15.4.2 Оцінка порушених територій за їхньою придатністю до рекультивації

Порядок відновлення порушених територій і їх містобудівне використання проектують на підставі:

- груп ґрунтів за кислотністю (рН) (найкращі біологічні властивості мають ґрунти з нейтральною, слабокислою і слаболужною реакцією);

- засобів добування корисних копалин, типу виробництва (відкриті і підземні гірські роботи, збагачення корисних копалин, переробка мінеральної сировини, відходи теплоелектростанцій і металургійних підприємств);

- форм порушення (виїмка, кар'єр, просадкова лійка, відвал, насип, провал);

Відвали бувають зовнішніми та внутрішніми. Зовнішні відвали формують поза рудними розробками. Ними можна нарощувати дороги, утворювати з них терикони і териконники, що займають значну площу й отруюють довкілля. Найдоцільніше використовувати під зовнішні відвали яри, балки та інші знижені форми рельєфу, які слід засипати до брівки, а згодом, після осідання, їх рекультивують під сільськогосподарські угіддя. Внутрішні відвали утворюються тоді, коли пуста порода переміщується на вже вироблені ділянки родовища. Це найбільш економний із погляду втрати сільськогосподарських угідь метод відкритого добування корисних копалин. Проте для створення розрізної траншеї все-таки необхідно формувати зовнішні відвали.

Залежно від способу переміщення розкривних порід відвали можуть бути автотранспортними, скреперними, екскаваторними і гідровідвалами. Найбільш вирівняними є автотранспортні та скреперні відвали, а також гідровідвали при намиванні породи. Найскладніші для подальшого використання екскаваторні відвали. Тому в процесі обробітку відвалів є потреба у грубому плануванні, яке проводять із точністю 1–2 м, та тонкому (з точністю 20 – 30 см), яке проводять через 1–2 роки після відсипання відвалів. Найінтенсивніше осідають відвали в перші два роки, а їх повне осідання триває 15–20 років;

- розмірів порушень (морфометрія, амплітуда антропогенних форм рельєфу, площа, зайнята порушеними ділянками);

- інженерно-геологічних параметрів території (тип, кислотність і засоленість ґрунтів, режим і джерела живлення ґрунтових вод, природних форм рельєфу);

- біологічних властивостей ґрунтів території (табл. 15.3, 15.4);

- типів розселення району з порушеними територіями (резсереджений, централізований, груповий);

- функціональних потреб міст та інших населених пунктів у системі розселення;

Таблиця 15.3 - Показники засоленості ґрунтів

Групи рослин за стійкістю	Глибина, см	Вміст в ґрунтах, мг на 100 г ґрунту (перша, друга і третя цифри в кожному рядку графи – показники відповідно для весни, літа й осені)
		HCO3	SO4	Cl	Луги
Особливо стійкі до солей	0-15 15-30 40-60	3,4-4,5 3,0-4,0-5,0 3,0-5,0-4,0	0,3-1,0-2,5 0,8-0,9-1,4 3,0-5,0-4,0	0,5 1,0-0,5-0,3 2,0-1,0	3,0-4,0-3,0 3,0-3,5-4,0 6,0-7,0-6,0
Слабо стійкі до солей	0-15 15-30 40-60	1,7-2,0-3,6 3,4-1,9-1,7 3,0-2,5-2,8	0,6-0,5-1,2 1,3-0,3-2,4 0,6-2,9	1,0-0,1-0,8 0,7 1,0-0,3-0,7	3,0-1,2-4,0 3,0-1,0-4,8 2,4-5,0

Таблиця 15.4 – Забезпеченість грунтів поживними матеріалами

Ступінь забезпеченості	Вміст в ґрунтах, мг на 100 г ґрунту
	азоту	фосфору	калію
Високий	6	4	20
Середній	4-6	2-4	10-20
Низький	4	2	10

- розвитку транспортної та інженерної інфраструктури системи розселення, окремих міст і населених пунктів;

- технічних і економічних засобів для відновлення територій.