Послідовність операцій при пуску котла залежить від його теплового стану після простою – відповідно розрізняють пуск після ремонту або виведення котла з холодного резерву. Режим пуску повинен забезпечити надійність всіх елементів котла при мінімальних витратах палива і втратах води. Пускові режими відпрацьовуються на заводах-виробниках і налагоджувальними організаціями з розробкою графіків пуску з різних теплових станів. Залежно від ступеня охолоджування котла після попереднього останову розрізняють пуски: з холодного, не остигненого, гарячого станів і з гарячого резерву. Для кожного виду пуску розроблена своя технологія. Пуск з холодного стану проводиться через 3...4 доби і більш після останову при повному охолодженні котла і втраті в ньому тиску. Пуск по даному режиму починається з найнижчого рівня температур і тиску в котлі і має найбільшу тривалість.
Надійність розпалювання газових пальників з примусовою подачею повітря залежить головним чином від щільності шиберів, що регулюють подачу повітря в пальник. Розпалювання кожного зі встановлених пальників повинно здійснюватися від індивідуального запальника, встановленого в запальний отвір. Стійкість полум'я запальника залежить від розрідження в топці і щільності шибера, який регулює подачу повітря в пальник.
При стійкій роботі запальника подача газу в пальник ведеться плавно, щоб тиск газу не перевищував 10... 15 % від номінального. Запалювання газу, що виходить з пальника, повинне бути негайним.
При внесенні запальника в топку і розпалюванні пальника необхідно дотримуватися особистої обережності, бути в стороні від запального отвору. Після запалювання газу, що виходить з пальника, включають подачу повітря так, щоб світимість факела зменшилася, але в той же час не відбулося відриву його від пальника. Для підвищення продуктивності пальника спочатку збільшують на 10... 15% тиск газу, а потім відповідно підвищують тиск повітря, після чого відновлюють задане значення розрідження в топці. При стійкій роботі першого пальника приступають послідовно до розпалювання решти пальників. Черговість запалення пальників вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечити рівномірний розподіл температур в об'ємі топочної камери.
В процесі розпалювання котла з холодного стану необхідно стежити за тепловим розширенням екранів, барабана, колекторів і трубопроводів за встановленими на них реперами. При відставанні прогрівання якогось екрану його слід продути через дренажі нижніх колекторів протягом 25 с. При нагріванні котла повинне забезпечуватися вільне переміщення елементів котла для запобігання виникнення додаткових напруг і передчасного руйнування гибів і кутових зварних швів. Під час ремонту повинні бути усунені всі можливі причини затискання екранів в обмурівці холодних воронок, затискання в пісочних компенсаторах і затискання в елементах каркаса.
Особлива увага при пусках котла надається підтримці заданої температури металу товстостінних (барабана, колекторів, паропроводів, арматури) і найвідповідальніших деталей, швидкості їх прогрівання. Технологія прогрівання залежить від початкового стану цих деталей. Для забезпечення рівномірних температур по периметру барабана (особливо верхньої і нижньої частин) застосовують паровий прогрів, для чого в барабані передбачаються паропроводи в нижній частині, а також встановлюють граничні швидкості підвищення температури насичення води в результаті збільшення тиску і різниці температур поверхні верхньої і нижньої твірних барабана.
Час пуску із неостигненого і гарячого станів залежить від залишко-вого тиску в барабані. В період розпалень і зупинок з метою зниження температурних напруг в барабанах підживлення котлів проводять невеликими порціями.
Під час підйому тиску рівень води в барабані підвищується. При перевищенні рівня води вище допустимого частину води з котла необхідно спустити через лінію періодичного продування. Навпаки, при пониженні рівня води внаслідок продування котла і пароперегрівника необхідно провести підживлення водою.
Прогрів з’єднувальних паропроводів від котла до головного паропроводу ведуть одночасно з розпаленням котла. В процесі прогрівання паропроводу здійснюють контроль за його розширенням за встановленими реперами і перевірку стану опор і підвісок. Під час прогрівання паропроводу не можна допускати появи гідравлічних ударів. Котел включають в загальний паропровід при температурі, близькій до розрахункової, і при досягненні в ньому тиску на 0,05...0,1 МПа меншого, ніж тиск в загальному паропроводі. Запірні пристрої на паропроводі відкривають дуже повільно, щоб виключити можливість появи гідравлічних ударів.
|
|
|