та охороною земель.
До нормативів показників деградації земель (ст. 34 Закону України ”Про
охорону земель” № 962-IV від 19.06.2003) належать показники гранично
допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок
антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи
інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.
Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської
техніки, питомий тиск ходових частин якої на ґрунт перевищує нормативи,
забороняється.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського
призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації
земель.
При встановленні показників інтенсивності використання
земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські
культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та
окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського
призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної
документації на вирощування сільськогосподарських культур.
|