8.4.2 Пливуни

Гідродинамічні процеси, що відбуваються в пухких гірських породах, приводять інколи до виникнення пливунності (утворення пливунів).

Пливуни - переважно піщані ґрунти, що проявляють рухомість при певних гідродинамічних умовах.

Пливуни поділяються на справжні та несправжні. Справжні пливуни, на відміну від несправжніх, містять гідрофільні колоїди, які відіграють роль мастила між мінеральними частинками. Основною причиною утворення структури пливунів є діяльність особливих мікроорганізмів, які, поглинаючи органічні та мінеральні речовини, виділяють колоїдну масу (слиз).

Головні специфічні властивості пливунів такі:

- приходять у пливунний стан при дуже низьких значеннях гідродинамічного тиску;

- погано віддають воду (вода каламутна, з мулистими частинками);

- при висиханні маса справжніх пливунів твердіє (за рахунок колоїдних зв'язків);

- перетворюються в рідину при невеликій вологості (приблизно 0,30);

- володіють властивостями тіксотропії (перетворюються в рідину при динамічних впливах).

Якщо при будівництві пливуни не оголюються, то вони можуть бути надійними основами споруд (витримують значні навантаження при незначних деформаціях). Якщо ж пливун розкритий котлованом, то він може повністю витекти в котлован, що приводить до суттєвого збільшення земляних робіт, а також до пошкоджень існуючих споруд внаслідок осідання поверхні.

Якщо інженерно-геологічними вишукуваннями виявлені пливуни, то застосовуються такі заходи:

- проходка пливунів палями або іншими фундаментами глибокого закладення;

- попереднє осушення пливунів: при коефіцієнті фільтрації к_f > 1 м/добу (псевдопливуни) для цього застосовують відкачування води із свердловин, при к_f = 0,2-1 м/добу - голкофільтри, а при к_f < 0,2 м/добу - електроосушення;

- зведення перепон на шляху виходу пливуна в котлован за допомогою шпунтового огородження або заморожування ґрунту.